HD221568

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:38, 12 травня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (перекатегоризація)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
HD221568
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 23г 32х 47,65с
Схилення +57° 54′ 20,1″
Видима величина (V) 7,57[1]
Характеристики
Спектральний клас A1
показник кольору U−B -0,10
яскравість B 7,767±0,009[2]
показник кольору B−V 0,183±0,012[2]
яскравість V 7,568±0,008[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 7,590[2]
Мінімальна яскравість 7,660[2]
Період фотометричної
змінності зорі
79,50[2] доби
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 23,27± 0,60[2] мас/рік

за схиленням: -0,05± 0,59[2] мас/рік

Паралакс (π) 4,10 ± 0,67[2] мас
Відстань 795,50 світлових років
243,90 парсек
Подробиці
Маса M
Інші позначення
HD 221568,

HIP 116210, BD+57 2758,

GSC 4007-311
Посилання
SIMBADдані для HD221568

HD221568 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу A1, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 7,6.[1] Вона розташована на відстані близько 795,5 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики

[ред. | ред. код]

Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 79,50 доби в межах від Hmin= 7,66 до Hmax= 7,59.[2]


Пекулярний хімічний склад

[ред. | ред. код]

Зоряна атмосфера HD221568 має підвищений вміст Cr .[1]


Магнітне поле

[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 595,5± 120,4 Гаус.[3]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б в Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631