Катаєв Валентин Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Walentin Petrowitsch Katajew (cropped).jpg
Народився 16 (28) січня 1897
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія[1]
Помер 12 квітня 1986(1986-04-12)[2][3][4][5][6] (89 років)
Москва, СРСР[7]
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство (підданство) Romanov Flag.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1923).svg СРСР
Діяльність письменник, драматург, сценарист, поет, дитячий письменник, журналіст і письменник-фантаст[d]
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Брати, сестри Петров Євген Петрович
У шлюбі з Естер Катаєва[d]
Діти Павло Катаєв[d]
Нагороди
Сталінська премія Орден Леніна Герой Соціалістичної Праці Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора Орден Дружби народів Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Order of Saint Anna, 4th class
Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
800thMoscowRibbon.png Order of Glory Ribbon Bar.png Order of Glory Ribbon Bar.png
Орден Святої Анни
Георгіївський хрест
q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Катаєв Валентин Петрович (*16 (28) січня 1897(18970128), Одеса — 12 квітня 1986, Москва) — радянський письменник.

Життєпис[ред.ред. код]

Майбутній письменник активно співпрацював з радянською владою, що відобразилось на формуванні його творчого обличчя. Першим творам В.Катаєва притаманні схематизм, суб'єктивізм, формалізм, епігонство.

Помітний успіх мала повість В.Катаєва «Растратчики» (1926). Проте спроба інсценізувати твір на сцені МХАТу була невдалою.

Популярності в СРСР В.Катаєв набув після публікації роману «Время, вперед!» (1932). Формалізм притаманний і біографічній повісті «Белеет парус одинокий» (1936), де розвиток сюжету повністю залежить від мети автора: створити літературний твір згідно з принципами так званого методу соціалістичного реалізму. Названа повість, а також «Хуторок в степи», Зимний ветер" та «Катакомбы» були об'єднані автором в тетралогію «Волны Черного моря».

Увійшовши до кола визнаних радянських письменників, В.Катаєв продовжував писати, чітко дотримуючись методу «соціалістичного реалізму», у чому переконують навіть назви його творів: «Я, сын трудового народа», «Сын полка» (Сталінська премія) та інші.

Твори В. Катаєва так званого «сталінського» періоду історії СРСР — дзеркальне відображення «успіхів» комуністичного будівництва в Радянському Союзі.

В історію радянської літератури В. Катаєв увійшов, насамперед, як засновник молодіжного літературного журналу «Юність» (1957).

Хрущовська «відлига» не могла не вплинути на В.Катаєва. У своїх книгах останнього періоду життя: «Святой колодец», «Книга памяти», «Трава забвения», «Разбитая жизнь, или Волшебный рог Оберона», «Алмазный мой венец», «Уже написан Вертер», «Юношеский роман», «Сухой лиман» В.Катаєв не лише спробував змінити свою манеру писання, але й прагнув сформулювати власну творчу платформу, увівши вислів «матеріальна проза».

Проте письменник залишився вірним своєму минулому, поставивши себе в літературі між І. Буніним та В.Маяковським. Щоправда, це не завадило йому в одній книзі вїдливо висміяти Нобелівського лауреата, а в іншій з вдячністю згадати уроки великого Майстра російської прози.

Екранізації[ред.ред. код]

За мотивами романів письменника «Біліє парус одинокий» і «За владу Рад» створено телесеріал «Хвилі Чорного моря» (1975–1976, 8 с), куди входять стрічки А.Войтецького «Біліє парус одинокий», «Зимовий вітер» О.Гойди, «Катакомби» В.Криштофовича.

Джерела та література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]