Перейти до вмісту

Франческо Приматіччо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Франческо Приматіччо
Francesco Primaticcio (Le Primatice)
портрет Франческо Приматіччо з «Життєписів» Вазарі
При народженніFrancesco Primaticcio
Народження30 квітня 1504(1504-04-30)
Болонья,
Смерть1570(1570)
 Париж
Національністьіталієць
КраїнаІталія, Франція
НавчанняДжуліо Романо, Мантуя
ВчительДжуліо Романо і Innocenzo di Pietro Francucci da Imolad Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, архітектор, декоратор, скульптор, Штукатур, візуальний митець Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокманьєризм
Роки творчості1530 - 1569
ПокровительЧотири королі Франції
ВпливМікеланджело, Парміджаніно, Джуліо Романо
Вплив намайстрів школи Фонтенбло
Відомі учніPonce Jacquiotd і Henri Lerambertd Редагувати інформацію у Вікіданих
Творивівтарі, алегорії, портрети, декоративні твори, фрески галереї Уліса, каплиця династії Валуа в абатстві Сен-Дені
Роботи в колекціїМузей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтва, Музей Прадо, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Музей мистецтв Філадельфії, Ермітаж, Художній музей Род-Айлендської школи дизайнуd, Музей мистецтв Толедо, Королівські музеї витончених мистецтв[1], Музей Боуз, Реннський музей образотворчого мистецтва, Музеї Брюггеd[2][3] і Michael C. Carlos Museumd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Франческо Приматіччо у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Франческо Приматіччо (італ. Francesco Primaticcio, фр. Le Primatice 30 квітня, 1504, Болонья, Італія — 1570, Париж, Франція) — французький художник, архітектор, скульптор доби маньєризму, італієць за походженням. Надвірний художник чотирьох французьких королів.

Життєпис. Італійський період

[ред. | ред. код]

Народився в місті Болонья. Художню майстерність опановував в місті Мантуя, працюючи разом з художником і архітектором Джуліо Романо. Франческо Приматіччо вже належав до іншої генерації італійських майстрів, світогляд яких формували настанови не стільки Відродження, скільки кризової доби маньєризму. Як і більшість майстрів маньєризму, Приматіччо виробився в особу з високою ерудицією, був фахівцем в декількох галузях — від створення фресок і аррасів до розпланування садів. Працював також як скульптор і архітектор.

Французький період

[ред. | ред. код]
Замок Фонтенбло

1532 року відбув у Париж, де отримав запрошення на декоративні роботи в королівській резиденції Фонтенбло. За королівським дорученням перебував в Римі, де замовив відливки відомих скульптур для королівських збірок скульптури у Франції, серед яких був і «Лаокоон».

В Фонтенбло працював під керівництвом італійця Россо Фйорентино, що прибув ще 1530 року. Недовгий час в Фонтенбло працював і Віньола. Художня кар'єра Франческо Приматіччо отримала сприятливі умови для розвитку після передчасної смерті Россо Фйорентино. Він успадкував посаду керівника художніх майстерень в Фонтенбло, де працюватиме до власної смерті в 1570 році.

Франческо Приматіччо — відомий майстер так званої Першої школи Фонтенбло. В резиденції короля працював і як художник — фрескіст, і як ландшафтний архітектор, що сприяв створенню в саду павільйону богині Помони, фонтана «Геркулес», гроту тощо. Приматіччо створював декор для королівських свят і маскарадів.

З часом робив проєкти надгробків як для французьких вельмож, так і для померлих королів.

Франческо Приматіччо - архітектор

[ред. | ред. код]
Проєкт Приматіччо. Поземний план каплиці династії Валуа.

Приматіччо не втрачав зацікавленості в архітектурі, навіть коли не працював на будівельних майданах. Про це свідчить картина «Свята Родина на тлі театру», Ермітаж, Росія. В найкращих традиціях маньєристів по створенню дивацького тла на картинах, він подав Мадонну з немовлям, Святого Йосипа та Святу Єлизавету за лаштунками розкішного театру просто неба.

Значною була діяльність Франческо Приматіччо як архітектора при проєктуванні і будівництві нової каплиці династії Валуа в абатстві Сен-Дені. Приматіччо запропонував центричну споруду з однією банею, що мала витоки в ідеях центричних споруд римських митців — Донато Браманте, Рафаеля Санті, небачених ще у Франції. Вдалий зразок подібної споруди створив і Антоніо да Сангалло старший (Церква Сан Б'яджо (Монтепульчіано)). Праця над створенням каплиці затяглася і не була закінчена за життя Франческо Приматіччо.

  • Проєкт каплиці. Малюнок
    Проєкт каплиці. Малюнок
  • Базиліка Сен-Дені, західний фасад.
    Базиліка Сен-Дені, західний фасад.
  • Фасад каплиці династії Валуа.
    Фасад каплиці династії Валуа.
  • Надгробок Генріха ІІ та королеви Катерини Медичі. Проєкт.
    Надгробок Генріха ІІ та королеви Катерини Медичі. Проєкт.

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
Франческо Приматіччо. «Свята Родина на тлі театра». Ермітаж.
  • Автопортрет, галерея Уффіці, Флоренція
  • фрески галереї Уліса, палац Фонтенбло
  • «Свята Родина на тлі театра», Ермітаж, Росія
  • Проєкт і макет каплиці династії Валуа в абатстві Сен-Дені
  • Портрет вельможі у вигляді Св. Георгія (Жан де Дентвіль ?)
  • «Викрадення Єлени» (і початок Троянської війни), Бовз музей
  • «Одісей і Пенелопа», Нью-Йорк
  • «Одісей і сирени»
  • «Поклоніння пастухів», для каплиці палацу Гіза, знищено

Джерела і ресурси інтернету

[ред. | ред. код]
  • Всеобщая история архитектуры. — Т.5. — М., 1967.
  • Бартенев И. А. «Зодчие итальянского Возрождения». — М., 1965.
  • Pinelli A. La bella maniera. — Torino, 1993.
  • Barilli R. Maniera moderna e manierismo. — Milano, 2004.
  • Primaticcio: un bolognese alla corte di Francia. Milano: 5 continents, 2005
  • Jean-Michel Leniaud, Saint-Denis de 1760 à nos jours, 1996.
  • Frommel S., Bardati F. Francesco Primaticcio architetto. Milano: Electa, 2005
  • Твори в музеях світу
  • Сайт палацу Фонтенбло, Франція
  • Гравюри з фресок Приматіччо в галереї Улісса палацу Фонтенбло, зруйнованої 1738 року

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Франческо Приматіччо

Література (джерела)

[ред. | ред. код]
  • Primaticcio: un bolognese alla corte di Francia. Milano: 5 continents, 2005
  • Frommel S., Bardati F. Francesco Primaticcio architetto. Milano: Electa, 2005
  1. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/primaticcio-francesco-1
  2. ↑ https://www.museabrugge.be/collection/work/id/0000_GRO1704_II
  3. ↑ https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO0032_III
  4. ↑ https://collections.carlos.emory.edu/people/7171/
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Франческо_Приматіччо&oldid=45494326