Матіященко Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 8 січня 2021, заснована на цій версії.
Олександр Іванович Матіященко
рос. Александр Иванович Матиященко
Народження25 лютого 1911(1911-02-25)
Овідіополь, Одеський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть2 липня 1983(1983-07-02) (72 роки)
Овідіополь, Овідіопольський район, Одеська область, УРСР, СРСР
Національністьукраїнець
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силсухопутні війська
Рід військпіхота
Роки служби1944—1945
Званнягвардії сержант
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Орден Слави I ступеняОрден Слави II ступеняОрден Слави III ступеняМедаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ»Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Олекса́ндр Іва́нович Матія́щенко[1] (25 лютого 1911 — 2 липня 1983) — радянський військовик, в роки Другої світової війни — командир відділення автоматників 6-ї стрілецької роти 140-го гвардійського стрілецького полку 47-ї гвардійської стрілецької дивізії, гвардії сержант[2]. Повний кавалер ордена Слави.

Життєпис

Народився в селі Овідіополь, нині — селище міського типу, районний центр Одеської області, в селянській родині. Українець. Закінчив 2 класи школи, працював вантажником у конторі «Заготзерно».

До лав РСЧА призваний 16 квітня 1944 року. В діючій армії — з 18 травня того ж року. Воював на 3-му Українському і 1-му Білоруському фронтах.

18 липня 1944 року при прориві оборони супротивника в районі села Вільшанка командир відділення О. І. Матіященко одним з перших увірвався до ворожої траншеї, у рукопашній сутичці знищив 4 солдатів супротивника. У подальшому, при оволодінні містом Любомль, знищив ще 3 ворожих солдатів. Будучи пораненим, не полишив поле бою.

16 січня 1945 року при спробі контратаки супротивника у районі колонії Зашкув (Польща) гвардії сержант О. І. Матіященко особисто знищив 16 ворожих солдатів, ще 10 солдатів знищили бійці його відділення.

2 лютого 1945 року у боях в районі населеного пункту Требуш (Німеччина) відділення під командуванням гвардії сержанта О. І. Матіященка знищило 2 кулеметні позиції з обслугою. Одним з перших увірвався до поселення, влучним вогнем особисто знищив 17 ворожих військовиків, у тому числі 3 офіцерів.

Демобілізований у липні 1945 року. Повернувся у рідне село, працював охоронцем у заготівельній конторі.

Нагороди

Нагороджений орденами Слави 1-го (31.05.1945), 2-го (31.01.1945) та 3-го (16.08.1944) ступенів і медалями.

Примітки

  1. ↑ У нагородних документах також вказані прізвища Матьященко та Матіяшенко.
  2. ↑ Військове звання вказане на момент представлення до нагородження орденом Слави 1-го ступеня.

Посилання

  • Матіященко Олександр Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Матіященко_Олександр_Іванович&oldid=30496666