HD213871

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 05:52, 13 травня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (перекатегоризація)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
HD213871
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 22г 33х 37,59с
Схилення +46° 33′ 55,0″
Видима величина (V) 7,38[1]
Характеристики
Спектральний клас B9
показник кольору U−B -0,30
яскравість B 7,336±0,005[2]
показник кольору B−V -0,030±0,004[2]
яскравість V 7,378±0,006[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 7,330[2]
Мінімальна яскравість 7,400[2]
Період фотометричної
змінності зорі
1,95[2] доби
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 13,59± 0,51[2] мас/рік

за схиленням: -5,46± 0,60[2] мас/рік

Паралакс (π) 4,02 ± 0,80[2] мас
Відстань 811,33 світлових років
248,76 парсек
Подробиці
Маса M
Інші позначення
HD 213871,

HIP 111360, BD+45 3983,

GSC 3620-1989
Посилання
SIMBADдані для HD213871

HD213871 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу B9, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 7,4.[1] Вона розташована на відстані близько 811,3 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики

[ред. | ред. код]

Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 1,95 доби в межах від Hmin= 7,40 до Hmax= 7,33.[2]


Пекулярний хімічний склад

[ред. | ред. код]

Зоряна атмосфера HD213871 має підвищений вміст Si .[1]


Магнітне поле

[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 112,0± 807,0 Гаус.[3]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б в Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631