Катаєв Валентин Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катаєв Валентин Петрович
Walentin Petrowitsch Katajew (cropped).jpg
Народився 16 (28) січня 1897
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія[1]
Помер 12 квітня 1986(1986-04-12)[2][3][…] (89 років)
Москва, СРСР[5]
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність письменник, драматург, сценарист, поет, дитячий письменник, журналіст, письменник-фантаст, редактор, військовий кореспондент
Володіє мовами російська[2]
Членство Спілка письменників СРСР
Жанр повість, казка, роман, п'єса, оповідання, нарис і публіцистика
Партія КПРС
Брати, сестри  • Петров Євген Петрович
У шлюбі з Естер Катаєва[d]
Діти Павло Катаєв[d]
Нагороди
медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден Святої Анни 4 ступеня RUS Imperial Order of Saint George ribbon.svg RUS Imperial Order of Saint George ribbon.svg медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія
медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «В пам'ять 800-річчя Москви»
IMDb nm0441188

Катаєв Валентин Петрович (*16 (28) січня 1897(18970128), Одеса — 12 квітня 1986, Москва) — радянський письменник.

Життєпис[ред. | ред. код]

Майбутній письменник активно співпрацював з радянською владою, що відобразилось на формуванні його творчого обличчя. Першим творам В.Катаєва притаманні схематизм, суб'єктивізм, формалізм, епігонство.

Помітний успіх мала повість В.Катаєва «Растратчики» (1926). Проте спроба інсценізувати твір на сцені МХАТу була невдалою.

Популярності в СРСР В.Катаєв набув після публікації роману «Часе, вперед!» (1932). Формалізм притаманний і біографічній повісті «Белеет парус одинокий» (1936), де розвиток сюжету повністю залежить від мети автора: створити літературний твір згідно з принципами так званого методу соціалістичного реалізму. Ця повість, а також «Хуторець у степу», «Зимовий вітер» та «Катакомби» були об'єднані автором в тетралогію «Хвилі Чорного моря».

Увійшовши до кола визнаних радянських письменників, В.Катаєв продовжував писати, чітко дотримуючись методу «соціалістичного реалізму», у чому переконують навіть назви його творів: «Я, син трудового народу», «Син полку» (Сталінська премія) та інші.

Твори В.Катаєва так званого «сталінського» періоду історії СРСР — дзеркальне відображення «успіхів» комуністичного будівництва в Радянському Союзі.

В історію радянської літератури В.Катаєв увійшов насамперед як засновник молодіжного літературного журналу «Юность» (1957).

Хрущовська «відлига» не могла не вплинути на В.Катаєва. У своїх книгах останнього періоду життя: «Святий колодязь», «Книга пам'яті», «Трава забуття», «Розбите життя, або Чарівний ріг Оберона», «Алмазний мій вінець», «Уже написано Вертера», «Юнацький роман», «Сухий лиман» В.Катаєв не лише спробував змінити свою манеру писання, але й прагнув сформулювати власну творчу платформу, увівши вислів «матеріальна проза».

Проте письменник залишився вірним своєму минулому, поставивши себе в літературі між І.Буніним та В.Маяковським. Щоправда, це не завадило йому в одній книзі в'їдливо висміяти Нобелівського лауреата, а в іншій з вдячністю згадати уроки великого майстра російської прози.

Екранізації[ред. | ред. код]

За мотивами романів письменника «Біліє парус одинокий» і «За владу Рад» створено телесеріал «Хвилі Чорного моря» (1975—1976, 8 с), куди входять стрічки А.Войтецького «Біліє парус одинокий», «Зимовий вітер» О.Гойди, «Катакомби» В.Криштофовича.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]