Хосе Міро Кардона
Хосе Міро Кардона | |||
| |||
---|---|---|---|
1 січня — 13 лютого 1959 | |||
Попередник: | Гонсало Гуель | ||
Наступник: | Фідель Кастро | ||
Народження: |
22 серпня 1902 Гавана, Куба | ||
Смерть: |
10 серпня 1974[1] (71 рік) Сан-Хуан, США | ||
Країна: | Куба | ||
Освіта: | Гаванський університет | ||
Партія: | незалежний політик | ||
Батько: | Josep de Miró i Argenterd |
Хосе Міро Кардона (ісп. José Miró Cardona; 22 серпня 1902 — 10 серпня 1974) — кубинський політик, п'ятнадцятий прем'єр-міністр Куби.
Біографія
Правник за освітою. Був професором Гаванського університету й активним діячем опозиційного руху, що протистояв режиму Фульхенсіо Батисти. Надихав своїх студентів до участі в революційних заворушеннях.
Після перемоги Кубинської революції та короткочасного перебування на посаді прем'єр-міністра Фідель Кастро призначив Міро послом Куби в Іспанії. Втім уже за кілька місяців Міро розчарувався в політиці Кастро й подав у відставку, після чого попрохав про притулок в аргентинському посольстві. Взимку 1960 року виїхав в еміграцію до США.
У вигнанні Міро став одним з лідерів Кубинської революційної ради, яка, зокрема, займалась разом з адміністрацією Кеннеді підготовкою американського вторгнення до затоки Свиней. Міро, який у разі успіху операції мав стати президентом Куби, підготував програму економічних і політичних змін, що мали б змусити кубинців відмовитись від Кастро.
Після провалу операції Міро викладав право в Університеті Пуерто-Рико.
Примітки
- ↑ Munzinger Personen
Література
- De la Cova, Antonio Rafael. The Moncada attack : birth of the Cuban Revolution (англ.) . Columbia: University of South Carolina Press. с. 334. ISBN 1-57003-672-1.
- Ларин, Евгений (2021). Новейшая история стран Латинской Америки: куба 2-е изд. Учебное пособие для академического бакалавриата (рос.) . Litres. с. 131. ISBN 978-5-04-158113-8. Процитовано 4 травня 2021.
Посилання
- Jose Miro Cardona. www.historyofcuba.com (англ.) . Процитовано 4 травня 2021.
- Jose Miro Cardona, 71, Dies; Ex‐Cuban Premier, Law Expert. The New York Times (англ.) . 11 серпня 1974. Процитовано 4 травня 2021.