Костянтинівка
| Костянтинівка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
 |
|||||
 |
|||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон | Донецька область | ||||
| Район | Костянтинівська міська рада | ||||
| Код КОАТУУ | 1412600000 | ||||
| Засноване | 1870 | ||||
| Статус міста | з 1932 року | ||||
| Населення | ▼ 75 040 (01.01.2015)[1] | ||||
| Площа | 66,04 км² | ||||
| Густота населення | 1136 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 85100-85129 | ||||
| Телефонний код | +380-6272 | ||||
| Координати | 48°31′36″ пн. ш. 37°42′15″ сх. д. / 48.52667° пн. ш. 37.70417° сх. д.Координати: 48°31′36″ пн. ш. 37°42′15″ сх. д. / 48.52667° пн. ш. 37.70417° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 86 м | ||||
| Водойма | р. Кривий Торець | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Костянтинівка | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - фізична | 50 км | ||||
| - залізницею | 65 км | ||||
| - автошляхами | 55 км | ||||
| До Києва | |||||
| - фізична | 563 км | ||||
| - залізницею | 680 км | ||||
| - автошляхами | 570 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 85114, вул. Правобережна, 260, 2-50-85 | ||||
| Веб-сторінка | Костянтинівська міськрада | ||||
| Міський голова | Давидов Сергій Дмитрович | ||||
|
|
|||||
Костянти́нівка — місто обласного підпорядкування у Донецькій області, районний центр.
Зміст
Загальні відомості[ред. • ред. код]
Відстань до Донецька — 68 км. Площа — 1 172,72 км². Населення — 75 тис. осіб.
Водні ресурси: річка Кривий Торець (басейн ріки Сіверський Донець). Довжина — 88,36 км, площа водостоку — 1590 км² , заболоченість 0,2 %. Клебан-Бицьке водосховище площею 520 га, 9 водойм та 43 ставки. Земельний фонд Костянтинівки — 6,598 тис. га. Корисні копалини — глини та пісок.
Історія[ред. • ред. код]
Дата заснування міста — 1870 рік. Засновник — поміщик Номікосов. Назване на честь старшого сина Костянтина. У 1926 році Костянтинівка набула статусу селища міського типу. З 1932 року стала містом обласного підпорядкування.
З 1931 року у місті працює трамвай.
З 28-29 жовтня 1941 до 6 вересня 1943 місто було окуповане нацистською Німеччиною.
28 квітня 2014 року озброєні бойовики «ДНР» захопили будівлі міськвиконкому і міліції[2].
8 липня 2014 року в ході проведення АТО сили Національної гвардії України та військові підрозділи звільнили місто від бойовиків «ДНР». 21 липня 2014-го при обстрілі терористами Костянтинівки на блокпосту загинув старший лейтенант Григорій Терехов.
У середині вересня 2014 року у місті було повалено пам'ятник Леніну[3].
14 жовтня 2015-го на Пресвяту Покрову в Костянтинівці у храмі УПЦ КП відбулася перша святкова літургія[4].
У вересні 2016 р. російськомовна гімназія у Костянтинівці перейшла на українську мову[5]
Населення[ред. • ред. код]
За даними перепису 2001 року населення міста становило 94886 осіб, із них 20,98 % зазначили рідною мову українську, 78,06 % — російську, 0,50 % — вірменську, 0,06 % — білоруську, 0,02 % — молдовську, 0,01 % — болгарську, а також грецьку, польську, німецьку, гагаузьку, циганську, угорську та єврейську мови[6].
Національний склад населення за переписом 2001 року[7]
| чисельність | частка, % | |
| українці | 56 226 | 59,3 |
| росіяни | 35 762 | 37,7 |
| вірмени | 906 | 1,0 |
| білоруси | 485 | 0,5 |
| азербайджанці | 248 | 0,3 |
| євреї | 186 | 0,2 |
| Динаміка чисельності населення Костянтинівки | |
|---|---|
| рік | населення, тис. мешк. |
| 1859 | 0,029 |
| 1923 | 10,9 |
| 1926 | 25,4 |
| 1931 | 57,5 |
| 1937 | 91,4 |
| 1939 | 95,8 |
| 1956 | 90[8] |
| 1959 | 88,7 |
| 1961 | 93 |
| 1962 | 94 |
| 1968 | 104 |
| 1970 | 105,4 |
| 1977 | 111 |
| 1979 | 112 |
| 1981 | 114 |
| 1986 | 114 |
| 1987 | 115 |
| 1989 | 108 |
| 1994 | 105,4 |
| 1998 | 98,3 |
| 2001 | 95,1 |
| 2004 | 90,0 |
| 2005 | 88,3 |
| 2009 | 81,4 |
| 2011 | 79,1 |
| 2014 | 76,1 |
Промисловість[ред. • ред. код]
Костянтинівка — центр кольорової металургії, хімічної промисловості та ін. Найбільш відомі підприємства — склозавод і завод «Автоскло», вогнетривкий завод, завод високовольтного обладнання, завод «Конті» та ін.
Засоби масової інформації[ред. • ред. код]
У місті видається регіональна газета «Знамя индустрии».
Відомі люди[ред. • ред. код]
- Суярко Василь Григорович — український науковець, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік Української нафтогазової академії. Член Донецького відділення НТШ.
- Ануров Олександр Герасимович — народний артист УРСР.
- Арих Олексій Олексійович — румейський культурний діяч.
- Двужильний Юрій Михайлович — Герой Радянського Союзу
- Жужома Микола Іванович — Герой Радянського Союзу
- Кривцун Ігор Віталійович — лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, академік Національної академії наук України.
- Хана Орлова — скульптор
- Погожих Микола Іванович —доктор технічних наук, професор.
- Мордюкова Нонна Вікторівна — радянська і російська кіноактриса.
- Кужель Олександра Володимирівна — український політик.
- Дзюбан Іван Феодосійович — український живописець і графік.
- Чебалін Петро Львович — пролетарський письменник Донбасу.
- Якусевич Антон Тимофійович — перший голова ревкому міста.
- Анатолій і Сергій Бондаренки — учасники групи Нэнси.
- Клех Владислав— художник театру і кіно.
- Кубрак Іван Іванович (1913—1991) — Герой Соціалістичної Праці
Пам'ятки[ред. • ред. код]
У місті Костянтинівка Донецької області на обліку перебуває 35 пам'яток історії та монументального мистецтва.
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Костянтинівка |
Додаткова література[ред. • ред. код]
- Костянтинівка — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
- Військові взяли під контроль місто Костянтинівка на Донеччині, — Тимчук
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с.
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2015 року», — Київ, Державна служба статистики України, 2015
- ↑ http://www.konstantinovka.com.ua/news/2014/04/konstantinovku_zahvatili_sily_samooborony_doneckoy_narodnoy_respubliki
- ↑ На Донеччині знову повалили бюст Леніна
- ↑ Храм УПЦ КП відкриють у Костянтинівці на Донеччині
- ↑ Зона АТО: Російськомовна гімназія у Костянтинівці перейшла на українську мову
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
- ↑ Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах.
- ↑ 1 апреля 1956
|
||||||||||
 |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
