Корнійчук Олександр Євдокимович

Олександр Євдокимович Корнійчук
Олександр Корнійчук, 1940-ві рр.
Ім'я при народженні	Корнійчук Олександр Євдокимович
Народився	12 (25) травня 1905 Христинівка, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	14 травня 1972(1972-05-14) (66 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія  Українська РСР  СРСР
Діяльність	громадський діяч, драматург, публіцист
Alma mater	Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Мова творів	українська і російська
Роки активності	з 1928
Напрямок	соціалістичний реалізм
Жанр	п'єса
Членство	Спілка письменників СРСР, НАН України, Академія наук СРСР і ЦК КПРС
Партія	КПРС
Конфесія	атеїзм
У шлюбі з	Василевська Ванда Львівна
Нагороди
Премії
Корнійчук Олександр Євдокимович у Вікісховищі

Ювілейна монета «Олександр Корнійчук» номіналом 2 гривні (2005)

Корнійчу́к Олекса́ндр Євдоки́мович (12 (25) травня 1905, Христинівка, Російська імперія — 14 травня 1972(1972-05-14), Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський компартійний письменник, драматург, публіцист, державний та громадський діяч; член Президії ЦК Компартії України у червні 1953 — червні 1954 року. Голова Верховної Ради Української РСР, нарком закордонних справ Української РСР, голова Урядового комітету з присудження премій ім. Т. Шевченка; академік АН СРСР (1943), доктор філологічних наук (1943), Герой Соціалістичної Праці (1967), п'ятикратний лауреат Сталінської премії (1941, 1942, 1943, 1949, 1951). Голова Спілки письменників Української РСР у 1938—1941 та в 1946—1953 роках. Член ЦК КПУ в 1949—1972 роках. Член ЦК КПРС в 1952—1972 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 1—8-го скликань. Депутат Верховної Ради Української РСР 1—8-го скликань. Голова Верховної Ради Української РСР 2—3-го і 5—8-го скликань (у 1947—1953 і 1959—1972 роках).

Біографія

Народився 12 [25] травня 1905(19050525) року на станції Христинівка, тепер районний центр Христинівського району Черкаської області, Україна. Син робітника. Закінчив Христинівську залізничну школу.

З 1919 року працював ремонтним шляховим робітником на залізниці. У 1923 році вступив до комсомолу. Освіту одержав у Київському інституті народної освіти (1923—1929). З 1930 року працював на Одеській комсомольській кінофабриці.

Писав в основному п'єси на політичні теми завжди згідно з «лінією партії» (політичними й ідеологічним настановами ЦК ВКПб/КПРС). У 1925 дебютував роботою «Він був великий», присвяченою Леніну. Наступні Корнійчукові твори «На грані» (1929), «Кам'яний острів» (1929), «Штурм» (1931) були спрямовані проти «українських буржуазних націоналістів й інших ворогів народу».

У 1937 р. написав п'єсу «Правда», в якій Ленін уперше став персонажем української драматургії. Найвідоміші п'єси довоєнного періоду: «Загибель ескадри» (1933), «Платон Кречет» (1934). Причому в останній Корнійчук, за словами парткритики, «створив образ вирощеного партією передового радянського інтелігента».

Член ВКП(б) з 1940 року.

Під час німецько-радянської війни служив в армії: політпрацівник політуправління Південно-Західного фронту, кореспондент центральних газет і партизанських видань. Серед творів воєнних років найвідоміша його п'єса «Фронт» (1942), що її написано за особистою вказівкою і з правкою Сталіна, де критиковано старих генералів — героїв Громадянської війни, що не вміли воювати в нових умовах. Цікаво, що п'єсу, в дещо відредагованій версії, виконувано й на окупованих під німцями територіях під назвою «Ось так вони воюють» (So wie sie kämpfen). У 1943 — лютому 1944 року — заступник народного комісара закордонних справ СРСР.

З 5 лютого по 12 липня 1944 року — народний комісар закордонних справ Української РСР. З 12 липня 1944 по 1945 рік — голова Управління (Комітету) у справах мистецтв при РНК Української РСР. У 1947—1953 роках — голова Верховної Ради Української РСР.

У 1951 р. разом із дружиною написав лібрето опери «Богдан Хмельницький», яке зненацька зазнало нищівної критики в партійній пресі. До 1953 р. зробив новий варіант, що вже повністю задовольнив ЦК. Після смерті Сталіна зберіг великий вплив у літературних і партійних колах.

З 30 травня 1953 по 6 липня 1954 року працював першим заступником голови Ради міністрів Української РСР. З 1959 по 1972 рік — голова Верховної Ради Української РСР. Найвідоміші п'єси цього періоду: «Над Дніпром» (1960), «Пам'ять серця» (1969).

У листопаді 1961 року Рада міністрів Української РСР затвердила Урядовий республіканський комітет з присудження премій імені Тараса Шевченка, його головою став письменник Корнійчук.

Був тричі одружений. Перша дружина — театральний режисер Шарлотта Варшавер. Найтриваліший шлюб — з польською письменницею Вандою Василевською.

1964 року одружився із 43-річною актрисою театру ім. І. Франка Мариною Захаренко, матір'ю відомого режисера Володимира Бортка.

У 1934—1938 роках мешкав у будинку письменників Роліт. Пізніше переїхав на вулицю Шовковичну, 20. У 1949—1957 роках разом з дружиною Вандою Василевською мешкав у будинку збудованому для родині генерала Ватутіна на місці зруйнованих Вознесенської церкви та кладовища при ній (вулиця Артема (зараз Січових стрільців), 46).

Помер 14 травня 1972 року. Поховано його в Києві на Байковому кладовищі (надгробний пам'ятник — мармур, граніт; скульптор О. П. Скобликов, архітектор А. Ф. Ігнащенко; встановлений у 1973 році).

Зв'язок з кінематографом

Був редактором на Київській, Одеській і Харківській кіностудіях (1929–1934).

Автор сценаріїв фільмів: «Чорні дні» (1930, у співавт. з П. Долиною), «Приємного апетиту» (1932, у співавт. з Х. Шмаїном), «Останній порт» (1934, у співавт. з А. Кордюмом), «Богдан Хмельницький» (1941), «Партизани в степах України» (1942), «Фронт» (1943), «300 років тому…» (1956), «Загибель ескадри» (1965), «А тепер суди…» (1966), «Чому посміхалися зорі» (1966, т/ф). Здійснив сценарну доробку кінокартини «Тарас Шевченко» (1951) після смерті її режисера І. Савченка. За п'єсами О. Корнійчука зафільмовано стрічки: «В степах України» (1952) Г. Юри, «Калиновий гай» (1953) Т. Левчука, «Правда» (1957) В. Добровольського, І.Шмарука (1957), «Платон Кречет» (1972, т/ф).

Збереглися документальні кадри, де показано О. Корнійчука в його робочому кабінеті (див.: «Кіножурнал», 1929, № 33/128), фрагмент постановки його п'єси «Правда» у Київському українському драматичному театрі ім. І. Франка (див.: «Радянська Україна», 1938, лютий, № 6), О. Корнійчук як член урядової комісії приймає в Ленінграді скульптуру М. Манізера Т. Шевченка для Києва (див.: «Радянська Україна», 1939, 10 січня, № 4), виступає в Харкові на вечорі, який присвячено 125-річчю від дня народження Т. Шевченка (див.: «Радянська Україна», 1939, 3 лютого, № 13), присутній у залі на ювілеї Шолом-Алейхема (див.: «Радянська Україна», У 1939 р., 30 квітня, № 33), під час прогулянки по Дніпру з акторами МХАТу (див.: «Радянська Україна», 1939, 3 липня, № 53), покладає квіти на могилу І. Франка у Львові, бере участь у роботі сесії Верховної Ради Української РСР (див.: фільм «Звільнення українських і білоруських земель від гніту польських панів і возз'єднання народів-братів у єдину сім'ю», 1940).

Про нього зняті науково-популярні стрічки «Олександр Корнійчук» (1970) та «Солдат миру» (1975).

Пам'ять

Іменем О. Корнійчука було названо проспект у Києві (нині Оболонський проспект) та станцію метро (нині — «Оболонь»).

У Коломиї нинішня вулиця Біберовичів називалася іменем Корнійчука у 1945–1957 роках.

У місті Ніжині (Чернігівська область) названо вулицю на честь О. Корнійчука.

1979 року частину вулиці Федьковича у Львові перейменовано на честь О. Корнійчука (нині вулиця Поліщука).

У рідному місті Христинівці іменем Корнійчука названа одна з вулиць міста та Христинівська спеціалізована школа № 1

Маловідомі факти

За свідченням кінооператора Юрія Тамарського, сюжет п'єси «Загибель ескадри» Корнійчук украв у режисера Арнольда Кордюма і прозаїка Вадима Охременка. Адже досі залишається дивним те, як міг початківець у свої 28 років написати таку епічну драму про моряків, виявивши неабияку обізнаність із флотськими звичаями, побутом, мовою тощо. П'єса дала чудову нагоду пробитися — Корнійчук надіслав її як власний твір на Всеукраїнський конкурс найкращої радянської п'єси, який оголошено в лютому 1933 р. Крім того, у просуванні наступних п'єс Корнійчукові неодноразово допомагав пролетарський письменник граф Олексій Миколайович Толстой. Корнійчука з молодих літ було втаємничено в чекістські та кремлівські справи, він виконував делікатні справи далеко не літературного змісту. Нині Корнійчука вважають за типовий зразок залаштункових механізмів піднесення політичних пристосуванців до рангу літературних класиків.

Видання

Корнійчук О. Твори в 5-ти томах. — Київ: Дніпро, 1966—1968 рр. (20 тис. екз.)

Джерела

• Вакуленко Д. Т. Олександр Корнійчук: Життя і творчість. — К. : Дніпро, 1985. — 167 с.
• Дузь І. М. Від задуму до прем'єри: Творча історія п'єс Олександра Корнійчука. — К. : Рад. письменник, 1985. — 205 с.
• Залесский К. А. Империя Сталина. Биографический энциклопедический словарь. — М. : Вече, 2000.
• Ковальська Людмила. Марина Захаренко-Корнійчук: "Його змогли звинуватити лише в тому, що він був «придворним драматургом». 25 травня Олександрові Корнійчуку виповнилося б 100 років // Дзеркало тижня. — 2005. — № 20. — 27 травня — 3 червня.
• Корнійчук М. Ф. І в пам'яті, і в серці. — К. : Мистецтво, 1988. — 147 с.
• Михайлин І. Л. Що загинуло в «Загибелі ескадри»? / Ігор Михайлин // Слово і час. — 1992. — № 10. — С. 7–12.
• Олександр Корнійчук: Таємниці червоного Шекспіра // Таємниці письменницьких шухляд: Детективна історія української літератури / С. М. Цалик, П. О. Селігей. — К. : Наш час, 2010. — С. 116—139.
• Пам'ять серця: Спогади про Олександра Корнійчука. — К. : Дніпро, 1978. — 429 с.
• Торчинов В. А., Леонтюк А. М. Вокруг Сталина. Историко-биографический справочник. — СПб., 2000. (рос.)
• Шепель Л. Ф. Корнійчук Олександр Євдокимович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 163. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Біографія
• Журнал «Науковий світ».— лютий 2011, стор. 19
• Корнійчук Олександр Євдокимович: облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 4, арк. 73–74.
• Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
• Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 54.

Посилання

• Корнійчук Олександр Євдокимович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.216-219