Фільм складається з трьох частин: Відправлення, Відсутність та Повернення.
Молодий парижанин журналіст-початківець Ісмаель (Луї Гаррель) живе разом з блондинкою Жулі (Людівін Саньє). Щовечора до них приходить колега Ісмаеля по роботі в журналі Аліса (Клотильда Ем) і трійця вирушає в ліжко. Любовна ідилія ménage à trois руйнується, коли Жулі несподівано помирає. Аліса швидко закручує роман з бретонцем Гвендалем (Яннік Реньє), тоді як Ісмаель не може впоратися з трагедією, що сталася. Допомогти йому безуспішно намагається Жанна (К'яра Мастроянні), сестра загиблою Жулі. Випадкова зустріч з ліцеїстом-геєм Ерванном (Грегуар Лепренс-Ренге), братом Гвендаля, поступово повертає Ісмаеля до життя. У фіналі молоді люди знаходять один в одному тимчасовий порятунок у пристрасті від труднощів, але що буде потім…
«Кохай мене менше, але кохай мене довго!», — промовляє Ісмаель у фіналі фільму.
Музыку до фільму написав Алекс Бопен, який отримав премію «Сезар» за найкращу музику для фільму. Продюсером і аранжувальником музичних композицій є Фредерік Ло. Самого Бопена також можна побачити у фільмі, що виконує пісню «Brooklyn bridge».
Трійця «дівчина-хлопець-дівчина», союз якої виявляється недовгим, є, мабуть, найпростішою емоційною конфігурацією в цьому дивному, дотепному і зворушливому фільмі.
Оригінальний текст (англ.)
The girl-boy-girl threesome, which turns out to be short-lived, is perhaps the most straightforward emotional configuration in this odd, witty, touching film.
«Усі пісні лише про кохання» можна описати як суміш із задумливого паризького сентименталізму Франсуа Трюффо та їдкої полісексуальної комедії Педро Альмодовара, дух яких спочатку завжди був близький один одному (з урахуванням різниці в кліматі і природженому темпераменті Франції і Іспанії).
Оригінальний текст (англ.)
You could describe Love Songs, as a blend of François Truffaut's wistful Parisian sentimentalism and Pedro Almodóvar's acrid polysexual comedy, which were never far apart to begin with (given the difference in climate and native temperament between France and Spain).
Немає ніяких сумнівів у тому, що Оноре розбирається в кінематографі, але від першого до останнього кадру фільм залишається таким же крижаним, як мертве тіло передчасно померлої Жулі.
Оригінальний текст (англ.)
That Honoré knows a lot about movies is beyond question--but from first frame to last, Love Songs stays as icy to the touch as Julie's premature corpse..