Корнійчук Олександр Євдокимович
Олександр Євдокимович Корнійчук | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Олександр Корнійчук, 1940-ві рр. | ||||||||||||||
Ім'я при народженні | Корнійчук Олександр Євдокимович | |||||||||||||
Народився |
12 (25) травня 1905 Христинівка, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія | |||||||||||||
Помер |
14 травня 1972 (66 років) Київ, Українська РСР, СРСР | |||||||||||||
Поховання | Байкове кладовище | |||||||||||||
Громадянство (підданство) |
![]() ![]() ![]() | |||||||||||||
Діяльність | громадський діяч, драматург, публіцист | |||||||||||||
Alma mater | Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова | |||||||||||||
Мова творів | українська і російська | |||||||||||||
Роки активності | з 1928 | |||||||||||||
Напрямок | соціалістичний реалізм | |||||||||||||
Жанр | п'єса | |||||||||||||
Членство | Спілка письменників СРСР, НАН України, Академія наук СРСР і ЦК КПРС | |||||||||||||
Партія | КПРС | |||||||||||||
Конфесія | атеїзм | |||||||||||||
У шлюбі з | Василевська Ванда Львівна | |||||||||||||
Нагороди |
| |||||||||||||
Премії |
| |||||||||||||
| ||||||||||||||
![]() |
Ювілейна монета «Олександр Корнійчук» номіналом 2 гривні (2005)
|
Корнійчу́к Олекса́ндр Євдоки́мович (12 (25) травня 1905, Христинівка, Російська імперія — 14 травня 1972, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський компартійний письменник, драматург, публіцист, державний та громадський діяч; член Президії ЦК Компартії України у червні 1953 — червні 1954 року[1]. Голова Верховної Ради Української РСР, нарком закордонних справ Української РСР[2], голова Урядового комітету з присудження премій ім. Т. Шевченка; академік АН СРСР (1943), Герой Соціалістичної Праці (1967), п'ятикратний лауреат Сталінської премії (1941, 1942, 1943, 1949, 1951). Голова Спілки письменників Української РСР у 1938—1941 та в 1946—1953 роках. Член ЦК КПУ в 1949—1972 роках. Член ЦК КПРС в 1952—1972 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 1—8-го скликань. Депутат Верховної Ради Української РСР 1—8-го скликань. Голова Верховної Ради Української РСР 2—3-го і 5—8-го скликань (у 1947—1953 і 1959—1972 роках).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 12 [25] травня 1905 року на станції Христинівка, тепер районний центр Христинівського району Черкаської області, Україна. Син робітника. Закінчив Христинівську залізничну школу.
З 1919 року працював ремонтним шляховим робітником на залізниці. У 1923 році вступив до комсомолу. Освіту одержав у Київському інституті народної освіти (1923—1929). З 1930 року працював на Одеській комсомольській кінофабриці.
Писав в основному п'єси на політичні теми завжди згідно з «лінією партії» (політичними й ідеологічним настановами ЦК ВКПб/КПРС). У 1925 дебютував роботою «Він був великий», присвяченою Леніну. Наступні Корнійчукові твори «На грані» (1929), «Кам'яний острів» (1929), «Штурм» (1931) були спрямовані проти «українських буржуазних націоналістів й інших ворогів народу».
У 1937 р. написав п'єсу «Правда», в якій Ленін уперше став персонажем української драматургії. Найвідоміші п'єси довоєнного періоду: «Загибель ескадри» (1933), «Платон Кречет» (1934). Причому в останній Корнійчук, за словами парткритики, «створив образ вирощеного партією передового радянського інтелігента».
Під час німецько-радянської війни війни служив в армії: політпрацівник політуправління Південно-Західного фронту, кореспондент центральних газет і партизанських видань. Серед творів воєнних років найвідоміша його п'єса «Фронт» (1942), що її написано за особистою вказівкою і з правкою Сталіна, де критиковано старих генералів — героїв Громадянської війни, що не вміли воювати в нових умовах. Цікаво, що п'єсу, в дещо відредагованій версії, виконувано й на окупованих під німцями територіях під назвою «Ось так вони воюють» (So wie sie kämpfen). У 1943—1944 роках — заступник народного комісара закордонних справ СРСР.
З 5 лютого по 12 липня 1944 року — народний комісар закордонних справ Української РСР. З 12 липня 1944 по 1945 рік — голова Управління (Комітету) у справах мистецтв при РНК Української РСР. У 1947—1953 роках — голова Верховної Ради Української РСР.
У 1951 р. разом із дружиною написав лібрето опери «Богдан Хмельницький», яке зненацька зазнало нищівної критики в партійній пресі. До 1953 р. зробив новий варіант, що вже повністю задовольнив ЦК. Після смерті Сталіна зберіг великий вплив у літературних і партійних колах.
З 30 травня 1953 по 6 липня 1954 року працював першим заступником голови Ради міністрів Української РСР. З 1959 по 1972 рік — голова Верховної Ради Української РСР. Найвідоміші п'єси цього періоду: «Над Дніпром» (1960), «Пам'ять серця» (1969).
У листопаді 1961 року Рада міністрів Української РСР затвердила Урядовий республіканський комітет з присудження премій імені Тараса Шевченка, його головою став письменник Корнійчук.
Був тричі одружений. Найтриваліший шлюб — з польською письменницею Вандою Василевською.
1964 року одружився із 43-річною актрисою театру ім. І. Франка Мариною Захаренко, матір'ю відомого режисера Володимира Бортка.
У 1934—1938 роках мешкав у будинку письменників Роліт. Пізніше переїхав на вулицю Шовковичну, 20. У 1949—1957 роках разом з дружиною Вандою Василевською мешкав у будинку збудованому для родині генерала Ватутіна на місці зруйнованих Вознесенської церкви та кладовища при ній (вулиця Артема (зараз Січових стрільців), 46)[3].
Помер 14 травня 1972 року. Поховано його в Києві на Байковому кладовищі (надгробний пам'ятник — мармур, граніт; скульптор О. П. Скобликов, архітектор А. Ф. Ігнащенко; встановлений у 1973 році)[4].
Зв'язок з кінематографом[ред. | ред. код]
Був редактором на Київській, Одеській і Харківській кіностудіях (1929–1934).
Автор сценаріїв фільмів: «Чорні дні» (1930, у співавт. з П. Долиною), «Приємного апетиту» (1932, у співавт. з Х. Шмаїном), «Останній порт» (1934, у співавт. з А. Кордюмом), «Богдан Хмельницький» (1941), «Партизани в степах України» (1942), «Фронт» (1943), «300 років тому…» (1956), «Загибель ескадри» (1965), «А тепер суди…» (1966), «Чому посміхалися зорі» (1966, т/ф). Здійснив сценарну доробку кінокартини «Тарас Шевченко» (1951) після смерті її режисера І. Савченка. За п'єсами О. Корнійчука зафільмовано стрічки: «В степах України» (1952) Г. Юри, «Калиновий гай» (1953) Т. Левчука, «Правда» (1957) В. Добровольського, І.Шмарука (1957), «Платон Кречет» (1972, т/ф).
Збереглися документальні кадри, де показано О. Корнійчука в його робочому кабінеті (див.: «Кіножурнал», 1929, № 33/128), фрагмент постановки його п'єси «Правда» у Київському українському драматичному театрі ім. І. Франка (див.: «Радянська Україна», 1938, лютий, № 6), О. Корнійчук як член урядової комісії приймає в Ленінграді скульптуру М. Манізера Т. Шевченка для Києва (див.: «Радянська Україна», 1939, 10 січня, № 4), виступає в Харкові на вечорі, який присвячено 125-річчю від дня народження Т. Шевченка (див.: «Радянська Україна», 1939, 3 лютого, № 13), присутній у залі на ювілеї Шолом-Алейхема (див.: «Радянська Україна», У 1939 р., 30 квітня, № 33), під час прогулянки по Дніпру з акторами МХАТу (див.: «Радянська Україна», 1939, 3 липня, № 53), покладає квіти на могилу І. Франка у Львові, бере участь у роботі сесії Верховної Ради Української РСР (див.: фільм «Звільнення українських і білоруських земель від гніту польських панів і возз'єднання народів-братів у єдину сім'ю», 1940).
Про нього зняті науково-популярні стрічки «Олександр Корнійчук» (1970) та «Солдат миру» (1975).
Пам'ять[ред. | ред. код]
Іменем О. Корнійчука було названо проспект у Києві (нині Оболонський проспект) та станцію метро (нині — «Оболонь»).
У Коломиї нинішня вулиця Біберовичів називалася іменем Корнійчука у 1945–1957 роках.
У місті Ніжині (Чернігівська область) названо вулицю на честь О. Корнійчука.
1979 року частину вулиці Федьковича у Львові перейменовано на честь О. Корнійчука[5] (нині вулиця Поліщука).
У рідному місті Христинівці іменем Корнійчука названа одна з вулиць міста та Христинівська спеціалізована школа № 1
Маловідомі факти[ред. | ред. код]
За свідченням кінооператора Юрія Тамарського, сюжет п'єси «Загибель ескадри» Корнійчук украв у режисера Арнольда Кордюма і прозаїка Вадима Охременка. Адже досі залишається дивним те, як міг початківець у свої 28 років написати таку епічну драму про моряків, виявивши неабияку обізнаність із флотськими звичаями, побутом, мовою тощо. П'єса дала чудову нагоду пробитися — Корнійчук надіслав її як власний твір на Всеукраїнський конкурс найкращої радянської п'єси, який оголошено в лютому 1933 р. Крім того, у просуванні наступних п'єс Корнійчукові неодноразово допомагав пролетарський письменник граф Олексій Миколайович Толстой. Корнійчука з молодих літ було втаємничено в чекістські та кремлівські справи, він виконував делікатні справи далеко не літературного змісту. Нині Корнійчука вважають за типовий зразок залаштункових механізмів піднесення політичних пристосуванців до рангу літературних класиків.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сергій. Хрущов. Никита Хрущов реформатор. Трилогія про батька.
- ↑ Віднянський С. Чому та як українська РСР стала однією з країнзасновниць ООН? [Text: (до 70річчя Організації Об'єднаних Націй і членства в ній України) // Український історичний журнал. — 2015. — № 5 (524). — С. 182—183.
- ↑ ул. Сечевых стрельцов (б. Артема, Львовская, Троцкого, Старожитомирская). Киев. Ностальгия. Прогулка по старому городу. «В 1949-57гг. в этом доме проживали Александр Евдокимович Корнейчук (1905-72) - писатель, драматург, киносценарист, государственный и общественный деятель, академик АН УССР (с 1939) и АН СССР (с 1943), Герой социалистического Труда (1967) и его жена Ванда Львовна Василевская (1905-64) -писательница, общественный деятель. До переезда в этот дом проживали на ул. Обсерваторной, 6.»
- ↑ Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
- ↑ Проект «Вулиці Львова»: вулиця Корнійчука О.
Джерела[ред. | ред. код]
- Вакуленко Д. Т. Олександр Корнійчук: Життя і творчість. — К. : Дніпро, 1985. — 167 с.
- Дузь І. М. Від задуму до прем'єри: Творча історія п'єс Олександра Корнійчука. — К. : Рад. письменник, 1985. — 205 с.
- Залесский К. А. Империя Сталина. Биографический энциклопедический словарь. — М. : Вече, 2000.
- Ковальська Людмила. Марина Захаренко-Корнійчук: "Його змогли звинуватити лише в тому, що він був «придворним драматургом». 25 травня Олександрові Корнійчуку виповнилося б 100 років // Дзеркало тижня. — 2005. — № 20. — 27 травня — 3 червня.
- Корнійчук М. Ф. І в пам'яті, і в серці. — К. : Мистецтво, 1988. — 147 с.
- Михайлин І. Л. Що загинуло в «Загибелі ескадри»? / Ігор Михайлин // Слово і час. — 1992. — № 10. — С. 7–12.
- Олександр Корнійчук: Таємниці червоного Шекспіра // Таємниці письменницьких шухляд: Детективна історія української літератури / С. М. Цалик, П. О. Селігей. — К. : Наш час, 2010. — С. 116—139.
- Пам'ять серця: Спогади про Олександра Корнійчука. — К. : Дніпро, 1978. — 429 с.
- Торчинов В. А., Леонтюк А. М. Вокруг Сталина. Историко-биографический справочник. — СПб., 2000. (рос.)
- Хорозова О. М. Корнійчук Олександр Євдокимович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — 767 с. — ISBN 978-966-02-7304-7.
- Шепель Л. Ф. Корнійчук Олександр Євдокимович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 163. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Біографія
- Журнал «Науковий світ».— лютий 2011, стор. 19
- Корнійчук Олександр Євдокимович : облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 4, арк. 73–74.
- Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
- Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 54.
|
|
|
- Народились 25 травня
- Народились 1905
- Уродженці Христинівки
- Померли 14 травня
- Померли 1972
- Померли в Києві
- Поховані на Байковому кладовищі
- Випускники Київського педагогічного інституту
- Герої Соціалістичної Праці
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Жовтневої Революції
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Лауреати Ленінської премії
- Лауреати Сталінської премії
- Лауреати Шевченківської премії 1971 року
- Голови Верховної Ради України
- Міністри закордонних справ України
- Українські письменники
- Українські радянські письменники
- Радянські письменники
- Українські драматурги
- Українські партійні діячі
- Члени Політбюро ЦК КП(б)У-КПУ
- Українські дипломати
- Дійсні члени НАН України
- Голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка
- Мешканці Роліту
- Депутати Верховної Ради УРСР 1-го скликання
- Депутати Верховної Ради УРСР 2-го скликання
- Депутати Верховної Ради УРСР 3-го скликання
- Депутати Верховної Ради УРСР 4-го скликання
- Депутати Верховної Ради УРСР 5-го скликання
- Депутати Верховної Ради УРСР 6-го скликання
- Депутати Верховної Ради УРСР 7-го скликання
- Депутати Верховної Ради УРСР 8-го скликання
- Депутати Верховної Ради СРСР 1-го скликання
- Депутати Верховної Ради СРСР 2-го скликання
- Депутати Верховної Ради СРСР 3-го скликання
- Депутати Верховної Ради СРСР 4-го скликання
- Депутати Верховної Ради СРСР 5-го скликання
- Депутати Верховної Ради СРСР 6-го скликання
- Депутати Верховної Ради СРСР 7-го скликання
- Депутати Верховної Ради СРСР 8-го скликання
- Корнійчуки
- Члени НСПУ
- Особи, увічнення яких підпадає під закон про декомунізацію
- Люди на монетах України
- Люди, на честь яких названі вулиці
- Керівники Верховної Ради Української РСР