Горчаков Микола Михайлович

Микола Михайлович Горчаков
рос. Николай Михайлович Горчаков
Народився	7 (19) серпня 1898(1898-08-19) Санкт-Петербург
Помер	28 серпня 1958(1958-08-28) (60 років) Джубга
Поховання	Москва
Громадянство	Російська імперія— СРСР
Діяльність	театральний режисер, театрознавець, педагог, режисер
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Науковий ступінь	доктор мистецтвознавства
Знання мов	російська
Заклад	Московський художній театр
Батько	Дітеріхс Михайло Костянтинович
Мати	Q99819454?
У шлюбі з	Angelina Stepanovad
Нагороди
IMDb	ID 11118468

Микола Михайлович Горчаков, справжнє прізвище Дітеріхс (рос. Николай Михайлович Горчаков (Дитерихс); 7 (19) серпня 1898(18980819) — 28 серпня 1958) — радянський театральний режисер і педагог, доктор мистецтвознавства (1948).

Біографія

Народився 7 (19) серпня 1898(18980819) року в місті Санкт-Петербурзі в родині військового (батько — Дітеріхс Михайло Костянтинович — генерал-лейтенант, один з лідерів Білого руху). У 1916 році закінчив гімназію в Москві. У 1917 році вступив до Червоної гвардії, у 1918 році — до РСЧА. Учасник громадянської війни в Росії. Демобілізувався у 1921 році.

Театральному мистецтву навчався у 3-й студії МХТ у Євгена Вахтангова. З 1922 року працював на студії режисером. У 1924 році очолив групу студійців, що відокремилась від Вахтанговської студії й перейшов до МХАТу.

У 1933–1941 роках — художній керівник Московського театру сатири. У 1941 році організував Московський театр драми, який був єдиним драматичним театром у Москві на той час. У 1943 році Театр драми було об'єднано з Театром Революції під керівництвом Миколи Охлопкова, тому Горчаков знову повернувся до Театру сатири. У 1948 році полишив Театр сатири, у подальшому співпрацював зі МХАТом.

Одночасно займався викладацькою діяльністю: з 1928 року — викладач, з 1939 року — професор і завідувач кафедри режисури в ГІТІСі, викладав у Школі-студії МХАТ.

Помер 28 серпня 1958 року в селищі Джубга Краснодарського краю. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Основні режисерські роботи

• 1924 — «Битва життя» (за Чарлзом Діккенсом)
• 1928 — «Квадратура кола» (за Валентином Катаєвим)
• 1936 — «Мольєр» (за Михайлом Булгаковим)
• 1944 — «Місія містера Перкінса до країни більшовиків» (за Олександром Корнійчуком).
• 1946 — «Офіцер флоту» (за Олександром Кроном) — Сталінська премія 1-го ступеня.
• 1947 — «Час, вперед!» (за Валентином Катаєвим)
• 1949 — «Пізнє кохання» (за Олександром Островським)
• 1956 — «Осінній сад» (за Ліліан Гелман)
• 1956 — «Неспокійна старість» (за Леонідом Рахмановим)

Нагороди і почесні звання

Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1943).

У 1946 році нагороджений Сталінською премією 1-го ступеня за виставу «Офіцер флоту», а у 1952 році нагороджений Сталінською премією 3-го ступеня за книгу «Режисерські уроки К. С. Станіславського» (1951, 2-е видання).

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки, двома орденами «Знак Пошани», медалями.

Посилання

• Біографія на «Кино-Театр.ru»(рос.)
• Відомі люди, поховані на Новодівочому цвинтарі в Москві(рос.)