Бавеніт
| Бавеніт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | перевизначений (Rd)[d][1] |
| IMA-номер | IMA2015 s.p. |
| Абревіатура | Bvn[2] |
| Хімічна формула | Ca₄Be₂₊ₓAl₂₋ₓSi₉O₂₆₋ₓ(OH)₂₊ₓ (x=0 to 1)[1] |
| Nickel-Strunz 10 | 9.DF.25[3] |
| Dana 8 | 70.5.3.1 |
| Ідентифікація | |
| Колір | Безбарвний або забарвлений в сіруваті і рожевуваті тони |
| Сингонія | ромбічна |
| Блиск | скляний |
| Густина | 2,7 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Бавено[3] |
| Типова місцевість | Seula mined[3] |
 Бавеніт у Вікісховищі | |
Бавені́т (рос. бавенит; англ. bavenite, duplexite; нім. Bavenit) — мінерал, берилосилікат підкласу острівних силікатів.
Етимологія та історія
Бавеніт (боуніт) був названий американським мінералогом Джеймсом Д. Даною в 1850 році на честь Джорджа Т. Боуена, який проаналізував його в 1822 році.
Бавеніт вперше був описаний італійським професором мінералогії Етторе Артіні (1866—1928) в 1901 році. Однак він пропустив присутність берилію в мінералі. Артіні назвав мінерал на честь місцевості Бавено в Італії, де він був первинно знайдений. У 1932 р. американські мінералоги Шаллер і Фейрчайлд описали бавеніт з «шахти Гімалаї» в Меса-Гранде, Каліфорнія, США. Тоді аналіз показав вміст оксиду берилію 2,67 %. Вміст берилію було підтверджено знову в 1941 році. У 1946 і 1948 роках Кутукова, Роуледж і Хейтон опублікували аналізи мінералів, що містять від 6,60 до 7,14 % BeO. Роуледж і Хейтон назвали мінерал дуплекситом. Вони вказували на високу схожість оптичних значень і, завдяки більшому вмісту берилію, вважали, що їхні знахідки — новий мінерал. У подальшій роботі Флейшер і Швіцер вказували, що пропорції алюмінію та берилію компенсують один одного. Вони припустили, що дуплексит і бавеніт — це все-таки один і той же мінерал.
Склад і властивості
Формула: Ca4[Be2Al2Si9O26](OH)2. Вміст ВеО від 5,5 до 9,3 %. Домішки: Na, Fe3+, Mn та ін.
Сингонія ромбічна.
Густина 2,7.
Твердість 5,5-6.
Утворює голчасті і пластинчасті кристали.
Безбарвний або забарвлений в сіруваті і рожевуваті тони.
Блиск скляний. Спайність довершена в одному напрямі.
Відносно рідкісний. Зустрічається в гідротермальних родовищах. Асоціює з карбонатами, флюоритом, польовими шпатами та ін.
У випадку значних скупчень — потенційна берилієва руда.
Поширення
Станом на 2015 рік бавеніт знайдений у 239 місцях. Країни, де зафіксовані знахідки бавеніту: Афганістан, Австралія, Болгарія, Китай, Німеччина, Фінляндія, Франція, Гренландія, Італія, Японія, Канада, Мадагаскар, Монголія, Намібія, Австрія, Пакистан, Польща, Португалія, Росія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Південно Африканська Республіка, Чехія, Велика Британія і США (штати Каліфорнія, Коннектикут, Мен, Нью-Гемпшир, Північна Кароліна, Вірджинія та Вісконсин), Норвегія, Казахстан. В Україні виявлений у пегматитах[4].
Див. також
Примітки
- ↑ а б International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (May 2015) — 2015.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б в Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Юрк Ю.Ю., Гуров Є.П., Марченко Є.Я. Перша знахідка бавеніту в пегматитах України // Доп. АН УРСР. Сер. Б. – 1969. - №9. – С. 798-800.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Бавеніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Бавеніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
