Логунов Анатолій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 7 вересня 2020, заснована на цій версії.
Логунов Анатолій Олексійович
Народився30 грудня 1926(1926-12-30)[2][3]
село Обшаровка Самарського повіту Самарської губернії, тепер Приволзького району Самарської області, Російська Федерація
Помер1 березня 2015(2015-03-01)[1] (88 років)
Москва, Росія
ПохованняТроєкуровське кладовище
ГромадянствоСРСР СРСР, Росія Росія
Національністьросіянин
Діяльністьфізик-теоретик, політик
Галузьтеоретична фізика
Alma materМДУ і фізичний факультет МДУ
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук
Науковий керівникAnatoly Vlasovd і Боголюбов Микола Миколайович
ВчителіAnatoly Vlasovd
Знання мовросійська
ЗакладМДУ, ОІЯД, Institute for High Energy Physicsd і МФТІ
ЧленствоРосійська академія наук, Академія наук СРСР, ЦК КПРС, Грузинська національна академія наук і Болгарська академія наук
Посадаректор Московського університетуd[4] і депутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
Нагороди
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Логунов.

Анатолій Олексійович Логунов (30 грудня 1926(19261230), село Обшаровка Самарського повіту Самарської губернії, тепер Приволзького району Самарської області, Російська Федерація — 1 березня 2015, місто Москва) — радянський і російський діяч, ректор Московського державного університету імені М. В. Ломоносова, академік і віцепрезидент Академії наук СРСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1981—1986 роках. Член ЦК КПРС у 1986—1990 роках. Депутат Верховної Ради РРФСР 9-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 9—11-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (23.01.1980). Доктор фізико-математичних наук (1960), професор (1961), заслужений професор МДУ (1999). Член-кореспондент (з 26.11.1968), дійсний член (з 28.11.1972) Академії наук СРСР (Російської академії наук).

Життєпис

Народився в родині робітників. У 1946 році закінчив середню школу № 4 в місті Кузнецьку Пензенської області, вступив до Куйбишевського авіаційний інститут, але незабаром в зв'язку з переїздом родини в Москву перевівся на рідіотехнічний факультет Московського державного університету імені Михайла Ломоносова (МДУ). Екстерном склав іспити за три курсу фізичного факультету МДУ і продовжив навчання на фізичному факультеті.

У 1951 році з відзнакою закінчив фізичний факультет, а в 1953 році — аспірантуру Московського державного університету імені Михайла Ломоносова.

У 1954—1956 роках — асистент кафедри теоретичної фізики МДУ.

У 1956—1963 роках — заступник директора з науки Лабораторії теоретичної фізики Об'єднаного інституту ядерних досліджень (ОІЯД, місто Дубна Московської області).

Член КПРС з 1960 року.

У 1963—1974 і 1993—2003 роках — директор Інституту фізики високих енергій (ІФВЕ, місто Протвино Московської області). З 1974 року і до кінця життя був науковим керівником ІФВЕ. У 1978—1980 роках — професор і науковий керівник кафедри методів дослідження швидкоплинних процесів Московського фізико-технічного інституту (МФТІ).

Одночасно у 1970—1982 роках — завідувач кафедри фізики високих енергій (з 1982 року — кафедри квантової теорії і фізики високих енергій) фізичного факультету МДУ. З 1970 року — член Вченої ради фізичного факультету МДУ, з 1977 року — член Вченої ради МДУ.

З 26 листопада 1974 року по 19 грудня 1991 року — віцепрезидент і член Президії Академії наук СРСР.

Одночасно у 1977—1992 роках — ректор Московського державного університету імені Михайла Ломоносова (МДУ).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 січня 1980 року за великі заслуги в розвитку науки і підготовці висококваліфікованих кадрів Логунову Анатолію Олексійовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

З 1991 року — радник Президії Російської академії наук. З 1992 року — радник ректора Московського державного університету імені Михайла Ломоносова і науковий керівник Інституту теоретичних проблем мікросвіту імені Боголюбова МДУ.

Автор понад 500 наукових праць. Систематичний виклад вихідних принципів релятивістської теорії гравітації та її основних результатів дано в монографіях А.Логунова і М. Мествірішвілі «Релятивістська теорія гравітації» (1989) і А. Логунова «Теорія гравітаційного поля» (2000). Член редакційних колегій та редакційних рад низки наукових журналів, головний редактор щорічника «Наука і людство» (1977—1991), заступник головного редактора (1980—1989) і головний редактор (1989) журналу «Теоретична і математична фізика».

Голова Ради по автоматизації наукових досліджень АН СРСР (1974—1975), заступник голови Комісії з атомної енергії АН СРСР (1976—1991), голова Секції фізико-технічних і математичних наук Президії АН СРСР (1974—1977), голова Ради з підготовки наукових кадрів АН СРСР (1977—1984), член Комісії з ядерної фізики АН СРСР (1983—1991), керівник Державної програми СРСР з фізики високих енергій (1987—1991), член Державного комітету з народної освіти СРСР (1989—1991).

Іноземний член Болгарської Академії наук (1978), Академії наук Німецької Демократичної Республіки (1978). Почесний доктор Берлінського, Братиславського, Софійського (1978), Гаванського, Токійського (1981), Бєлградського, Тітоградського, Чорногорського, Гельсінського університетів, Карлова університету (1978, Прага), японських університетів «Соха-Гаккай» (1981) і «Токай Дайгаку» (1982).

Нагороди і звання

Примітки

  1. ↑ а б https://www.vle.lt/straipsnis/anatolij-logunov/
  2. ↑ Логунов Анатолий Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ http://letopis.msu.ru/peoples/7743

Джерела

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Логунов_Анатолій_Олексійович&oldid=29448858