Координати: 45°0′0.54000009999235″ пн. ш. 65°29′55.788000099993″ зх. д. / 45.00015° пн. ш. 65.49883° зх. д. / 45.00015; -65.49883

Затока Фанді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Затока Фанді
англ. Bay of Fundy
45°0′0.54000009999235″ пн. ш. 65°29′55.788000099993″ зх. д. / 45.00015° пн. ш. 65.49883° зх. д. / 45.00015; -65.49883
Частина відАтлантичний океан і Мен
Прибережні країни Канада і  США
РегіонНью-Брансвік
Нова Шотландія
Максимальна глибина150 м
Вливаються
  • Petitcodiac Riverd, Сент-Джон, Зворотні водоспади, Біґ-Салмон (річка, Нью-Брансвік), Annapolis Riverd і Point Wolfe Riverd
  • ідентифікатори і посилання
    P3006/ідентифікатор Marine Regions Geographic4289
    GeoNames5889836, 5895392
    У проєкті OpenStreetMap 68942 ·R (Нью-Брансвік, Нова Шотландія)
    Затока Фанді. Карта розташування: Канада
    Затока Фанді
    Затока Фанді
    Затока Фанді (Канада)
    Мапа
    CMNS: Затока Фанді у Вікісховищі

    Затока Фа́нді (англ. Bay of Fundy, фр. Baie de Fundy) — затока на атлантичному узбережжі Північної Америки, на північно-східному кінці Менської затоки між канадськими провінціями Нью-Брансвік і Нова Шотландія, невелика частина затоки також омиває американський штат Мен.

    Затока Фанді відома за рекордну висоту припливів (до 18 м)[1], вона розділяє світовий рекорд із затокою Унгава на півночі провінції Квебек. Вважається, що назва «Фанді» (Fundy) походить від назви, даної затоці португальськими дослідниками 16-го століття, Rio Fundo — «глибока річка».

    Бухта була названа Baie François — «французька затока» дослідником і картографом Самюелем де Шампленом протягом експедиції 1604 року під керівництвом П'єра Дюгуа, коли була зроблена невдала спроба створити поселення на острові Сент-Круа.

    Рекордна відмітка рівня води, до речі, була зафіксовано в ніч з 4 на 5 жовтня 1869 року в басейні Мінас. Рівень води піднявся на висоту 20,6 метрів під час тропічного циклону Saxby Gale.

    В затоку впадають річки Сент-Круа та Сент-Джон.

    Джерела

    Галерея

    Примітки

    1. Кравчук П. А. Рекорды природы. — Любешов : Эрудит, 1993. — 216 с. — ISBN 5-7707-2044-1. (рос.), c. 31

    Посилання