Суярко Василь Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Суярко Василь Григорович
Народився29 травня 1949(1949-05-29) (75 років)
Костянтинівка, Донецька область, Українська РСР тепер Україна,
Україна Україна
Місце проживанняХарків
КраїнаУкраїна Україна
Діяльністьгеолог
Alma materРостовський державний університет
Галузьгеохімія, гідрогеологія, геотектоніка, геологія нафти та газу, геоекологія, прогнозування та пошук корисних копалин, процеси гідротермального мінералоутворення
ЗакладХарківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор геолого-мінералогічних наук
Відомий завдяки:як геолог

Васи́ль Григо́рович Суя́рко (нар. 29 травня 1949 року у м. Костянтинівка, Донецька область) — український геолог, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік Академії наук Вищої школи України та Української нафтогазової академії. Громадсько-політичний діяч. Член Донецького відділення НТШ. Лауреат премії імені В. Н. Каразіна.

Біографія

Від 1967 по 1968 р. — студент гірничого факультету Дніпропетровського гірничого університету.

У 1973 р. закінчив геолого-географічний факультет Ростовського державного університету. У 1981 р. захистив кандидатську, а 1996 р. — докторську дисертацію зі спеціальностей 04.00.02-геохімія та 04.00.06 — гідрогеологія. Тема докторської дисертації: «Геохімія підземних вод східної частини Дніпровсько-Донецького авлакогену». У 2011 р. МОН України присвоєно звання професора.

Працював:

З 2012 р. — професор Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, кафедра мінералогії, петрографії та корисних копалин.

За керівництва проф. В.Г.Суярка підготовлено і захищено 5 кандидатських і 1 докторська дисертація.

Основні науково-педагогічні праці

Суярко Василь Григорович — автор понад 150 наукових праць включно з 9 монографіями та 8 підручниками та навчальними посібниками.

Учасник проєкту «Українська гірнича енциклопедія». Член двох вчених рад з присудження наукових ступенів [1] [2] та чотирьох редколегій наукових журналів

Основні наукові праці:

Громадсько-політична діяльність

  • 1967 р. — мав відношення до акції «Український Прапор над Дніпропетровськом». Проходив у справі КДБ УРСР за ст. 62-а КК УРСР «Антирадянська пропаганда і агітація». Вимушений покинути Дніпропетровськ і переїхати до Ростова-на-Дону (РФ), де навчався в університеті
  • з 1980 р. — участь в опозиційних самвидавських газетах та перших масових антирадянських мітингах у Києві та на Донеччині, виступи на радіо «Свобода».
  • 1989 р. — член Товариства «Меморіал» імені А. Сахарова та «Народного руху України» (НРУ). Очолював Бахмутську (Артемівську) міськрайонну організацію НРУ.
  • У березні 1990 року разом з відомими представниками української інтелігенції підписав опублікований в газеті «Літературна Україна» «Маніфест Демократичної партії України». Один із засновників та член Національної ради ДемПУ, голова Бахмутської регіональної організації партії.
  • 1992—1994 р. — член Артемівського міськвиконкому (м. Бахмут)
  • 1992—1993 рр. — власний кореспондент «Української газети» на Донеччині
  • 1994 р. — на парламентських виборах кандидат у народні депутати України від ДемПУ (Блок Л. Лук'яненка «Україна»)
  • з 1998 р. — член Республіканської Християнської партії. Голова Донецької обласної організації РХП.
  • на Парламентських виборах в Україні 2002 кандидат у Народні депутати від РХП. Керівник Донецького обласного виборчого штабу блоку В. Ющенка.
  • у 2004 р. — активний учасник «Помаранчевої Революції» (Харків, Київ).
  • з 2004 р. — помічник-консультант народного депутата М. Сидоренка (фракція УРП)
  • 2013 р. — учасник «Революції гідності» (Харків)

Захоплення

  • Полювання з англійським сеттером. Почесний член Українського товариства мисливців та рибалок[недоступне посилання з липня 2019]
  • Експерт-кінолог Національної категорії з мисливського собаківництва (лягаві).
  • Риболовля
  • Живопис — автор понад 40 пейзажів і жанрових робіт (олія).

Джерела