Чосонівські посольства до Японії
Чосонівські посольства до Японії (кор. 朝鮮通信使, 조선 통신사, чосон тхонсін-са; яп. 朝鮮通信使, ちょうせんつうしんし, тьосен цусін-сі) — дипломатичні місії корейської династії Чосон до Японії. Висилалися корейцями для передачі державних грамот японським володарям, що іменувалися в корейських документах «ванами Японії». Протягом 1607 — 1811 років посольства відправлялися 12 разів з нагоди призначення нового сьоґуна. В японській нового часу історіографії називалися корейськими данницькими посольствами (яп. 朝鮮来聘使, ちょうせんらいへいし, тьосен райхей-сі).
Короткі відомості
Перші міждержавні контакти корейської династії Чосон з Японією датуються кінцем 14 століття. В 1404 році корейці уклали офіційні стосунки із сьоґунами роду Асікаґа як «ванами Японії». Офіційні відносини між обома державами зводилися до обміну державними грамотами. З 17 століття, після провалу японських вторгнень у Корею 1592 — 1598 років та заборони корейського уряду на перебування японців в країні, японська сторона в особі сьоґунату Токуґава перестала висилати посольства до Кореї. Обмін грамотами став проводитися під час одностороннього відвідування корейськими делегаціями резиденції сьоґунів Токуґава в Едо. Загалом між 1607 і 1811 роками Японію відвідало 12 посольств династії Чосон. Японська сторона вважала їх усі посольствами доброї волі (通信使), проте корейська сторона розглядала перші три місії як посольства у відповідь на японську державну грамоту, прислану сьоґунатом Токуґава[1], з метою повернення вивезених з Кореї співвітчизників під час японських завоювань (回答兼刷還使). Відмінності у розумінні сторонами мети посольств спричинили янаґавський інцидент, після якого решта 9 корейських посольств відправлялися як посольства доброї волі.
Корейські посольства очолювалися повноважним послом, супровід якого становив 300 — 500 осіб. Окрім дипломатів до нього входили корейські каліграфи, поети, художники, літератори, майстри бойових мистецтв та інші представники корейської культурної еліти. Делегація діставалася до Осаки через Внутрішнє Японське море, а звідки рушала пішки до Едо. Японська сторона брала на себе усі витрати з утримування корейських посланців, включаючи переїзд, ночівлю та харчування. Оскільки прибуття посольств було справою престижу обох країн, їхній прийом проводився з розмахом. Японці витрачали від 500 тисяч до 1 мільйона золотих рьо для розважання гостей.
До 19 століття корейські посли прибували в Едо з нагоди призначення нового сьоґуна. Проте останнє 12 посольство відкладалося через великий голод Теммей і змогло вирушити до Японії лише 1811 року. Відправка корейських місій планувалася і надалі, але реалізовані не були через брак коштів та зовнішньополітичну загрозу японському уряду.
Формально для корейської сторони місія посольств була культрегерською. Корейці вважали, що нестуть світло конфуціанської корейської культури в дику нецивілізовану Японію. Фактично корейські посланці займалися розвідувальною діяльністю, складаючи детальні описи політичного і соціально-економічного життя мешканців Японських островів. Така діяльність була спричинена побоюваннями корейської сторони щодо можливого повторення японських вторгнень 1592 — 1598. Звіти, що були складені корейськими послами в ході подорожей Японією, є першокласними джерелами з соціальної історії Японії 17 — 19 століть.
Хронологія
- Рік — рік відправи посольства. Посольства доброї волі (通信使) відзначені темним кольором.
- Ван — ван Чосону, від імені якого відправлялося посольство.
- Посол — повноважний посол Чосону, голова корейської делегації в Японії.
- Володар — японський володар, що одноосібно керував цілою країною.
- Деталі — мета і зміст діяльності корейського посольства.
| Рік | Ван | Посол | Володар | Деталі |
|---|---|---|---|---|
| Період Муроматі | ||||
| 1392 | Тхеджо | невідомо | Асікаґа Йосіміцу | Прохання допомоги в боротьбі з піратами. Відновлено дружні стосунки між країнами |
| 1398 | Тхеджо | Пак Тончі | Асікаґа Йосімоті | Прохання допомоги в боротьбі з піратами. Вислано посольство у відповідь[2]. |
| 1404 | Тхеджон | Йо Ийсон | Асікаґа Йосімоті | Прохання допомоги в боротьбі з піратами. Вислано посольство у відповідь[2]. |
| 1406 | Тхеджон | Юн Мьон | Асікаґа Йосімоті | Прохання допомоги в боротьбі з піратами. Вислано посольство у відповідь[2]. |
| 1410 | Тхеджон | Ян Юн | Асікаґа Йосімоті | Прохання допомоги в боротьбі з піратами. Корейська сторона висловила співчуття у зв'язку зі смертю Асікаґи Йосіміцу і подарувала буддистські сутри. Вислано посольство у відповідь[2]. |
| 1413 | Тхеджон | Бак Бун | Асікаґа Йосімоті | Прохання допомоги в боротьбі з піратами. |
| 1420 | Седжон | Сон Хийгьон | Асікаґа Йосімоті | Вислано посольство у відповідь[2]. |
| 1423 | Седжон | Пак Хийчун | Асікаґа Йосікадзу | Вислано посольство у відповідь, яке привезло буддистські сутри[2]. |
| 1424 | Седжон | Пак Ансін | Асікаґа Йосікадзу | Вислано посольство у відповідь[2]. |
| 1428 | Седжон | Пак Сосен | Асікаґа Йосінорі | Корейська сторона висловила співчуття у зв'язку зі смертю Асікаґи Йосімоті та привітала Йосінорі у зв'язку з призначенням його новим сьоґуном[2]. |
| 1432 | Седжон | Лі Є | Асікаґа Йосінорі | Вислано посольство у відповідь[2]. |
| 1439 | Седжон | Ко Тикчон | Асікаґа Йосінорі | Прохання допомоги в боротьбі з піратами[2]. |
| 1443 | Седжон | Бьон Хомун | Асікаґа Йосімаса | Корейська сторона висловила співчуття у зв'язку зі смертю Асікаґи Йосінорі та привітала Йосікацу у зв'язку з призначенням його новим сьоґуном[2]. |
| Період Адзуті-Момояма | ||||
| 1590 | Сонджо | Хван Юнгіль | Тойотомі Хідейосі | Корейська сторона привітала Хідейосі у зв'язку з об'єднанням Японії[2]. |
| 1596 | Сонджо | Хван Сін | Тойотомі Хідейосі | Переговори щодо припинення війни в Кореї[3]. |
| Період Едо | ||||
| 1607 | Сонджо | Йо Угіль | Токуґава Хідетада | Відповідь на японське запрошення. Нормалізація міждержавних стосунків. Обмін полоненими минулої війни. |
| 1617 | Кванхегун | О Юнгьом | Токуґава Хідетада | Відповідь на японське запрошення. Вітання з перемогою під Осакою. Обмін полоненими. |
| 1624 | Інджо | Чон Ріп | Токуґава Ієміцу | Відповідь на японське запрошення. Корейська сторона привітала Ієміцу в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном. Обмін полоненими. |
| 1636 | Інджо | Ім Кван | Токуґава Ієміцу | Корейська сторона привітала Ієміцу в зв'язку з розвитком міждержавних стосунків. |
| 1643 | Інджо | Юн Сунджі | Токуґава Ієміцу | Корейська сторона привітала Ієміцу з днем народження. |
| 1655 | Хьоджон | Чо Хьон | Токуґава Ієцуна | Корейська сторона привітала Ієцуну в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном. |
| 1682 | Сукджон | Юн Чіван | Токуґава Цунайосі | Корейська сторона привітала Цунайосі в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном. |
| 1711 | Сукджон | Чо Тхеок | Токуґава Ієнобу | Корейська сторона привітала Ієнобу в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном. |
| 1719 | Сукджон | Хон Чхіджун | Токуґава Йосімуне | Корейська сторона привітала Йосімуне в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном. |
| 1748 | Йонджу | Хон Гьохий | Токуґава Ієсіґе | Корейська сторона привітала Ієсіґе в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном. |
| 1764 | Йонджу | Чо Ом | Токуґава Ієхару | Корейська сторона привітала Ієхару в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном. |
| 1811 | Сунджо | Кім Ікьо | Токуґава Ієнарі | Корейська сторона привітала Ієнарі в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном. |
Примітки
- ↑ Насправді грамота була підроблена родом Со, володарями Цусіма-хану
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Kang, Etsuko Hae-jin. Diplomacy and ideology in Japanese-Korean relations: from the fifteenth to the eighteenth century. — London: Macmillan, 1997. — p.275.
- ↑ Kang, Etsuko Hae-jin. Diplomacy and ideology in Japanese-Korean relations: from the fifteenth to the eighteenth century. — London: Macmillan, 1997. — p.225.
Джерела та література
Чосонівські посольства до Японії // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
- (англ.) Kang, Etsuko Hae-jin. Diplomacy and ideology in Japanese-Korean relations: from the fifteenth to the eighteenth century. — London: Macmillan, 1997.