Сервольський металургійний завод
45°37′17″ пн. ш. 13°46′51″ сх. д. / 45.621500° пн. ш. 13.781028° сх. д.
 | |
| 45°37′17″ пн. ш. 13°46′51″ сх. д. / 45.62150000002777261° пн. ш. 13.78102777780577881° сх. д.Координати: 45°37′17″ пн. ш. 13°46′51″ сх. д. / 45.62150000002777261° пн. ш. 13.78102777780577881° сх. д. | |
| Тип | бізнес |
|---|---|
| Галузь | чорна металургія |
| Засновано | 1896 [1] |
| Закриття (ліквідація) | 2020 |
| Штаб-квартира |
Сервола, Трієст,  Італія |
| Продукція | чавун |
 | |
 Сервольський металургійний завод у Вікісховищі | |
Сервольський металургійний завод (італ. Ferriera di Servola) — металургійний завод в Італії, у місті Сервола (тепер у складі Трієста). Одне з трьох підприємств чорної металургії Італії з доменним виробництвом. Основною продукцією заводу є чушковий чавун.
Продуктивність заводу у 2011 році становила 369,1 тис. т чавуну.[2]
Історія
Металургійний завод у місті Сервола було засновано 1896 року. В той час місто входило до складу Австро-Угорщини. Побудувало завод Крайнське промислове товариство з Любляни (нім. Krainische Industrie-Gesellschaft, словен. Kranjska industrijska družba), засноване 1869 року, яке мало не меті сконцентрувати тут своє виробництво чавуну й феросплавів.[1]
Під час Першої світової війни завод не працював через розрив зв'язків з постачальниками сировини. Між світовими війнами завод було модернізовано під керівництвом Товариства доменних печей і сталеплавильних заводів Венеції-Джулії (італ. Società Alti Forni e Acciaierie della Venezia Giulia) і потім Товариства «Ілва» з Генуї (італ. ILVA di Genova).[3] Кількість працівників на заводі між 1937 і 1939 роками зросла з 910 до 1670 осіб.[4] Під час Другої світової війни у 1944 і 1945 роках завод зазнав дев'ять авіабомбувань, що спричинили пошкодження частини обладнання.[3]
1961 року ввійшов до складу італійської державної компанії «Italsider». 1989 року перейшов під управління групи Піттіні (Pittini), під час керівництва якої, не зважаючи на певні інвестиції, з 1992 року зазнав проблем, що призвело до протестів робітників у 1995 році. Пізніше власником заводу стала фінансова група родини Лукіні (Gruppo Lucchini). 2005 року група Лукіні продала 80% акцій компанії «Северсталь» з РФ, отримавши за них 450 млн. 2010 року Лукіні продало «Северсталі» свої останні 20% акцій заводу.[1]
Сучасний стан
Завод займає площу 0,56 км². До його складу входять коксохімічний завод, аглофабрика, 2 невеличких доменних печі корисним об'ємом 620 м³ кожна, [джерело?] ТЕЦ.[1]
Посилання
- ↑ а б в г La Ferriera: scheda informativa (PDF). Сайт FORUMTrieste2011. (італ.)
- ↑ Si producono ghisa e coke. Сайт Il piccolo. 02 ottobre 2012. (італ.)
- ↑ а б Ferriera di Servola (PDF). Сайт memorialavoro.it. Istituto "Livio Saranz". 2010. (італ.)
- ↑ A. Boria (25 gennaio 2012). Dall’Ilva a Mordashov, una storia travagliata. Сайт Il piccolo. (італ.)
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сервольський металургійний завод |
|
Це незавершена стаття про підприємство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |