Тельович Роман Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:03, 4 жовтня 2020, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (заміна синтаксу відповідно до обговорення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Роман Тельович
Роман Володимирович Тельович
Народився7 січня 1945(1945-01-07) (79 років)
c. Язловець, Бучацький район, Тернопільська область, Україна
КраїнаУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьфізик
Alma materНаціональний університет «Львівська політехніка»
Галузьфізика
Посадапрофесор
Науковий ступіньдоктор технічних наук

Роман Володимирович Тельович (нар. 7 січня 1945, c. Язловець Бучацького району Тернопільської області) — український вчений-фізик (галузь фізичного металознавства), доктор технічних наук.

Життєпис

Закінчив Бучацьку середню школу № 1 (тепер у приміщенні діє Бучацька гімназія імені Володимира Гнатюка), механіко-технологічний факультет Львівського політехнічного інституту за спеціяльністю «Фізика металів» (1968 рік).

З 1968[1] (1969[2]) року працює в Інституті металофізики ім. Г. В. Курдюмова НАН УРСР (України, спочатку інженер, молодший науковий співробітник 1970—1978 роки, старший науковий співробітник 1981—1989 роки, завідувач лабораторією з 1989 року[1]). Кандидат фізико-математичних наук (1979 р.), доктор технічних наук (1995 р.), професор з 1999 року.

Представник київської школи металофізиків академіка В. Н. Ґріднєва. Основні напрямки наукової діяльности: механізм та кристалографія фазових перетворень у сталевих та титанових сплавах; технологічні процеси швидкісного термодеформаційного зміцнення металевих матеріялів. Серед його учнів 3 кандидати наук (працюють в США, Австралії, Німеччині). Член Спеціялізованої вченої ради при Інституті металофізики НАН України.

Науковий доробок

Автор близько 70 наукових праць, має 5 свідоцтв, 1 патент на винаходи.[1]


Відзнаки

  • Державна премія України в галузі науки і техніки (1993 рік).[1]

Примітки

  1. а б в г Сеник А., Яворський Г. Тельович Роман Володимирович… — С. 391.
  2. Станкевич М. Бучач та околиці… — С. 237.

Джерела

Посилання