Костянтинівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костянтинівка
Costyantynivka gerb.png Флаг Константиновки.png
Герб Костянтинівки Прапор Костянтинівки
Дом культуры "Химик" 10.jpg
Константиновка. Железнодорожный вокзал 11.jpgСвято-Успенский храм.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Краматорський район
Громада Костянтинівська громада
Код КОАТУУ: 1412600000
Засноване 1870
Статус міста з 1932 року
Населення 69 817 (01.01.2020)[1]
Площа 66,04 км²
Густота населення 1103,7 осіб/км²
Поштові індекси 85100-85129
Телефонний код +380-6272
Координати 48°31′36″ пн. ш. 37°42′15″ сх. д. / 48.52667° пн. ш. 37.70417° сх. д. / 48.52667; 37.70417Координати: 48°31′36″ пн. ш. 37°42′15″ сх. д. / 48.52667° пн. ш. 37.70417° сх. д. / 48.52667; 37.70417
Висота над рівнем моря 86 м
Водойма річки: Кривий Торець, Грузька
Відстань
Найближча залізнична станція Костянтинівка
До обл./респ. центру
 - фізична 50 км
 - залізницею 65 км
 - автошляхами 55 км
До Києва
 - фізична 563 км
 - залізницею 680 км
 - автошляхами 570 км
Міська влада
Адреса 85114, м.Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, 260
Вебсторінка Костянтинівська міськрада
Міський голова Азаров Олег Анатолійович

Commons-logo.svg Костянтинівка у Вікісховищі

Карта
Костянтинівка. Карта розташування: Україна
Костянтинівка
Костянтинівка
Костянтинівка. Карта розташування: Донецька область
Костянтинівка
Костянтинівка

Костянти́нівка — місто в Краматорському районі Донецької області, центр Костянтинівської міської громади.

Звільнене від терористичного підрозділу російських найманців та місцевих колаборантів 8 липня 2014 року в ході проведення АТО силами Національної гвардії України та військовими підрозділами.

17 липня 2020 року внаслідок адміністративно-територіальної реформи стало частиною Краматорського району.[2]

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Відстань до Донецька — 68 км. Площа — 1 172,72 км². Населення — 75 тис. осіб.

Водні ресурси: річка Кривий Торець (басейн річки Сіверський Донець). Довжина — 88,36 км, площа водостоку — 1590 км² , заболоченість 0,2 %. Клебан-Бицьке водосховище площею 520 га, 9 водойм та 43 ставки. Земельний фонд Костянтинівки — 6,598 тис. га. Корисні копалини — глини та пісок.

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване в північній частині області на річці Кривий Торець. У місті річка Грузька впадає у Кривий Торець. Місто являє собою залізничний вузол. Відстань до Донецька: по автодорогах — 55 км, по ж / д — 65 км. Відстань до Києва: по автодорогах — 750 км, по ж / д — 778 км. Після одного з фільмів Корнія Грицюка, залізнична рейс «Київ — Костянтинівка» став неформально називатися «Київ — Війна»[3][4].

Історія[ред. | ред. код]

Дата заснування міста — 1870 рік. Засновник — поміщик Номікосов. Назване на честь старшого сина Костянтина. У 1926 році Костянтинівка набула статусу селища міського типу. З 1932 року стала містом обласного підпорядкування.

З 1931 по 2016 рік у місті працював трамвай.

З 28-29 жовтня 1941 до 6 вересня 1943 місто було під контролем Німеччини.

У 1967 році було відкрито міський краєзнавчий музей.

В ході подій Російсько-української війни, з 28 квітня 2014 по 5 липня 2014 року озброєний терористичний підрозділ російських найманців «Славянский батальон» захопив адміністративні будівлі міста і утримував Костянтинівку під своєю окупацією[5].

8 липня 2014 року в ході проведення Антитерористичної операції сили Національної гвардії України та військові підрозділи Збройних сил України звільнили місто від російських найманців та їх місцевих колаборантів. 21 липня 2014-го при обстрілі терористами Костянтинівки на блокпосту загинув старший лейтенант Григорій Терехов.

У середині вересня 2014 року у місті було повалено пам'ятник Леніну[6].

14 жовтня 2015-го на Пресвяту Покрову в Костянтинівці у храмі УПЦ КП відбулася перша святкова літургія[7].

У вересні 2016 р. російськомовна гімназія у Костянтинівці перейшла на українську мову навчання[8]

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення міста становило 94 886 осіб, із них 20,98 % зазначили рідною мову українську, 78,06 % — російську, 0,50 % — вірменську, 0,06 % — білоруську, 0,02 % — молдовську, 0,01 % — болгарську, а також грецьку, польську, німецьку, гагаузьку, циганську, угорську та єврейську мови[9].

Національний склад населення за переписом 2001 року[10]

чисельність частка, %
українці 56 226 59,3
росіяни 35 762 37,7
вірмени 906 1,0
білоруси 485 0,5
азербайджанці 248 0,3
євреї 186 0,2

Промисловість[ред. | ред. код]

Костянтинівка — центр кольорової металургії, хімічної промисловості та ін. Найбільш відомі підприємства — склозавод і завод «Автоскло», вогнетривкий завод, завод високовольтного обладнання, завод «Конті» та ін.

Безпека[ред. | ред. код]

Важливе значення в новітній історії міста має 90-й окремий аеромобільний батальйон імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова. Батальйон що брав участь в боях за Донецький аеропорт та стояв на обороні пунктів Піски, Зайцеве, Опитне, Водяне, Славне дислокується в Костянтинівці і є головним щитом міста від нових терористичних загроз.

Засоби масової інформації[ред. | ред. код]

У місті видається регіональна газета «Знамя индустрии» та найперша (з 1990 р.) незалежна приватна газета в Донецькій області «Провінція».

Керівники міста[ред. | ред. код]

Очільники міського виконавчого комітету

  • Луньов П. (1917) - очільник виконкому в Тимчасовому громадському комітеті
  • Бондаренко Р.О. (1920) - перший очільник виконкому Костянтиново-Дружківського району
  • Юшкин Микола Опанасович (1940—1950)
  • Медведєв Іван Данилович (1950—1963)
  • Карягін Євген Іванович (1963—1966)
  • Мотін Микола Антінович (1966—1981)
  • Ракитін Володимир Михайлович (1981—1985)
  • Папін Віталій Тимофійович (1985—1990)
  • Фурсов Володимир Миколайович (1990—1994)

Міські голови

  • Орчелота Володимир Іванович[12] (1994—1998)
  • Роженко Юрій Никифорович[13] (1998—2002 та 2005—2009), з ганьбою звільнений за отримання хабаря[14].
  • Ракитін Володимир Михайлович (2002—2004)
  • Давидов Сергій Дмитрович (2010-2020)
  • Азаров Олег Анатолійович (з 2020)

Відомі люди[ред. | ред. код]

Уродженці
Мешканці
Почесні громадяни Костянтинівки

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У місті Костянтинівка Донецької області на обліку перебуває 35 пам'яток історії та монументального мистецтва.

Посилання[ред. | ред. код]

Додаткова література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. На столичному вокзалі презентували трейлер фільму “Поїзд “Київ - Війна”. www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2019-10-13. 
  4. Поїзд «Київ - Війна». www.facebook.com (uk). Процитовано 2019-10-13. 
  5. Доповідь громадської організації «Безпека та взаємодія в Україні»: Збройна агресія Російської Федерації проти України с.61
  6. На Донеччині знову повалили бюст Леніна
  7. Храм УПЦ КП відкриють у Костянтинівці на Донеччині
  8. Зона АТО: Російськомовна гімназія у Костянтинівці перейшла на українську мову
  9. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
  10. Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах. Архів оригіналу за 13 лютий 2007. Процитовано 27 листопад 2012. 
  11. 1 апреля 1956
  12. Find a grave: Володимир Іванович Орчелота
  13. Find a grave: Юрій Никифорович Роженко
  14. В Донбассе задержали мэра. Взятка в особо крупных размерах. // Газета Донбасс. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 20 грудня 2017. 
  15. Find a grave: Андрій Андрійович Костін