Ситенко Михайло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 01:52, 12 квітня 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 12 квітня 2021, заснована на цій версії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Ситенко.
Михайло Іванович Ситенко
Народився12 листопада 1885(1885-11-12)
Рябушки, Лебединський район, Україна
Помер13 січня 1940(1940-01-13) (54 роки)
Харків, Українська РСР, СРСР
ПохованняМіське кладовище № 2
Місце проживанняХарків
Країна Російська імперія
 Українська РСР
Діяльністьлікар, хірург, викладач університету, науковець
Alma materІмператорський Харківський університет (1910)
Галузьортопедія, травматологія, протез
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна
Державна установа "Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка Національної академії медичних наук України"
Посададиректор
Вчене званнячлен-кореспондент і професор[d]
Науковий ступіньдокторський ступінь (1924)
Аспіранти, докторантиАлексєєнко Іван Пименович
ЧленствоНАНУ
Нагороди
заслужений діяч науки і техніки Української РСР

Миха́йло Іва́нович Сите́нко (31 жовтня (12 листопада) 1885(18851112), село Рябушки, нині Лебединського району Сумської області — 13 січня 1940, Харків) — український хірург-ортопед, травматолог. Член-кореспондент Всеукраїнської Академії Наук (з 1936)[1]. Заслужений діяч науки УРСР (1936)[1].

Життєпис

Михайло Іванович Ситенко народився в селі Рябушки, нині Сумської області.

По закінченні медичного факультету Харківського університету працював у Харківському жіночому медичному інституті[2].

У 1914—1918 роках перебував на військовій службі[3].

Від 1921 року — головний лікар Харківського медико-механічного інституту, з 1926 року — директор Харківського науково-дослідного інституту ортопедії та травматології[4] і керівник першої в Україні кафедри ортопедії при Харківському інституті вдосконалення лікарів.

Засновник і редактор журналу «Ортопедия и травматология» (1927 — 1941). Ініціатор, організатор і голова Першого Всеукраїнського з’їзду ортопедів, травматологів і працівників протезної справи (1936), який став першим з'їздом за даною спеціальністю в СРСР[3].

М.І. Ситенко створив нові форми травматологічних лікувальних установ в Україні, працював у галузі військово-польової хірургії, кісткової пластики, травматології, розробив близько 20 оригінальних операцій при вродженому вивиху кульшового суглоба, звичних вивихах плечового суглоба, псевдоартрозах[5][6].

Ім'я Михаїла Ситенко 1940 року надано Українському науково-дослідному інституту ортопедії та травматології у Харкові[5].

Організаторська діяльність

Працюючи на посаді директора Харківського науково-дослідного інституту ортопедії та травматології здійснив заходи по оптимізації та реорганізації діяльності закладу[1]:

  • збільшив кількість ліжок у 2,5 рази (з 60 до 150)
  • започаткував 4 відділення та амбулаторію
  • створив на базі Інституту курси підвищення кваліфікації лікарів з надання ортопедо-травматологічної допомоги
  • заснував дитячий ортопедичний профілакторій (1932 р.)
  • відкрив дослідну станцію з перекваліфікації та працевлаштування інвалідів-травматиків (1932 р.)
  • заснував першу в Україні лабораторію з біомеханіки (1934 р.)

Наукові праці

Автор близько. 60 наукових праць. Докторська дисертація була присвячена проблемі кісткової пластики при лікуванні псевдоартрозів - «О свободной костной автопластике при псевдоартрозах» (1924)[3][6].

  • О свободной костной автопластике при псевдоартрозах. — Х., 1924;
  • Об организации лечебной помощи пострадавшим от несчастных случаев // Ортопедия и травматология. — 1927. — № 5–6. — С. 160;
  • Основные принципы консервативного и оперативного лечения переломов трубчатых костей // Новый хирургический архив. — 1931. — Т. 23. — Кн. №№ 1–2. — С. 271;
  • О роли ортопедии в системе советского здравоохранения и об основных принципах организации ортопедической помощи // Новый хирургический архив. — 1931. — Т. 23. — Кн. №№ 1–2. — С. 337;
  • Дистрофические процессы в костях и суставах // Ортопедия и травматология. — 1935. — № 1. — С. 9;
  • Некоторые руководящие положения из учения об огнестрельных переломах и их лечении // Ортопедия и травматология. — 1940. — № 1. — С. 7.
  • Избранные труды / Под ред. Коржа А. А., Панкова Е. А. — К.,1991.

Примітки

  1. ↑ а б в Голубєва І.В.; Шевченко, О.Г.; Танькут, О.В.; Динник, О.А. (2020). Михайло Іванович Ситенко (до 135-річчя від дня народження). Ортопелия, травматология и протезирование, № 4, С. 102-104. https://doi.org/10.15674/0030-598720204102-104
  2. ↑ Тиханский, Денис Сергеевич; Устинова, Анастасия Валерьевна; Усенко, Светлана Георгиевна (17 травня 2016). М. И. Ситенко – выдающийся ортопед-травматолог (рос.). Процитовано 27 вересня 2019.
  3. ↑ а б в Елена (27 лютого 2018). СИТЕНКО Михайло Іванович. Лебедин (укр.). Процитовано 27 вересня 2019.
  4. ↑ Корж М.О., Диннік О.А. (2019). Витоки інституту імені професора М.І. Ситенка (українська). Харків: РА "ІРІС". с. 104. ISBN 978-617-7753-00-0.
  5. ↑ а б Ситенко Михайло Іванович. www.nas.gov.ua (укр.). Процитовано 27 вересня 2019.
  6. ↑ а б СИТЕНКО Михаил Иванович — Большая Медицинская Энциклопедия. xn--90aw5c.xn--c1avg. Процитовано 27 вересня 2019.

Література


Зірка життя Це незавершена стаття про українського науковця-лікаря.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ситенко_Михайло_Іванович&oldid=31236942