Костянтинівка
| Костянтинівка | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||
 | |||||||
| Основні дані | |||||||
| Країна |  Україна
| ||||||
| Регіон | Донецька область | ||||||
| Район | Костянтинівська міська рада | ||||||
| Код КОАТУУ | 1412600000 | ||||||
| Засноване | 1870 | ||||||
| Статус міста | з 1932 року | ||||||
| Населення | ▼ 72888 (01.01.2017)[1] | ||||||
| Площа | 66,04 км² | ||||||
| Густота населення | 1103,7 осіб/км² | ||||||
| Поштові індекси | 85100-85129 | ||||||
| Телефонний код | +380-6272 | ||||||
| Координати | 48°31′36″ пн. ш. 37°42′15″ сх. д. / 48.52667° пн. ш. 37.70417° сх. д.Координати: 48°31′36″ пн. ш. 37°42′15″ сх. д. / 48.52667° пн. ш. 37.70417° сх. д. | ||||||
| Висота над рівнем моря | 86 м | ||||||
| Водойма | річки: Кривий Торець, Грузька | ||||||
| Відстань | |||||||
| Найближча залізнична станція | Костянтинівка | ||||||
| До обл./респ. центру | |||||||
| - фізична | 50 км | ||||||
| - залізницею | 65 км | ||||||
| - автошляхами | 55 км | ||||||
| До Києва | |||||||
| - фізична | 563 км | ||||||
| - залізницею | 680 км | ||||||
| - автошляхами | 570 км | ||||||
| Міська влада | |||||||
| Адреса | 85114, вул. Правобережна, 260, 2-50-85 | ||||||
| Вебсторінка | Костянтинівська міськрада | ||||||
| Міський голова | Давидов Сергій Дмитрович | ||||||
|
| |||||||
Костянти́нівка — місто обласного підпорядкування у Донецькій області, районний центр.
Звільнене від бойовиків «ДНР» 8 липня 2014 року в ході проведення АТО силами Національної гвардії України та військовими підрозділами.
Загальні відомості[ред. | ред. код]
Відстань до Донецька — 68 км. Площа — 1 172,72 км². Населення — 75 тис. осіб.
Водні ресурси: річка Кривий Торець (басейн річки Сіверський Донець). Довжина — 88,36 км, площа водостоку — 1590 км² , заболоченість 0,2 %. Клебан-Бицьке водосховище площею 520 га, 9 водойм та 43 ставки. Земельний фонд Костянтинівки — 6,598 тис. га. Корисні копалини — глини та пісок.
Географія[ред. | ред. код]
Місто розташоване в північній частині області на річці Кривий Торець. У місті річка Грузька впадає у Кривий Торець. Місто являє собою залізничний вузол. Відстань до Донецька: по автодорогах — 55 км, по ж / д — 65 км. Відстань до Києва: по автодорогах — 750 км, по ж / д — 778 км. Після одного з фільмів Корнія Грицюка, залізнична рейс «Київ — Костянтинівка» став неформально називатися «Київ — Війна»[2][3].
Історія[ред. | ред. код]
Дата заснування міста — 1870 рік. Засновник — поміщик Номікосов. Назване на честь старшого сина Костянтина. У 1926 році Костянтинівка набула статусу селища міського типу. З 1932 року стала містом обласного підпорядкування.
З 1931 по 2016 рік у місті працював трамвай.
З 28-29 жовтня 1941 до 6 вересня 1943 місто було під контролем Німеччини.
У 1967 році було відкрито міський краєзнавчий музей.
28 квітня 2014 року озброєні бойовики «ДНР» захопили будівлі міськвиконкому і міліції[4].
8 липня 2014 року в ході проведення АТО сили Національної гвардії України та військові підрозділи звільнили місто від бойовиків «ДНР». 21 липня 2014-го при обстрілі терористами Костянтинівки на блокпосту загинув старший лейтенант Григорій Терехов.
У середині вересня 2014 року у місті було повалено пам'ятник Леніну[5].
14 жовтня 2015-го на Пресвяту Покрову в Костянтинівці у храмі УПЦ КП відбулася перша святкова літургія[6].
У вересні 2016 р. російськомовна гімназія у Костянтинівці перейшла на українську мову[7]
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року населення міста становило 94 886 осіб, із них 20,98 % зазначили рідною мову українську, 78,06 % — російську, 0,50 % — вірменську, 0,06 % — білоруську, 0,02 % — молдовську, 0,01 % — болгарську, а також грецьку, польську, німецьку, гагаузьку, циганську, угорську та єврейську мови[8].
Національний склад населення за переписом 2001 року[9]
| чисельність | частка, % | |
| українці | 56 226 | 59,3 |
| росіяни | 35 762 | 37,7 |
| вірмени | 906 | 1,0 |
| білоруси | 485 | 0,5 |
| азербайджанці | 248 | 0,3 |
| євреї | 186 | 0,2 |
| Динаміка чисельності населення Костянтинівки | |
|---|---|
| рік | населення, тис. мешк. |
| 1859 | 0,029 |
| 1923 | 10,9 |
| 1926 | 25,4 |
| 1931 | 57,5 |
| 1937 | 91,4 |
| 1939 | 95,8 |
| 1956 | 90[10] |
| 1959 | 88,7 |
| 1961 | 93 |
| 1962 | 94 |
| 1968 | 104 |
| 1970 | 105,4 |
| 1977 | 111 |
| 1979 | 112 |
| 1981 | 114 |
| 1986 | 114 |
| 1987 | 115 |
| 1989 | 108 |
| 1994 | 105,4 |
| 1998 | 98,3 |
| 2001 | 95,1 |
| 2004 | 90,0 |
| 2005 | 88,3 |
| 2009 | 81,4 |
| 2011 | 79,1 |
| 2014 | 76,1 |
Промисловість[ред. | ред. код]
Костянтинівка — центр кольорової металургії, хімічної промисловості та ін. Найбільш відомі підприємства — склозавод і завод «Автоскло», вогнетривкий завод, завод високовольтного обладнання, завод «Конті» та ін.
- Костянтинівський металургійний завод
- Костянтинівський склоробний завод
- Костянтинівський завод високовольтної апаратури
Засоби масової інформації[ред. | ред. код]
У місті видається регіональна газета «Знамя индустрии» та найперша (з 1990 р.) незалежна приватна газета Донбасу «Провінція».
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Уродженці
- Ануров Олександр Герасимович — народний артист УРСР.
- Акулова Ольга — український соліст, автор пісень, музики та текстів, перекладів світових хітів українською мовою, музично-дегустаційного проекту «Кава та шоколад». Власник проекту AcoolA.
- Арих Олексій Олексійович — румейський культурний діяч.
- Гайворонський (Гайдарівський) Василь Андрійович (1906—1972) — український письменник «Розстріляного відродження», був репресований, але вижив та провів останні роки у США.
- Гінзбург Віталій Аркадійович — український художник.
- Дзюбан Іван Феодосійович — український живописець і графік.
- Ісаєв Сергій Володимирович (1975—2016) — герой війни з Росією, загинув під час бойового завдання, нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
- Жужома Микола Іванович — Герой Радянського Союзу.
- Каденко Ігор Миколайович — український фізик.
- Кривцун Ігор Віталійович — український науковець, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, академік Національної академії наук України.
- Кужель Олександра Володимирівна — український політик.
- Клех Владислав— художник театру і кіно.
- Кубрак Іван Іванович (1913—1991) — Герой Соціалістичної Праці
- Левченко Євген Вікторович — український футболіст.
- Матейченко Костянтин Володимирович — український політичний та військовий діяч, народний депутат України VIII скликання.
- Мордюкова Нонна Вікторівна — радянська кіноакторка.
- Панченко Олег Анатолійович — доктор медичних наук, доктор філософії, професор, Заслужений лікар України.
- Пономарьов Олександр Олександрович (1974—2016) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Смоленюк Петро Степанович — український науковець.
- Суярко Василь Григорович — український науковець, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік Української нафтогазової академії. Член Донецького відділення НТШ.
- Терещенко Алла Констянтинівна — український мистецтвознавець, професорка, член-кореспондент Національної академії мистецтв України.
- Хана Орлова — французький скульптор і графік українського походження.
- Мешканці
- Олекса Тихий (1927—1984) — український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи.
- Пустова Феня Дмитрівна (1928—2010) — знатний український літературознавець, навчала в ДонНУ В.Стуса, дослідник та популяризатор творчості І.Франка та місцевих письменників розстріляного відродження В.Гайворонського, Ф.Ковалевського.
- Почесні громадяни Костянтинівки
- Безнощенко Михайло Захарович — радянський офіцер, генерал-майор.
- Бєліков Сергій Трифонович — радянський діяч, старший апаратник Костянтинівського хімічного заводу.
- Маркілюк Леонід Петрович — колишній депутат Констянтинівської міської ради. Герой Соціалістичної Праці.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
У місті Костянтинівка Донецької області на обліку перебуває 35 пам'яток історії та монументального мистецтва.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Костянтинівка |
Додаткова література[ред. | ред. код]
- Костянтинівка — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
- Військові взяли під контроль місто Костянтинівка на Донеччині, — Тимчук
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с.
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ На столичному вокзалі презентували трейлер фільму “Поїзд “Київ - Війна”. www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2019-10-13.
- ↑ Поїзд «Київ - Війна». www.facebook.com (uk). Процитовано 2019-10-13.
- ↑ http://www.konstantinovka.com.ua/news/2014/04/konstantinovku_zahvatili_sily_samooborony_doneckoy_narodnoy_respubliki
- ↑ На Донеччині знову повалили бюст Леніна
- ↑ Храм УПЦ КП відкриють у Костянтинівці на Донеччині
- ↑ Зона АТО: Російськомовна гімназія у Костянтинівці перейшла на українську мову
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
- ↑ Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах. Архів оригіналу за 13 лютий 2007. Процитовано 27 листопад 2012.
- ↑ 1 апреля 1956
| ||||||||||||||
