Радослав Островський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:47, 20 квітня 2021, створена 78.27.185.57 (обговорення) (Вилучив посилання, воно не має відношення до того міста, про яке говориться у тексті)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 21 квітня 2021, заснована на цій версії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Островський.
Радослав Островський
біл. Радаслаў Казіміравіч Астроўскі
Народився25 жовтня 1887(1887-10-25)
Zapollied, Слуцький повіт, Мінська губернія, Російська імперія
Помер17 жовтня 1976(1976-10-17) (88 років)
Бентон-Гарбор, Беррієн, Мічиган, США
ПохованняБілоруський цвинтар (Саут-Рівер)
Країна Російська імперія
 Білоруська Народна Республіка
 Польська Республіка
 Райхскомісаріат Остланд
 США
Діяльністьполітик, міністр
Alma materСлуцька гімназія, Санкт-Петербурзький державний університет і Дерптський імператорський університетd
Знання мовбілоруська і польська
ЗакладБілоруський державний педагогічний університет імені Максима Танка, Слуцька гімназія і Вільнюська білоруська гімназія
ЧленствоТовариство білоруської школи, Білоруська народна самопоміч, Polish-Belarusian Societyd і Q17044975?
Посадаголова, міністр освітиd, директор школи[d] і заступник голови
ПартіяБілоруська селянсько-робітнича громада, Комуністична партія Білорусі і Комуністична партія Західної Білорусі
ДітиVictor Ostrovskyd

Радослав Казимирович Островський (25 жовтня 1887, Запілля, Білорусь — 17 жовтня 1976, Бентон-Харбор, Мічиган, США) — білоруський політичний активіст і лідер, президент Білоруської Центральної Ради, білоруського уряду під німецькою адміністрацією в 1943–1944 роках.

Молодість

Радослав Островський народився 25 жовтня 1887 року у містечку Запілля Слуцького повіту Мінської губернії. Поступив в Слуцьку гімназію, але був виключений за участь у Російській Революції 1905—1907 років. У 1908 році був прийнятий на математичний факультет Санкт-Петербурзького університету. У 1911 році заарештований за участь у революційних заворушеннях. Утримувався в тюрмах Санкт-Петербурга і Пскова.

Після виходу на свободу в 1912 році, відновився в університеті, і пізніше перевівся в Тартуський університет, де закінчив фізико-математичний факультет.

Працював учителем у Ченстохові (Польща) і в Мінську. З 1915 по 1917 роки викладав у Мінському вчительському інституті. Після лютневої революції 1917 році був комісаром Тимчасового уряду Слуцького повіту. У вересні того ж року заснував Слуцьку білоруську гімназію і став її директором.

Островський виступив проти Жовтневого перевороту 1917 року. Був делегатом Першого Всебілоруського з'їзду. Виступав за білоруську незалежність в пресі. Брав участь в Слуцькому повстанні 1920 року.[1]

Політична діяльність у Західній Білорусі

У 1921 році переїхав до західної Білорусі. З 1924 по 1936 роки працював директором Віленської білоруської гімназії.

У другій половині двадцятих років різко змінив свої політичні погляди. У лютому 1924 році став ініціатором створення проурядового пропагандистського Польсько-Білоруського Товариства. Після його розпаду в тому ж році, співпрацював з Білоруською Комуністичною Партією (більшовиків) і з Комуністичною Партією Західної Білорусі, курирував підпільний комсомол в своїй гімназії.

З 1925 по 1926 року був заступником голови Білоруської селянсько-робочої Громади, головою Товариство Білоруським Школи, і директором Білоруського Кооперативного банку в Вільнюсі, чрез який проходили кошти на фінансування Громади. У 1926 вступив у Комуністичну Партію Західної Білорусі, був заарештований польською владою, але виправданий на судовому процесі проти Громади.

У 1928 році Островський знову змінив політичну орієнтацію і став пропагувати співпрацю з польським урядом, за що налаштував проти себе багатьох діячів західнобілоруських національного руху. У травні 1934 — грудні 1935 вони провели над ним громадський суд.

У другій половині 1930-их років під псевдонімом «Ера» публікував статті в різних білоруських книгах-календарях і в газеце «Рідний край». У 1936 році змушений залишити Вільнюс і переїхати в Лодзь.

Під час Другої світової війни

Радослав Островський оглядає допоміжних поліцейських

Під час німецької окупації 1939–1945 років, Островський активно співпрацював з німецькою владою. У 1941 році повернувся до Мінська, працював там в цивільній адміністрації. Створив білоруські адміністрації в Брянську, Смоленську і Могильові, працював у цих містах бургомістром.

У 1943 році, Радослав Островський став президентом Білоруської Центральної Ради, створення якої було врешті-решт дозволено німцями, які почали зазнавати поразок на східному фронті, і сподівалися придбати симпатії білорусів, щоб потім мобілізувати їх проти Червоної Армії. Хоча рада не мала особливих повноважень, вона тим не менш в дозволених межах управляла деякими галузями життя, наприклад, освітою.

Островський був одним з головних організаторів Другого Всебілоруського з'їзду в 1944 році.

В еміграції

Файл:Мэдаль да 40-х угодкаў Другога Ўсебеларускага Кангрэсу (ззаду).jpg
Медаль до 40-ї річниці Другого всебілоруського конгресу

Після війни, рятуючись від рад, Островський втік в ФРН і жив в Лангенфельді.[2] У 1956 році переїхав до Сполучені Штати. Активно брав участь у політиці білоруської діаспори, був головним ідеологом бецеерівської течії еміграції.[1]

Радослав Островський помер 17 жовтня 1976 року в Бент-Харборі, штат Мічиган.[3] Похований в Саут-Рівері, штат Нью-Джерсі.

Родина

Мав двох дітей: Віктора і Галину[4].

Примітки

  1. ↑ а б АСТРОЎСКІ Радаслаў Казіміравіч
  2. ↑ http://www.foia.cia.gov/sites/default/files/document_conversions/1705143/OSTROWSKY%2C%20RADISLAW_0012.pdf
  3. ↑ Напис на могилі
  4. ↑ Кіт, Барыс (8 березня 2011). Успаміны Барыса Кіта пра вядомых людзей. Радаслаў Астроўскі (білоруською) . «Родныя вобразы». Архів оригіналу за 24 липня 2013. Процитовано 6 травня 2013.

Література

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Радослав_Островський&oldid=31344380