Мейгеш Юрій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:33, 3 жовтня 2020, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (заміна синтаксу відповідно до обговорення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Васильович Мейгеш
Народився20 січня 1925(1925-01-20)
село Великий Раковець
Помер2 листопада 1999(1999-11-02) (74 роки)
Мукачеве, Закарпатська область, Україна
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьписьменник
Alma materУжНУ
Мова творіврусинська
Роки активностіз 1944
Жанрроман
ЧленствоСП СРСР
Нагороди
Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР
Заслужений працівник культури України
Заслужений працівник культури України

Мейгеш Юрій Васильович (20 січня 1925, село Великий Раковець — 2 листопада 1999) — український письменник. Заслужений працівник культури УРСР.

Життєпис

Юрій Мейгеш народився 20 січня 1925 року у Великому Раковці (нині — Іршавського району Закарпатської області) в сім'ї селянина-бідняка.

З 1945 року він — на педагогічній роботі. Спочатку працював учителем початкової школи у рідному селі, потім — викладачем історії Зняцівської десятирічної школи. Одночасно навчався на заочному відділенні історичного факультету Ужгородського університету, по закінченню якого став учителем в Мукачівській школі-інтернату.[1] Потім багато років викладав соціальні дисципліни у Мукачівському педагогічному училищі, був відповідальним секретарем закарпатської організації Спілки письменників України.

Автор 23 повістей і романів, деякі з яких перекладалися російською. Твори публікувалися регулярно.

Очолював мукачівське літературне об'єднання «Полум'я» та обласну письменницьку організацію. Згодом увійшов до Народного Руху України. У 1981 році був представником України на XXXVI сесії Генеральної асамблеї ООН.

Помер письменник 2 жовтня 1999 року. Посмертно було видано роман «Одісея залюблених».

Творчість

Розпочав свою літературну діяльність Юрій Мейгеш оповіданням «До неї йду» в журналі «Літературна неділя» 1944 року, яке потім переробив у повість і надрукував у журналі «Жовтень». Творчість письменника по-справжньому розгорнулася в післявоєнний період. Уже в 1950 році надрукував першу повість «На сонячні шляхи». У наступних повістях «Новий день» та «Неспокійні серця» письменник порушив актуальні проблеми сучасності, розповів про визволене закарпатське село та про возз'єднання Закарпаття з Україною.

Життя повоєнного верховинського села Юрій Мейгеш зобразив у романі «Кам'яний ідол» 1966 року, а також у романі «Верховинці». Романи «Верховинці», «Кам'яний ідол» та повісті «Така любов» і «Життя, хвилини, роки» перекладено на російську мову. Окремі уривки із згаданих та інших творів друкувалися в перекладі комі, осетинською, молдавською, чеською, словацькою та угорською мовами.

В останні роки Юрій Мейгеш видає романи «Стихія», «Голгофа», «Фінал драми», «Срібна земля». Закінчив роман «Одісея залюблених».

Останню працю «Страсна ніч», що завершує трилогію, в яку увійшли книги «Верховинці» та «Кам'яний ідол», письменник підготував незадовго до смерті.[1]

Відзнаки

Юрій Мейгеш нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, Заслужений працівник культури УРСР. Лауреат премій ім. Андрія Головка та ім. Федора Потушняка (1995[2]).

Почесний громадянин Мукачевого з 1998 року.

Пам'ять про письменника

19 січня 2007 року в мукачівській середній школі № 6 відкрито музей Юрія Мейгеша.[3]

2011 року Мукачівська міська рада заснувала літературну премію імені Юрія Мейгеша, яку вручають з 2012 року.[4]

Примітки

  1. ↑ а б Юрій Васильович Мейгеш — він навіки прийшов у життя — Мукачівська ратуша, 27.01.2011.
  2. ↑ Мейгеш Юрій Васильович — Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека
  3. ↑ Закарпаття: В Мукачеві відкрили музей письменнику Юрію Мейгешу — Закарпаття онлайн, 19.01.2007
  4. ↑ Мукачівські депутати заснували літературну премію Мейгеша — Закарпаття онлайн, 31.08.2011.

Джерело

  • Пагиря В. В., Федів Є. Т. Творці історії Мукачева. — Ужгород : ТДВ «Патент», 2011. — 120 с., іл. ISBN 978-617-589-012-7
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мейгеш_Юрій_Васильович&oldid=29722360