Соляники
 | Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (серпень 2015) |
| село Соляники | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Сумська область |
| Район | Сумський район |
| Рада | Іскрисківщинська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA59080030440076346 |
| Облікова картка | Соляники |
| Основні дані | |
| Населення | 92 |
| Поштовий індекс | 41821 |
| Телефонний код | +380 5443 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°13′00″ пн. ш. 34°22′53″ сх. д. / 51.21667° пн. ш. 34.38139° сх. д.Координати: 51°13′00″ пн. ш. 34°22′53″ сх. д. / 51.21667° пн. ш. 34.38139° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
184 м |
| Водойми | р. Волфа |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 41821, с. Іскрисківщина, вул. Молодіжна, 35 |
| Сільський голова | Гайдук Ганна Василівна |
| Карта | |
  Соляники | |
 Соляники | |
| Мапа | |
| |
Соля́ники — село в Україні, в Сумській області, Сумському районі. Населення становить 92 особи. Орган місцевого самоврядування — Іскрисківщинська сільська рада.
Після ліквідації Білопільського району 19 липня 2020 року село увійшло до Сумського району[1].
Географія
Розташоване за 3 км від витоків річки Волфа. За пів кілометра розташоване село Новоіванівка.
Поруч пролягає залізниця, станція Платформа 308 кілометр.
Історія
Соляники засноване хорунжим білопільської сотні Соляником П. в 1760 році як хутор в три хати. Поряд було ще ряд хуторів: Соханів, Заріцкий та інші, всього — 5. Навіть сьогодні в Соляниках 5 кладовищ.
За даними на 1864 рік на казенному хуторі Соляників Прорубської волості Сумського повіту Харківської губернії мешкала 57 осіб (23 чоловічої статі та 34 — жіночої), налічувалось 7 дворових господарств[2].
Відомо, що в Соляниках проживав поміщик, який емігрував у Канаду. Вже в 1991 році його потомки через ін'юрколегію Радянського Союзу (СРСР) просили повернути їм маєток прадіда. На превеликий жаль ніхто з старожилів ні сьогодні, ні 20 років тому не пам'ятають нічого про маєток. Мовчать і архіви поки що. Відомо що навколо хуторів у ХІХ ст. було 9 вітряків. Перша артіль, ім. Леніна, була організована весною 1931 року.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1923–1933 та 1946–1947 роках.
До 1972 року село входило до Новоіванівської сільради в складі колгоспу ім. Жданова. У 1970–1990 роки в селі були ферми для ВРХ на 500 голів.
Примітки
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 3372)(рос. дореф.)
Джерела
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (серпень 2015) |
