Мантуанська школа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 8 вересня 2021, заснована на цій версії.

Мантуанська школа — художній центр в Італії, що мав власні особливості впродовж двох століть.

Архітектурне обличчя Мантуї

Характеристика Мантуанської художньої школи

Мантуанську художню школу вважають однією з найбільших в регіоні Ломбардія. В добу середньовіччя, як і в інших регіонах Ломбардії, тут панувала стилістика італійської готики. Відносно спокійні історичні події та вхід до складу Священної Римської імперії і нейтралітет князів Гонзага сприяли збереженню великої кількості архітектурних споруд Мантуї в різноманітних стилях — готика, відродження, маньєризм, бароко тощо. Особливістю було тривале покровительство князівського роду митцям, бо запрошувались на працю уславлені митці, серед котрих опинились такі авторитетні як Андреа Мантенья та два його сини, пізанський художник і медальєр Пізанелло, архітектори з Тоскани Лука Фанчеллі та Антоніо Манетті, два роки в Мантуї працював Філіппо Брунеллескі. Велетенські обдарований Джуліо Романо створив для князів Гонзага унікальний палац Дель Те з ровами, внутрішніми двориками, розкішними апартаментами, котрі вдалося зберегти на сторіччя.

В Мантуї доволі рано сформувались збройова майстерня та керамічний центр, а його майстри сприяли розвитку такого керамічного центру у Франції, як Невер.

Місцеві майстри рано опанували техніку фрески, що дозволяло відносно дешевими засобами створювати враження розкошів в князівськх інтер'єрах без використання коштовних матеріалів («Баталія при Лгезерпе» Пізанелло, «Родина князів Гонзага». Фреска в Камері дельї Спозі, 1474 р. Мантуя, робота Андреа Мантеньї, фрески роботи Джуліо Романо в палаці дель Те тощо.)

Декотрий дефіцит видатних художників в Мантуї князі Гонзага компенсували запрошенням на працю художників з інших художніх центрів, а коли це не було можливим, давали їм замови. Так для Гонзага працював уславлений венеціанець Тиціан. Венеціанські художні знахідки і впливи роками підживлювали художню практику у Мантуї, від чого вона лише вигравала. На новому етапі від пізнього італійського бароко до рококо тут виблиснув власним талантом Джузеппе Баццані, художник і викладач в Мантуанській художній академії, а потім і її очільник.

Таким чином Мантуанська художня школа мала універсальний характер, де плідно попрацювали архітектори, керамісти, ювеліри і майстри виготовлення парадної зброї, фрескісти і майстри декоративного живопису, художники-станковісти.

Митці в добу кватроченто (15 ст.)

Митці 16 століття

Митці 17 — 18 ст

Обрані твори (галерея)

Андреа Мантенья. «Моління про чашу» (Христос в саду олив)
Джорджо Гізі, парадний щит, Мантуя. 1554 р.
  • Андреа Мантенья. «Мадонна з немовлям», 1454 р.
    Андреа Мантенья. «Мадонна з немовлям», 1454 р.
  • Джуліо Романо. «Мадонна з немовлям». 1520-і рр.
    Джуліо Романо. «Мадонна з немовлям». 1520-і рр.
  • Фермо Гізоні да Караваджо. «Іван Євангеліст»
    Фермо Гізоні да Караваджо. «Іван Євангеліст»
  • Фермо Гізоні да Караваджо. «Франческо ІІ Гонзага», середина 16 ст.
    Фермо Гізоні да Караваджо. «Франческо ІІ Гонзага», середина 16 ст.
  • Джуліо Романо. «Венера, Вулкан і путті»
    Джуліо Романо. «Венера, Вулкан і путті»
  • Джузеппе Баццані. «Переконання апостола Фоми», Художній музей університета Арізони, США
    Джузеппе Баццані. «Переконання апостола Фоми», Художній музей університета Арізони, США

Див. також

Посилання

Джерела

  • Stendhal (Henri Beyle) : Écoles italiennes de Peinture. I. Ecole de Florence — Ecole Romaine — Ecole de Mantoue — Ecole de Crémone. II. Ecole de Parme — Ecole de Venise — Ecole de Bologne. III. Ecole de Bologne. Établissement du texte et préface par Henri Martineau, Paris: Le Divan. 1932.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мантуанська_школа&oldid=33360012