Любляна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Любляна
словен. Ljubljana
—  Місто  —
Місто Любляна
Mesto Ljubljana
Вигляд міста з висоти пташиного польоту
Вигляд міста з висоти пташиного польоту
Прапор
Прапор
Герб Люблянасловен. Ljubljana }}}
Герб
Координати: 46°03′20″ пн. ш. 14°30′30″ сх. д. / 46.05556° пн. ш. 14.50833° сх. д. / 46.05556; 14.50833
Країна Словенія Словенія
Перша згадка 11121125
Статус міста близько 1220
Уряд
 - Мер і губернатор Зоран Янкович
Площа
 - Повна 163,8 км²
Висота над р.м. 298 м 
Населення (2010)
 - Усього 271,885
 - Густота 1660/км²
Часовий пояс CET (UTC+1)
 - Літній час CEST (UTC+2)
Поштовий код 1000
Телефонний код(и) 01
Автомобільний індекс LJ
Веб-сайт: www.ljubljana.si
Люблянасловен. Ljubljana is located in Словенія
Люблянасловен. Ljubljana
Любляна
словен. Ljubljana

Любляна[1][2] (словен. Ljubljana, нім. Laibach, італ. Lubiana) — столиця та найбільше місто Словенії. Її географічний, культурний, науковий, економічний, політичний і адміністративний центр.

Впродовж усієї своєї історії, завдяки географічному розташуванню, місто було під впливом німецької, латинської та слов'янської культур.

Протягом століть Любляна була столицею історичної області Крайна[3] і в XX столітті місто стало центром Словенії, незалежної з 1991 року.

Етимологія та символ[ред.ред. код]

Походження назви міста залишається невідомим. Найбільш прийнятною науковою гіпотезою є те, що місто було назване на честь річки Любляниці, яка протікає через нього. За словами лінгвіста Сільвіо Торкара, ім'я Любляниці походить від старослов'янської назви Ljubovid.[4] За іншою гіпотезою, ім'я Любляниці походить з латинської alluviana, а саме походить від слова eluvio, що означає затоплення.[5]

У середньовіччя, і річка і місто мали назву Laibach. Це ім'я, отримане від старонімецької, скоріше означає «стояча вода викликаюча повені». Ця назва офіційно використовувалася до 1918 року.[6]

Символом міста є Люблянський дракон. Він символізує силу, мужність і велич. Він зображений на верхній частині вежі Люблянського замку на гербі Любляни.

Є кілька пояснень про походження Люблянського дракона. Згідно з грецькою легендою, аргонавти під час повернення додому після викрадення Золотого руна знайшли велике озеро, оточене болотами між сучасними містами Врхніка і Любляна. Саме там, Ясон вразив чудовисько. Цей монстр став драконом, який сьогодні присутній на гербі та прапорі міста.[7]

Історично більш правдоподібно, що дракон був прийнятий від Святого Георгія, який був покровителем каплиці Люблянського замку, побудованого в XV столітті. За легендою про Святого Георгія, дракон представляє старе спадкове язичництво, подолане християнством.

Згідно з іншим поясненням, пов'язаним з другим, дракон був спочатку тільки художнім оформленням над гербом міста. У епоху бароко, він став частиною герба.

Історія[ред.ред. код]

Любляна в XVIII столітті.
Святкування під час проведення Лайбахського конгресу, 1821 рік.
В 1895 році землетрусом була зруйнована значна частина центру міста, через це була виконана велика програма реконструкції Любляни.

Приблизно в 2000 до н. е. болота Любляни були заселені людьми, що мешкали в будинках на палях. Ці люди займалися мисливством, ловлею риби та примітивним сільським господарством. Для того, щоби обійти болота, вони використовували дерев'яні каное. Пізніше, область лишалася пунктом транзиту для численних племен і народів, серед них змішана нація кельтів і іллірійців названа Iapydes[en] і потім в 3-му столітті до н.е кельтське плем'я, Тевриски.[8]

Приблизно в 50 році до н.е, римляни побудували військову табірну стоянку, яка пізніше стала постійним угрупуванням під назвою Iulia Aemona (Емона).[9] Цей форт був окупований Легіоном XV «Аполлінаріс».[10] У 452 році, він був зруйнований гунами за наказом Аттіли,[9] і пізніше остготів і лангобардів.[11] Форт Емона мав 5000-6000 жителів і відігравав важливу роль в багатьох битвах. Його оштукатурені цегляні будинки, пофарбовані в різні кольори, були підключені до дренажної системи.[9] У VI столітті, туди переїхали предки словенців. В IX столітті, словенці потрапили під франкське домінування, зазнаючи частих угорських набігів.[12]

Найстаріша згадка про Любляну надписана на аркуші пергаменту Nomina defunctorum (назва мертвого), який зберігається в архіві собору в Удіне. Він датується періодом з 1112 до 1125. Згаданий серед покійного адвокат Радолф, який дарував канон з 20 фермами біля замку Любляни (castrum Leibach).[13][14] Коли саме Любляні було надано права міста не відомо,[13] але це було не пізніше, ніж у 1220 році.[15] У XIII столітті, місто складалося з трьох районів: Старої площі (словен. Stari trg), Нової площі (словен. Novi trg) і «Міста» (словен. Mesto) (навколо собору).[13]

У 1270 році, Крайна і, зокрема Любляна була завойована Отакаром II, королем Богемії.[12] Коли він у свою чергу, зазнав поразки від Рудольфа I,[11] останній взяв місто в 1278 році.[12] Перейменоване у Laibach, місто належало Габсбургам до 1797 року.[11]

У XV столітті Любляна стала відомою через мистецтво. Після землетрусу в 1511 році, місто було перебудоване в стилі Ренесанс і навколо нього була побудована нова стіна.[16] У XVI столітті чисельність населення досягла 5 тис.осіб, 70 % з яких розмовляли словенською мовою.[16]

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Любляни
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C 14 19 23 30 31 38 39 35 31 29 20 16 39
Середня температура, °C 2 5 10 15 20 24 27 26 22 15 8 4 15
Середній мінімум, °C −4 −4 0 4 9 12 14 14 11 6 2 −1 5
Норма опадів, мм 88 89 76 98 121 133 113 127 142 151 131 114 1383
Джерело: worldweather.org

Промисловість та наука[ред.ред. код]

Любляна — розвинене промислове місто. У місті й передмістях розташовані підприємства машинобудування, хімічної, фармацевтичної, текстильної, харчової, шкіряно-взуттєвої, деревообробної, паперової та поліграфічної промисловості. Інтенсивно розвивається туризм.

У місті містяться словенська Академія наук і мистецтв, університет. Ботанічний сад Любляни, заснований в 1810 році, є найстаршим ботанічним садом в південно-східній Європі.

Транспорт[ред.ред. код]

Авіаційний[ред.ред. код]

Аеропорт Любляни розташований за 26 км на північний захід від міста, має рейси до багатьох європейських міст. Авіакомпанії, що здійснюють рейси, є Adria Airways, Air France, Air Serbia, easyJet, Finnair, Montenegro Airlines, Wizz Air та Turkish Airlines. Ці напрямки переважно є європейськими.[17] Цей аеропорт замінив перший аеропорт Любляни, який працював 1933 - 1963 роки[18][19]

Залізничний[ред.ред. код]

Люблянський залізничний вузол є складовою Пан'європейського залізничного коридору V (найшвидше сполучення між Північною Адріатикою та Центральною та Східною Європою)[20] та X (що сполучає Центральну Європу з Балканами) [21] та основні європейські лінії ( E 65, E 69, E 70).[22] Всі міжнародні потяги що прямують Словенією зупиняються там[23] У Любляні є шість пасажирських станцій та дев'ять платформ[24]. Головна пасажирська станція - станція Любляна. Залізнична станція Любляна-Мосте - найбільша товарна станція. Станція Любляна-Загог має найбільшу горловину станції. Наприкінці 2006 року[25] було введено в дію фунікулер Люблянського замку. Також у Любляні є декілька промислових залізниць[26]

Культура[ред.ред. код]

У 2010 році в місті налічувалося 10 театрів, 14 музеїв, 56 галерей, 4 професійних оркестрів. Найбільші зібрання історичних і художніх цінностей зберігаються в Національному музеї (заснований в 1821 році) і Національній галереї (заснована в 1918 році). Серед інших великих установ культури: Симфонічний оркестр Словенської філармонії та Словенський національний театр опери та балету. Національна й університетська бібліотека Словенії — найбільша наукова бібліотека країни, була заснована 1774 року.

Міста-побратими[ред.ред. код]

Панорама Любляни з замком Град на холмі
Местні трг з фонтаном Франческа Робе і церквою Св. Миколая.
Скульптури на центральній площі міста

Відомі люди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Атлас світу. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. ISBN 966-631-546-7
  2. Словенія // Українська радянська енциклопедія : у 12-ти т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  3. Mehle Mihovec, Barbka (2008-03-19). Kje so naše meje? [Where are our borders?]. Gorenjski glas (Slovene). Gorenjski glas. Процитовано 2009-08-07. 
  4. O nastanku in pomenu krajevnega imena Ljubljana in njegove nemške oblike Laibach [On the Origin and the Meaning of the Place Name Ljubljana and its German form Laibach]. Glasilo Mestne občine Ljubljana (Slovene) (8, 9) (Ljubljana City Municipality). September 2008. ISSN 1318-797X. 
  5. O izvoru ali etimologija imena Lublana (Ljubljana) [On the Origin or the Etymology of the Name Lublana (Ljubljana)] (Slovene). Promin.si. Архів оригіналу за 2013-06-25. 
  6. Avtor: visitljubljana.si. O Ljubljani - Novinarji - Visit Ljubljana. Visitljubljana.si. Процитовано 2010-01-25. 
  7. Dragon, the Symbol of Ljubljana. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2009-10-31. 
  8. First settlers. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2009-10-31. 
  9. а б в The Times of Roman Emona. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2009-10-31. 
  10. (фр.) Hildegard Temporini and Wolfgang Haase, Aufstieg und Niedergang der römischen Welt. de Gruyter, 1988. ISBN 3-11-011893-9. Google Books, p.343
  11. а б в Daniel Mallinus, La Yougoslavie, Éd. Artis-Historia, Brussels, 1988, D/1988/0832/27, p. 37-39.
  12. а б в Ljubljana in the Middle Ages. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2009-10-31. 
  13. а б в Darinka Kladnik (October 2006). Ljubljana Town Hall. Ljubljana Tourist Board. Архів оригіналу за 2013-06-25. 
  14. Peter Štih (2010). Castrum Leibach: the first recorded mention of Ljubljana and the city's early history: facsimile with commentary and a history introduction. City Municipality of Ljubljana. ISBN 9789616449366. 
  15. Marija Verbič (1967). 700 let Novega trga v mestu Ljunbljani. Kronika: časopis za slovensko krajevno zgodovino 15 (2). Архів оригіналу за 2013-06-25. 
  16. а б Renaissance and Baroque. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2009-10-31. 
  17. Aerodrom Ljubljana, d.d. Архів оригіналу за 16 September 2008. Процитовано 31 July 2008. 
  18. 7622: Ljubljana – Staro letališče [Ljubljana: The Old Airport]. Register of the Cultural Heritage of Slovenia (Slovenian). Ministry of Culture, Slovenia. Архів оригіналу за 6 July 2012. Процитовано 16 January 2011. 
  19. Staro Ljubljansko letališče: Zgodovina [The Old Ljubljana Airport: History] (Slovenian). Процитовано 16 January 2012. 
  20. Slovenia, a Country at the Crossroads of Transport Links. Government Communication Office, Republic of Slovenia. November 2000. Архів оригіналу за 8 July 2012. 
  21. Siarov, Veselin. Ahmed, Moustafa (February 1999). Corridor X – Case Study 1. CODE–TEN. 
  22. Pšenica, Peter. Pangerc, Jože (December 2007). Extent of PRI. Network Statement of the Republic of Slovenia 2009. с. 25. Архів оригіналу за 8 February 2012. 
  23. LUZ, d. d. (March 2010). Državni prostorski načrt za Ljubljansko železniško vozlišče [The National Space Plan for the Ljubljana Rail Hub: Draft] (Slovenian). 
  24. Brkić, Tanja (7 August 2008). SŽ: Železniška postajališča niso zadovoljivo opremljena [SŽ: The Railway Stops are Not Adequately Fitted]. Dnevnik.si (Slovenian). 
  25. Urban Rail (30 January 2007). Ljubljana's funicular tram. Процитовано 13 September 2009. 
  26. 0800.03: Imenik železniških postaj, daljinar in kažipot za prevoz blaga po progah SŽ [0800.03: The Directory of Railway Stations, Fare Scales and a Signpost for the Transport of Goods on the Rails of the Slovenian Railways] (Slovenian). Holding Slovenske železnice. 16 April 2004. Архів оригіналу за 15 August 2012. 
  27. Орися Хом'як. Тіто не боявся ні Гітлера, ні Сталіна / Високий замок.— Львів, № 4 (5260) за 15-21 січня 2015.— С. 10.

Посилання[ред.ред. код]