Отто Гюнше

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 20 серпня 2021, заснована на цій версії.
Отто Гюнше
нім. Otto Günsche
Народився24 вересня 1917(1917-09-24)[1][2]
Єна, Апольда[d], Герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське, Німецька імперія[2]
Помер2 жовтня 2003(2003-10-02)[1][2] (86 років)
Ломар, Райн-Зіг, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина[2]
·інфаркт міокарда
Країна Німеччина
Діяльністьвійськовослужбовець, солдат
Знання мовнімецька[3]
УчасникДруга світова війна
ЧленствоСС
Роки активностіз 1935
Військове званняШтурмбанфюрер
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[2]
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Пам'ятна Олімпійська Медаль
Пам'ятна Олімпійська Медаль
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року»
Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року»
Медаль «За Атлантичний вал»
Медаль «За Атлантичний вал»
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Штурмовий піхотний знак в бронзі
Штурмовий піхотний знак в бронзі

Отто Гюнше (нім. Otto Günsche; 24 вересня 1917, Єна — 2 жовтня 2003, Ломар) — штурмбанфюрер СС, ад'ютант Адольфа Гітлера.

Біографія

У 1936 році переведений в команду супроводу СС. У 1940—1941 роках — офіцер-ординарець. У 1941—1942 роках навчався в офіцерській академії СС (Бад-Тельц). У складі «Лейбштандарта СС Адольф Гітлер» брав участь в боях на радянсько-німецькому фронті, командир моторизованої роти. З 12 січня 1943 року — особистий ад'ютант Адольфа Гітлера по військах СС. У серпні 1943 року знову направлений на радянсько-німецький фронт. З 6 лютого 1944 року відкликаний в Ставку і знову призначений ад'ютантом фюрера, з 1 липня 1944 року служив в «Лейбштандарті СС Адольф Гітлер». 30 квітня 1945 року одержав особисте доручення Гітлера: спалити його труп, після того, як він накладе на себе руки; того ж дня покинув рейхсканцелярію.[4]

2 травня 1945 року Гюнше був узятий в полон радянськими військами. Його допитували співробітники СМЕРШу, вимагаючи від нього зізнатися, куди зник фюрер. У 1950 році засуджений до 25 років ув'язнення. Відбував покарання в Свердловську[5], в якості виправних робіт брав участь в будівництві палацу культури в Дегтярську.[6] У 1955 році переведений в НДР, в 1956 році звільнений з в'язниці в Бауцені. Незабаром втік до ФРН.

Помер 2 жовтня 2003 року в своєму будинку в місті Ломарі поблизу Бонна. Після цього останнім живим свідком смерті Гітлера і його дружини Єви Браун залишався Рохус Міш, який помер 5 вересня 2013 року.

Звання

Нагороди

Примітки

  1. ↑ а б в Babelio — 2007.
  2. ↑ а б в г д е The Hitler Book / Hrsg.: H. Eberle, M. Uhl — 2005.
  3. ↑ CONOR.Sl
  4. ↑ Адъютант дьявола. www.kommersant.ru (рос.). 20 жовтня 2003. Процитовано 26 липня 2019.
  5. ↑ СИЗО №1: камеры, карцеры, столовые, душевые... Экскурсия для тех, кто пока не побывал здесь. www.znak.com. Процитовано 26 липня 2019.
  6. ↑ правды», Данил СВЕЧКОВ | Сайт «Комсомольской (21 червня 2016). Адъютант Гитлера едва не сбежал из лагеря под Свердловском. KP.RU - сайт «Комсомольской правды» (рос.). Процитовано 26 липня 2019.

Література

  • Henrik Eberle / Matthias Uhl: Das Buch Hitler — Geheimdossier des NKWD für J.W. Stalin. Lübbe Verlag, Bergisch Gladbach 2010, ISBN 3-4046-4219-8
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Отто_Гюнше&oldid=33224944