Градов Петро Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Михайлович Градов
Народився10 лютого 1925(1925-02-10)
Новоград-Волинський, Волинська губернія, Українська РСР, СРСР
Помер3 вересня 2003(2003-09-03) (78 років)
Москва, Росія
ПохованняХімкинське кладовище
Країна СРСР
 Росія
Національністьукраїнський єврей
Діяльністьпоет, драматург, перекладач
Галузьтворче та професійне письмоd[1], акторське мистецтво[1], перекладацтво[d][1] і слова пісніd[1]
Знання мовросійська
Учасникнімецько-радянська війна
ДітиГрадов Андрій Петрович
Градова Тетяна Петрівна
Нагороди
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден «Знак Пошани»

Петро Михайлович Градов (справжнє прізвище Кутман; 10 лютого 1925, Новоград-Волинський, Волинська губернія, Українська РСР, СРСР — 3 вересня 2003, Москва, Росія) — російський поет, драматург і перекладач українського єврейського походження, автор збірок віршів і пісень, зокрема ура-патріотичної російської пісні «Легендарний Севастополь», що була зроблена гімном Севастополя. Батько відомого російського кіноактора Андрєя Градова.

Член Спілки письменників СРСР1968 року).

Біографія

Народився 10 лютого 1925 року в місті Новоград-Волинському (тепер Житомирської області). Дитинство пройшло в Ленінграді, де з перших днів радянсько-німецької війни школяр Петя Градов став санітаром фронтового госпіталю, а в 1943 році його призвали в армію.

Вперше вірші Петра Градова були опубліковані в армійських газетах в 1944 році. Потім його вірші друкувалися в «Літературній газеті», в журналі «Новий світ», в журналі «Юність» і «Дружба народів».

У 1949 році Петро Градов закінчив ГИТИС (нині Російський університет театрального мистецтва — ГИТИС), акторський факультет у педагога М. Плотнікова. В 19491957 роках грав на сцені Московського театру імені В. Маяковського. У багатьох драматичних і музичних театрах були поставлені його п'єси.

Жив і працював в Москві.

Помер 3 вересня 2003 року. Похований у Москві на Хімкинському кладовищі (ділянка 16)[2].

Творчість

Петро Градов автор:

  • більше 30 поетичних збірок:
    • «Чебоксарська пристань» (Чебоксари, 1966);
    • «Все одно ти зі мною» (Чебоксари, 1973);
    • «Не забуду» (Москва, 1978);
    • «Любов моя — Волга» (Чебоксари, 1984);
    • «Час листопада» (Москва, 1989);
    • «Вибране» (Москва, 1990) та інших;
  • близько 20 збірок перекладів віршів, а також драматичичнтх творів:
    • «Небезпечне завдання» (Москва, 1980);
    • «Заради цього дня» (Москва, 1984) та інших;
  • документальних нарисів, кількох мюзиклів, музичних комедій:
    • «Королева краси»;
    • «Особливе завдання»;
    • «Чорна береза​​»;
  • десятків популярних пісень, серед них:
    • «Проспівав гудок заводський»;
    • «Хмари»;
    • «Вальс закоханих»;
    • «А ніч така біла»;
    • «Легендарний Севастополь»;
    • «Улюблені Чебоксари».

Пісні на вірші Петра Градова співали: Людмила Зикіна, Леонід Серебереніков, Анна Литвиненко, Тетяна Шмига, Георг Отс, Лев Лещенко, Володимир Трошин, Йосип Кобзон, Валентина Толкунова, Людмила Гурченко, Червонопрапорний ансамбль пісні і танцю Російської армії, хор імені М. П'ятницького, Артур Ейзенах, Майя Кристалінська та інші.

В кінці 1997 року фірма «Мелодія» випустила велику платівку гігант «Пісні на вірші Петра Градова», а в 2002 році Спеціальний Об'єднаний Російський Холдинг «Лідер» випустив дві номінації аудіокасет і компакт-дисків «Пісні на вірші Петра Градова», які мали великий успіх у шанувальників його таланту.

Нагороди, звання

Нагороджений орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня, «Знак Пошани», Державного Прапора 1-го ступеня (КНДР), медалями.

Лауреат Всесоюзних і російських конкурсів пісні. Заслужений працівник культури Чуваської АРСР1970 року). Почесний громадянин Севастополя з 6 жовтня 2000 року.

Пам'ять

З 2004 року судно екологічного контролю ВТР-75 Чорноморського флоту Російської Федерації носить ім'я Петра Градова[3].

Примітки

  1. а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. Могили знаменитостей(рос.)
  3. А. М. Чикин. Севастополь. Историко-литературный справочник. «Вебер». Севастополь. 2008. ISBN 978-966-335-102-5. стор. 140

Джерела