Зигфрід (опера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зигфрід
нім. Siegfried
Siegfried awakens Brunhild.jpg
Зигфрід будить Брунгільду, ілюстрація Отто Доннера фон Ріхтера
Композитор Ріхард Вагнер
Автор лібрето Ріхард Вагнер
Мова лібрето німецька
Джерело сюжету скандинавська міфологія
Жанр музична драмаd
Кількість дій 3 Дія (театр)
Рік створення 1871
Перша постановка 16 серпня 1876
Місце першої постановки Байройт
Інформація у Вікіданих

CMNS: Зигфрід у Вікісховищі

«Зигфрід» (нім. Siegfried) — третя опера Ріхарда Вагнера з тетралогії «Перстень Нібелунга» («Золото Рейну», «Валькірія», «Зигфрід», «Загибель Богів»).[1] Цикл опер «Перстень Нібелунга» зазвичай виконується на фестивалі протягом трьох днів і одного вечора. Опера «Зигфрід» триває близько 4 годин і виконується у другий день фестивалю.

Прем'єра опери відбулася 16 серпня 1876 року в Байройті під управлінням Ганса Ріхтера (склад виконавців: Георг Унгер (Зигрід), Карл Шлоссер (Мімі), Франц Бец (Странник), Карл Хілл (Альберіх), Франц фон Райхенберг (Фафнер), Луїзе Яйде (Ерда), Амалія Матерна (Брунгільда), Марія Хаупт (пташка)).

Дійові особи[ред. | ред. код]

  • Зигфрід (тенор)
  • Мімі, карлик-Нібелунг (тенор)
  • Мандрівець (бог Вотан) (бас-баритон)
  • Альберіх, брат Мімі (бас)
  • Фафнер, в образі дракона (бас)
  • Ерда (контральто)
  • Брунгільда ​​(сопрано)
  • Лісова пташка (сопрано)

Дія[ред. | ред. код]

Перша дія[ред. | ред. код]

Зигфріда, сина Зіґлінди й Зіґмунда, виховує в лісі коваль Мімі, брат Альберіха. Мімі сподівається, що хлопчик здобуде для нього перстень із золота Рейну, яке охороняє Фафнер, що став Драконом. Однак, який би меч не викував Мімі, Зигфрід ламає усі. У Мімі залишилися уламки Нотунгу, але він не знає як з них знову викувати меч. Одного разу, коли Зігфріда не було вдома, Мімі відвідав Вотана в образі мандрівника. Він розповів, як викувати такий меч: «тільки той, хто ніколи не бачив страху, знову викує меч Нотунг». Але водночас Мімі дізнається, що саме цей безстрашний відрубає йому самому голову. Зігфрід з'єднує уламки і виковує меча. Мімі задумує план, як вбити безстрашного Зігфріда за допомогою отруєного напою, щоб врятуватися самому й здобути перстень.

Ілюстрація до другої дії «Зигфріда»

Друга дія[ред. | ред. код]

Альберіх чатує нору дракона-Фафнера. Він звинувачує Вотана в бажанні здобути кільце, але Вотан відмовляється від нього на користь Зігфріда. З'являються Мімі і Зігфрід. Мімі йде (з поваги до Фафнера), у той час як Зігфрід насолоджується лісом і співом птахів. При цьому він ненавмисно будить Фафнера.

У бою Зігфрід зарубав Фафнера, кров того потрапляє Зігфріду на язик й він починає розуміти мову птахів. Лісовий птах радить йому взяти зі скарбів Фафнера перстень і шапку-невидимку. Зігфрід так і вчинив, бо розумів, що Мімі хотів використати і вбити його. Тож він вбиває Мімі. Натхненний лісовими птахами, він вирушає на пошуки сплячої Брунґільди.

Третя дія[ред. | ред. код]

Вотан будить Ерду. Від неї він сподівається дізнатися, як зупинити долю — він не знає, як йому чинити далі. Але Ерда не може йому нічого порадити. Загибель богів здається неминучою.

Вотан зустрівся з Зігфрідом, він сподівається на останній шанс - отримати від того перстень й таким чином уникнути загибелі. Однак його план не спрацьовує: Зігфрід ламає спис Вотана. Вотан змушений повернутися у Валгаллу.

А Зігфрід продовжує свій шлях у пошуках скелі Брунґільди. Він їде крізь вогонь, знаходить Брунґільду і заручається з нею.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Скрипник Л. Г., Дзятковська Н. П. Власні імена людей. Словник-довідник. Київ, Наукова думка. 1986. с. 246

Посилання[ред. | ред. код]