Курінька
| село Курінька | |
|---|---|
_School_in_Kurinka.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район | Чорнухинський район |
| Рада | Куріньківська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA53040090240071617 |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Населення | 342 |
| Поштовий індекс | 37124 |
| Телефонний код | +380 5340 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°12′22″ пн. ш. 32°44′30″ сх. д. / 50.20611° пн. ш. 32.74167° сх. д.Координати: 50°12′22″ пн. ш. 32°44′30″ сх. д. / 50.20611° пн. ш. 32.74167° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
99 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 37124, Полтавська обл., Чорнухинський р-н, с.Курінька |
| Карта | |
  Курінька | |
 Курінька | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Курі́нька — село в Україні, у Чорнухинському районі Полтавської області. Населення (за переписом 2001 року) становило 342 особи. Село Курінька є центром Куріньківської сільської ради, якій підпорядковуються також села Скибенці та Нетратівка.
Географія
Село Курінька знаходиться на лівому березі річки Удай, на відстані 33 км від районного центру, за 18 км від залізничної станції Пирятин та за 5 км від автотраси Пирятин-Шостка. Вище за течією на відстані 1 км розташоване село Нетратівка. Невелика частина села (Червонобережжя) розташована на правому березі річки Удай в невеликому лісовому масиві (сосна, дуб). Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.
Історія
Назва села походить під від однойменної річки — притоки Удая. Перша згадка про річку Курінька датується 1498 роком, коли було здійснено поділ земель братів Глинських.
СҌверь-Сулская, и речка Сула съ верху и до устья, а Григорыю меншому досталося СҌвер Глинщина, и в ВорсклҌ… а на рҌчке Удой СҌвер и городище Полствинъ и рҌчка Куренка"
Перші достеменні писемні відомості про Куріньку датується 1618 роком[1]. У 1628 році в населеному пункті було 5 димів і 10 огородників[2]. Вже в 1647 р. в Куріньці було 346 «димів» і 24 млинарських колеса.
З початком Хмельниччини виникає Курінська сотня (граматика — тодішня), яка існувала в 1648—1661 і 1757—1781 рр. Згдіно Зборівського реєстру 1649 р., Курінська сотня нараховувала 81 козака. Відомо, що в 1666 році в містечку було 47 дворів посполитих. На ріці Удай стояло 6 млинів, власниками яких були: Сава Малютин, Артем Купченко, Онуфрій Шкурат, Степан Фесишин, Богдан Малютин і Матвій Папуга.
В ряду видатних людей села сотники Курінківської козацької сотні, без сумніву, посідають чільне місце: Тиміш (1649 р.), Іван Страховський (1763 р.)
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 255 жителів села[3].
Пам'ятки
За 3 км від Куріньки, на правому березі Удаю, розташований ландшафтний заказник «Червонобережжя» (площа 805 га, заснований 1990 року).
Сучасність
 | Цей розділ не містить посилань на джерела. (червень 2017) |
Соціально-економічні негаразди 90-х років ХХ та фінансова криза початку XXI століття завдали чималої шкоди селу. Так, якщо у 1984 році в Куріньці було 229 дворів (451 житель), то у 2009 році їх лишилось лише 106 дворів (188 постійних жителів).
У 2011 році в Куріньці працює загальноосвітня школа І-ІІ ступенів (37 учнів). Також працюють ФАП, бібліотека (понад 10 тис. томів), відділення зв'язку, приватний магазин. Єдиним підприємством на території сільської ради є сільськогосподарське ТОВ «Повстинагроальянс», що обробляє понад 4 тис. га земельних угідь.
Світлини села
_road.jpg)
Примітки
- ↑ Лазаревский А. Лубенщина и князья Вишневецкие //Киевская старина. — 1896. — № 2. — С.228
- ↑ Там само.
- ↑ Курінька. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
Посилання
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |