Алейкія

Алейкія
Класифікація та зовнішні ресурси

Алейкі́я (грец. α — без і λευκος — білий) — захворювання кровотворних органів, яке перебігає з різким зменшенням кількості білокрівців (білих кров'яних тілець) у крові (з 6—8 тис. в 1 мм³ до 100—200 і менше).

Генеза (процес утворення)

Алейкія розвивається при порушенні кровотворення внаслідок уражень кровотворних органів деякими шкідливими речовинами, що потрапляють до організму через травний тракт. Іноді алейкія супроводжує тяжкі захворювання (туберкульоз, злоякісні новоутворення).

Перебіг

При алейкії порушується також утворення й інших клітин крові — червонокрівців (червоних кров'яних тілець), кров'яних пластинок (тромбоцитів) та зменшується їх кількість. При алейкії утворюються крововиливи у шкіру та внутрішні органи, некротичні виразки в зіві і на слизових оболонках травного тракту. Опірність організму до захворювань при алейкії знижується.

Форми

Відомі різні форми алейкії. Основні з них:

• геморагічна алейкія — захворювання нез'ясованого походження
• аліментарно-токсична алейкія, або септична ангіна, — захворювання, спричинюване вживанням ураженого токсинами грибків зерна, яке перезимувало під снігом.

До алейкії також належить агранулоцитоз — захворювання, що перебігає із зменшенням кількості переважно зернистих лейкоцитів (гранулоцитів); розвивається найчастіше після тривалого приймання деяких медикаментів (пірамідон, сульфаніламідні препарати та ін.).

Лікування

Методи лікування алейкії: переливання крові, антибіотикотерапія.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.