Трошин Володимир Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Володимир Трошин)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Костянтинович Трошин
Ім'я при народженніВладимир Константинович Трошин
Народився15 травня 1926(1926-05-15)
Михайлівське, Свердловська область, РРФСР, СРСР
Помер25 лютого 2008(2008-02-25) (81 рік)
Москва, Росія
ПохованняТроєкуровське кладовище
Громадянство СРСР
 Росія
Діяльністьактор, співак
Alma materШкола-студія МХАТ (1947)
IMDbnm0873603
Нагороди та премії
Орден Пошани
Орден Пошани
Орден Дружби
Орден Дружби
Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»Медаль «В пам'ять 850-річчя Москви»
Народний артист РРФСР— 1984Заслужений артист РРФСР — 1969Сталінська премія — 1951
Зовнішні зображення
В.К. Трошин в фільмі «Старий Новий рік»

Володи́мир Костянти́нович Тро́шин (*15 травня 1926, Михайлівське, Свердловська область — †25 лютого 2008, Москва) — радянський і російський співак, актор театру і кіно. Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1951). Заслужений артист Марійської АРСР (1967). Заслужений артист РРФСР (1969). Народний артист РРФСР (1984). Відомий як один з перших виконавців популярної пісні «Підмосковні вечори».

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 15 травня 1926 ріка в селищі Михайлівське (нині — м. Михайловськ) Уральської (нині — Свердловської) області. Десята дитина в багатодітній сім'ї робітників.

Спочатку працював вантажником на залізничних станціях, культмассовиком в Свердловському парку культури і відпочинку.

Закінчив музичну школу, в 1943 році поступив в Школу-студію МХАТ, ставши студентом першого набору, яку закінчив в 1947 році.[1] З 1947 року понад сорок років працював в Московському художньому академічному театрі. Попутно успішно займається вокалом, бере участь в музичних спектаклях. Почав співецьку кар'єру в 60-ті з виконання пісень Едуарда Колмановського, який став його постійним автором. Незабаром добився великої популярності, виконуючи такі хіти, як «Підмосковні вечори», (рос.)«Тишина», «Ты не печалься», «Ночной разговор», «Одинокая гармонь», а також російських романсів.

Виступав в концертах і популярній музично-розважальній телепрограмі «Блакитний вогник» Центрального телебачення Держтелерадіо СРСР.

У кіно знімався з 1951 року (дебютував в українській картині «Тарас Шевченко» (1951, кріпак-бунтівник, к.ст. ім. О. Довженка), зіграв близько сорока ролей у фільмах-спектаклях, музичних і художніх кінострічках; працював на дубляжі фільмів («Фанфан-тюльпан» (1952), «Горбань» (1959) та ін.) і озвучуванні мультфільмів («Дядя Стьопа — міліціонер» (1964, Дядя Стьопа), «Літери з ящика радиста» (1966, ст. «Київнаукфільм», виконує пісні), «Русалонька» (1968), «Казка розповідається» (1970, Іванушка).

Знімався в українських стрічках: «Переходимо до любові» (1975), «Своє щастя» (1979, реж. В'ячеслав Криштофович), «Дивна відпустка» (1980), головна роль в картині «Візит у Ковалівку» (1980, кіностудія ім. О. Довженка).

У 1984 році отримав звання Народний артист РРФСР.

Автор книги (рос.)«Мои годы — россыпь самоцветов» — М., Вече , 2007.

Пішов з життя 25 лютого 2008.[2] Володимира Трошина поховали 28 лютого 2008 на Троєкурівському кладовище Москви.

Творчість

[ред. | ред. код]

Виступаючи з естрадними піснями на сцені Театру Естради з 1954 року, він співав в концертах з Утьосовим, Руслановою, Марлен Дітріх — під час її гастролей. У 1955 році Трошин вийшов на естраду з виконання пісень радянських композиторів. Звичайне його ім'я тут зв'язується з «Підмосковними вечорами», які він спочатку записав для документального фільму, а потім виконав і по радіо. Вперше виконав на Всесоюзному радіо пісню Оскара Фельцмана на вірші Володимира Войновича (рос.)«14 минут до старта» («Заправлены в планшеты космические карты…»), присвячену першому польоту в космос Юрія Гагаріна. У репертуарі Трошина пісні «У місто приходить весна», «Суботній вечорок», «Зелений вогник», «По нічній Москві», «Люди в білих халатах», «Заправлені в планшети космічні карти», (рос.)«Ты не печалься», «Ночной разговор».

Ролі в театрі

[ред. | ред. код]

На театральному терені він досить швидко досяг популярності і визнання, вже в 25 років він отримав нагороду, про яку тоді мріяв кожен творчий працівник, — Сталінську премію за роль сільського винахідника Івана Яркіна в спектаклі «Друга любов». Пізніше Трошин став народним артистом РРФСР.

Трошин багато років працював в Московському художньому академічному театрі імені Чехова, де створив ряд образів у спектаклях за творами класиків і сучасних авторів.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Вибрані пісні репертуару

[ред. | ред. код]

(рос.)

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • 2011 — Документальний цикл «Острови». Випуск передачі присвячений Володимиру Трошину.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 вересня 2009. Процитовано 6 березня 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Трошин Володимир Костянтинович
  3. ↑ http://www.vesti.ru/doc.html?id=165653

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Трошин_Володимир_Костянтинович&oldid=38517984