Челятичі
| Село
|
Челятичі (пол. Czelatyce) — село на Закерзонні, в Польщі, у гміні Рокитниця Ярославського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 667 осіб (2011[1]).
Розташування
Знаходиться в західній частині Надсяння. Розташоване на відстані 2 км на північний захід від адміністративного центру ґміни Рокитниці, 13 км на південний захід від повітового центру Ярослава і 46 км на схід від воєводського центру Ряшева.
Історія
Село вперше згадується в 1393 р., власником був Миколай Мзуровський.
За податковим реєстром 1515 р. село належало Дершняку, були 7 ланів (коло 175 га) оброблюваної землі та 5 ланів необроблюваної, корчма і піп[2] (отже, вже тоді в селі була церква).
За податковим реєстром 1589 р. село належало Станіславу Дершняку, у володінні Хлопицького були 1 лан (коло 25 га) оброблюваної землі, 1 загородник із земельною ділянкою і 5 без земельної ділянки, 2 коморники без тяглової худоби, а у володінні Прогенського були 11 і 1/2 лани (коло 287 га) оброблюваної землі та піп із 1/2 лану оброблюваної, 4 загородники із земельною ділянкою і 2 без земельної ділянки, 4 коморники з тягловою худобою і 7 без тяглової худоби.[3] До 1772 року Челятичі входили до складу Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського.
Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1880 р. Челятичі знаходились у Ярославському повіті Королівства Галичини і Володимирії.[4] На той час унаслідок півтисячоліття латинізації та полонізації українці лівобережного Надсяння опинилися в меншості.
Після розпаду Австро-Угорщини і утворення 1 листопада 1918 р. Західноукраїнської Народної Республіки Челятичі разом з усім Надсянням були окуповані Польщею в результаті кривавої війни. Челятичі входили до Ярославського повіту Львівського воєводства, в 1934—1939 рр. — у складі ґміни Прухник. Українці-грекокатолики належали до парафії Полнятичі Порохницького деканату Перемишльської єпархії.
16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 327 | 69 | 219 | 39 |
| Жінки | 340 | 68 | 187 | 85 |
| Разом | 667 | 137 | 406 | 124 |
Примітки
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 134.(лат.)
- ↑ Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 13.(лат.)
- ↑ Czelatyce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 792. (пол.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
| ||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |