Шоліна Галина Семенівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шоліна Галина Семенівна
Народилася 25 жовтня 1918(1918-10-25)
Боярка-Будаївка, Будаївська волость, Київський повіт, Київська губернія, УНР
Померла 18 червня 2006(2006-06-18) (87 років)
Діяльність співачка
Alma mater Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Вчителі Євтушенко Дометій Гурійович
Заклад Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка і Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»
народний артист УРСР Сталінська премія

Лахтадир (Шоліна) (Панченко) Галина Семенівна (25 жовтня 1918—2006 (2007?)) — українська радянська співачка (ліричне сопрано), Заслужена артистка УРСР (з 1950 р.)[1]. Солістка Київського державного театру опери та балету.

Біографія

Народилася 25 жовтня 1918 року в селі Будаївка, Будаївської волості Київського повіту Київської губернії (тепер м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області).

В сім’ї Семена Юхимовича Лахтадиря та Акуліни Матвійовни Скиби

В 1948 закінчила Київську консерваторію, вокальний педагог — Євтушенко Дометій Гурійович.

В 1948—1970 — солістка київського театру опери та балету.

З 1970 викладала у Київському педагогічному інституті ім. М. Горького.

Партії

Зовнішні відеофайли
Сон Ельзи, з опери «Лоенгрін» (1 дія) Р. Вагнера, запис Київської опери, українською мовою.

Співала провідні жіночі партії в операх Лисенка («Наталка Полтавка», «Різдвяна ніч»), Оксана («Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського), Гелена, Галя («Богдан Хмельницький», «Назар Стодоля» Данькевича), Антоніда («Іван Сусанін» Глінки), Ельза («Лоенгрін» Вагнера), Маргарита («Фауст» Гуно), Марфа («Царева наречена» Римського-Корсакова).[2]

Нагороди

Лауреат Державної премії СРСР, Сталінської премії за виконання партії Антоніди з опери Іван Сусанін Лауреати сталінської премії в області літератури та мистецтва (1949)[ru]

Нагороджена орденами Трудового Червоного Прапора та «Знак Пошани», Державна премія СРСР, 1949.

Статті

" Галина Шолина. Одна из многих ". Журнал Огонек

Відео

Примітки

  1. Галина Шолина. Кино-Театр.РУ. Процитовано 4 червня 2021.
  2. ШОЛІНА. leksika.com.ua. Процитовано 4 червня 2021.