Ожика лісова
| Ожика лісова | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Ситникові (Juncaceae) |
| Рід: | Ожика (Luzula) |
| Вид: | Ожика лісова (L. sylvatica)
|
| Біноміальна назва | |
| Luzula sylvatica | |
| Синоніми | |
|
Juncus sylvaticus Huds. | |
Ожика лісова[1] (Luzula sylvatica) — вид трав'янистих рослин родини ситникові (Juncaceae), поширений у Європі (переважно на заході та півдні) та на Кавказі. Етимологія: лат. sylva — «ліс», лат. aticus — прикметниковий суфікс для іменників, що вказує на середовище проживання[2].
Опис[ред. | ред. код]
Багаторічник 30–70(100) см заввишки. Верхні листки коротше суцвіть. Прикореневі листки довжиною до 40 см, зазвичай шириною 4–12 мм, стеблових листків 3–5(7). Квіти на гілочках зближені по 3–8. Листочки оцвітини довго загострені, плівчасті, нерівні, на спинці зеленуваті, на краях біло-перетинчасті. Рослина утворює дернину. Капсула від каштаново-коричневого до темно-коричневого кольору, ± довгасто-яйцеподібна, ± поступово звужується, як правило, 2.0–4.0 мм довжиною. Насіння від коричневого до темно-коричневого кольору, довгасто-яйцевиде, довжиною 1.2–1.9 мм, шириною, як правило, 0.7–1.2 мм; придаток — 0.1–0.2 мм.
Поширення[ред. | ред. код]
Азія: Грузія, Туреччина; Європа: Україна, Австрія, Бельгія, Чехія, Німеччина, Нідерланди, Польща, Словаччина, Швейцарія, Данія, Ірландія, Норвегія, Велика Британія, Албанія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Греція, Італія, Македонія, Чорногорія, Румунія, Росія - Передкавказзя, Сербія, Словенія, Франція, Португалія, Іспанія. Введено: Швеція. Населяє помірно затінені вологі області, в основному кислі букові ліси, а також ліси сосни та ялини, а також карликові кущі й високогірні ліси.
В Україні зростає в лісах — в Карпатах звичайний; на 3ахідному Поділлі рідкісний[1].
Галерея[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 415. (рос.)(укр.)
- ↑ Dictionary of Botanical Epithets (англ.). www.winternet.com. Процитовано 21 серпня 2017.
- Germplasm Resources Information Network (GRIN) (англ.)
- eMonocot 1.0.5[недоступне посилання з липня 2019] (англ.)
- Euro+Med Plantbase (англ.)
|