Трезвинський Степан Євтропович
| Трезвинський Степан Євтропович | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 10 грудня 1860 |
| Місце народження | Семигори |
| Дата смерті | 21 березня 1942 (81 рік) |
| Місце смерті | Москва |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Громадянство |
 Російська імперія →  СРСР |
| Професії | оперний співак |
| Освіта | Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського |
| Співацький голос | бас-профундо |
| Інструменти | вокал[d] |
| Нагороди |
  |
 Файли у Вікісховищі | |
Степа́н Євтро́пович Трезви́нський (1860—1942) — російський і радянський оперний співак (бас-профундо), соліст Великого театру в 1889—1928 роках. Герой Праці (1924); заслужений артист Республіки (1925).
Життєпис
Народився 1860 року в сім'ї священика Успенської церкви Євтропія Лук'яновича Трезвінського. Співав в Нижегородському церковному хорі під управлінням Городецького; закінчив Київську духовну семінарію. 1885 року був прийнятий на роботу вчителем Нижегородського початкового училища. Довго на цій посаді не пробув — поїхав до Москви вступати до консерваторії.
1889 року закінчив Московську консерваторію, педагоги: по вокалу — Камілло Еверарді і Джакомо Гальвані. У 1891, 1894 і 1903 роках (в літні місяці) проходив удосконалення в Італії. Деякі оперні партії готував під керівництвом режисера Малого театру О. П. Ленського, згодом — з К. І. Кржижановським.
У 1889—1928 роках — соліст московського Большого театру; (дебютував в партії Зарастро — «Чарівна флейта» Моцарта. Дебют відбувся настільки вдало, що Трезвинський відразу був зарахований в імператорський Великий театр. У трупі Великого театру гастролював в Одесі, Нижньому Новгороді (1894), Новочеркаську, Катеринодарі, Казані, Ростові-на-Дону.
Більшу частину його творчості займала концертна діяльність; з 1902 року брав участь у роботі Гуртка любителів російської музики.
Під час Першої світової війни 1914 року ініціював та до 1918-го керував фондом «Допомога бідним, які звертаються за сприянням до артистів»; за цей час організував понад 100 благодійних концертів.
Серед концертного репертуару: «Створення світу» («Die Schöpfung») Й. Гайдна (перший виконавець в Москві 1898 року під управлінням В. І. Сафонова), Мессе C-Dur і фінал 9-ї симфонії Людвіга Бетховена; виконував романси.
Співав під правлінням У. І. Авранека, І. К. Альтані, А. С. Аренського, Д. І. Похитонова, В. І. Сука, С. І. Танєєва.
Після подій 1917 року залишився у Великому театрі і брав активну участь в організації концертів корпорації артистів-солістів, шефських концертів для червоноармійців і робітників, провів понад 60 тематичних концертів у Великому залі Московської консерваторії.
Покинувши професійну сцену як співак, ще деякий час продовжував свою роботу там: в 1922—1924 роках — інспектор хору і комендант сцени Великого театру.
В 1929—1931 роках — інспектор трупи Державного оперного театру ім. К. С. Станіславського та завідувач оперної студії.
Багато займався громадською роботою — був членом Музичної ради московського Будинку вчених, надавав допомогу учасникам самодіяльності.
Дружина — Єлизавета Азерська.
Помер в 1942 році в Москві, похований на Новодівичому кладовищі .
Театральні роботи
- 1890 — «Африканка» Дж. Мейєрбера — Брахман
- 1890 — «Сон на Волзі» О С. Аренського — Близький боярин
- 1891 — «Отелло» Дж. Верді — Лодовіко
- 1892 — «Ролла» А. Сімона — Мікельанджело
- 1893 — «Іоланта» П. Чайковського — Рене
- 1893 — «Снігуронька» М. Римського-Корсакова — Бермята
- 1894 — «Зигфрід» Р. Вагнера — Фафнера
- 1895 — «Дубровський» Е. Направника — Андрій Дубровський
- 1895 — «Мелузина» І. Трубецького — Данило
- 1895 — «Гугеноти» Дж. Мейєрбера — Марсель
- 1895 — «Тушинці» П. Бларамберга — Степан Редриков
- 1896 — «Ромео і Джульєтта» Ш. Гуно — Батько Лоренцо
- 1897 — «Генріх VIII» К. Сен-Санса — Кранмер
- 1897 — «Пісня торжествуючої любові» А. Симона — Батько Лоренцо
- 1898 — «Князь Ігор» О. Бородіна — Кончак
- 1898 — «Ніч перед Різдвом» М. Римського-Корсакова — Чуб
- 1899 — «Троянці в Карфагені» Г. Берліоза — Нарбал
- 1899 — «Забава Путятішна» М. Іванова — Ілля Муромець
- 1900 — «Принцеса Мрія» Ю. Блейхмана — Трофімов
- 1900 — «Крижаний будинок» А. Корещенка — Хрущов
- 1901 — «Анджело» Ц. Кюї, друга редакція — Анджело Маліпьеро
- 1901 — «Псков'янка» М. Римського-Корсакова, — Князь Юрій Іванович Токмаков
- 1901 — «Син мандарина» Ц. Кюї — Кау-цінгі
- 1902 — «Валькірія» Р. Вагнера — Хундінг
- 1902 — «Вража сила» О. Сєрова — Ілля
- 1903 — «Рафаель» А. С. Аренського — Кардинал Бібієна
- 1903 — «Добриня Микитич» О. Гречанінова — Володимир Красне Сонечко
- 1904 — «Наль і Дамаянті» А. Аренського — Біма
- 1904 — «Опричник» П. Чайковського — Жемчужний
- 1906 — «Кам'яний гість» А. Даргомижського — Статуя Командора
- 1906 — «Садко» М. Римського-Корсакова — Лука Зіновьїч
- 1907 — «Нерон» А. Рубінштейна — Балбей
- 1908 — «Сказання про невидимий град Кітеж і діву Февронію» М. Римського-Корсакова — Бедя
- 1909 — «Кавказький бранець» Ц. Кюї — Фехердін
- «Життя за царя» М. Глінки — Іван Сусанін
- «Руслан і Людмила» М. Глінки — Фарлаф
- «Борис Годунов» М. Мусоргського — Пімен
- «Рогнеда» А. Сєрова — Старий-мандрівник
- «Юдіф» А. Сєрова — Озія
- «Євгеній Онєгін» П. Чайковського — Гремін
- «Іоланта» П. Чайковського — Рене
- «Винова краля» П. Чайковського — Сурін
- «Золотий півник» М. Римського-Корсакова — Полкан
- «Царева наречена» М. Римського-Корсакова — Григорій Малюта Скуратов
- «Алеко» С. В. Рахманінова — Старий циган
- «Чарівна флейта» В. А. Моцарта — Зарастро
- «Роберт-Диявол» Дж. Мейєрбера — Бертрам
- «Жидівка» Ж. Ф. Галеві — Кардинал де Броньї
- «Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті — Раймонд Бідебенд
- «Аїда» Дж. Верді — Рамфіс
- «Лоенгрін» Р. Вагнера — Генріх-Птахолов
- «Летючий голландець» Р. Вагнера — Даланд.
Виступав зокрема із Олександрою Шерлінг та Костянтином Михайловим-Стояном.