Алмашій Михайло Іванович

Михайло Іванович Алмашій (2 жовтня 1930, Ромочевиця, Підкарпатська Русь, Чехословаччина — † 6 червня 2019, Ужгород, Україна) — карпаторусинський педагог, мовознавець і фольклорист, культурний і громадський діяч, енциклопедист, хормейстер.

Біографія

Освіта

Походив з селянської родини. Закінчив початкову школу у рідному селі (1937—1941). Середню освіту отримав у Мукачівській реальній гімназії, яка 1945 року була реорганізована за радянською системою у середню школу № 20 (1941—1949). На філологічному факультеті новоствореного університету в Ужгороді отримав диплом з російської філології (1949—1954).

Педагогічна і наукова праця

В університеті з 3-го курсу був головою наукового товариства факультету, хормейстером студентського хору та оркестру народних інструментів історико-філологічного факультету, членом спортивної команди університету (атлетика, футбол, баскетбол). Разом з П. Лінтуром займався проблемами русинського фольклору, мови і літератури. З 1953 р. почав працювати учителем російської мови і літератури у Залужанській середній школі, і віддав тій роботі 43 роки свого життя. Був членом Ліги народних композиторів України, майже 50 років керував шкільним оркестром народних інструментів, з яким робив гостьові виступи. Був відзначений як Заслужений вчитель України (1983), Зразковий працівник освіти (1996), Людина року Мукачівщини (1997).

Громадська діяльність

З 1989 року брав активну участь в карпаторусинських організаціях. З 1994 року — голова обласного Товариства О. Духновича у Закарпатській області, з 1996 року — засновник і керівник хору «Стара співанка», який виконував традиційні співи підкарпатських русинів, також був керівником церковного хору села Ромочевиця-Залуж. Брав активну участь в процесі кодифікації русинської мови, був автором граматики підкарпатського варіанту русинської мови і кількох інших наукових праць з русинистики. Входив у так званий «Сойм підкарпатських русинів» на чолі із священником Д. Сидором.

Помер в Ужгороді 6 червня 2019 у віці 88 років, похований на Доманинському цвинтарі. Після смерті залишилася дружина і дві заміжні дочки з дітьми.

Творчість

Виступав активно в пресі з публікаціями, переважно фольклористичного характеру, на теми історії, мови, визначних осіб Підкарпатської Руси і пов'язаних з нею, з рецензіями на нові публікації русинських авторів та про русинів.

Література

• Алмашій М.: Бібліографія. //Михаил Алмашій. Еволуція світозора. — Ужгород: Карпатська Вежа, 2015. 582 с. ISBN 978-966-8270-15-1
• Гомоннай В. В. Антологія педагогічної думки Закарпаття (XIX—XX ст.) — Ужгород: Вид-во «Закарпаття», 1992.
• Магочій П. Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1, с. 7.
• Шарган Г., Закривидорога О.: Михайло Іванович Алмашій: 75-річчя з дня народження заслуженого вчителя України, хормейстера (народився 1930). //Календар краєзнавчих пам'ятних дат на 2005 рік — Ужгород: Вид-во Падяка, 2004. Сс. 255–259.
• Михайло Алмашій ославив 85 років свого жывота // Академія русиньской културы в СР
• Иван Роман (8 червня 2019). Смуточна одправа, Ужгород, Калвария (video) (русинська) . Процитовано 9 червня 2019.
• Фенікс-слово (7 червня 2019). Одойшов у Вічность знамный русинськый сосполный и културный діятел Михаил Иванович Алмашій (некролог) (русинська) . Процитовано 9 червня 2019.
• Д. Трохановський. Днес 85 років кінчыт Михайло Алмашій — на многы і благы літа! — на сайті Lem.fm