Шамозит
| Шамозит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Chm[2] |
| Хімічна формула | (Fe²⁺,Mg,Al,Fe³⁺)₆(Si,Al)₄O₁₀(OH,O)₈ |
| Nickel-Strunz 10 | 9.EC.55[3] |
| Dana 8 | 71.4.1.7 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Твердість | 3 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Шамозон[4] |
| Типова місцевість | О-де-Крі[3] |
 Шамозит у Вікісховищі | |
Шамозит (англ. chamosite; нім. Chamosit m) — мінерал сімейства хлоритів, класу силікатів.
Історія та етимологія
Вперше шамозит був описаний у 1820 році французьким геологом і мінералогом П'єром Бертьє, який назвав цей мінерал за назвою місцевості Шамозон (Chamoson), муніципалітет району Контей у франкомовній частині кантону Вале, Швейцарія.
Синоніми: субделесит, шамуазит.
Опис
- 1. За Є. К. Лазаренком: Fe4(Fe, Al)2(OH)8[(Si, Al)2Si2O10].
- 2. За «Горной энциклопедией»: (Fe2+,Fe3+,Мg, Аl)6•[(Аl, Si)4O10] •(OH, O)8.
- 3. За К.Фреєм, Г.Штрюбелем, З. Х. Ціммером і «Fleischer's Glossary» (2004): 2[(Fe2+,Mg, Fe3+)5 Al(Si3Al)O10(OH, O)8].
Містить (%): FeO — 19,8-42,3; Fe2O3 — 0,6-31,7; Al2O3 — 13-23,61; SiO2 — 19,4-29; H2O — 4,6-13.
Домішки: Ca, Ti, Mn, Mg.
У широкому значенні термін «шамозит» охоплює залізисті члени безперервного ізоморфного ряду магнезійно-залізистих хлоритів: клінохлор–шамозит. Кристалічна структура шарувата, в основі її пакети типу 2:1. Шамозит відомий в 2-х поліморфних модифікаціях: моноклінній (власне Ш.) і ромбічній (більш рідкісний ортошамозит) сингонії. Форми виділення: оолітові стяжіння з концентричнозональною будовою (концентрично-шкаралупчаті ооліти), а також суцільні прихованокристалічні або землисті скупчення, лускуваті аґреґати. Густина 3,2±0,2. Тв. 2,5-3,0. Колір сіро-зелений, оливково-зелений до чорного. Блиск тьмяний, у лускатих виділень — слабко-скляний до перламутрового. Непрозорий. Крихкий.
Поширений мінерал прибережних осадових комплексів. Утворюється при нестачі кисню. Зустрічається в оолітових залізних рудах. Супутні мінерали: тюрингіт. Значні скупчення використовуються як залізна руда.
Розповсюдження
О-де-Крі (Швейцарія), гори Фіхтель (Баварія), Заальфельд (Тюрингія) — ФРН, Лотарингія (Франція), Нучіц, поблизу Праги (Чехія), Хабаровський край (Росія).
Різновиди
Розрізняють:
- шамозит алюмініїстий (різновид шамозиту, що містить до 37 % Al2O3),
- шамозит закиснозалізистий (різновид шамозиту, в якому FeO значно більше Fe2O3),
- шамозит моноклінний закиснозалізистий (моноклінний шамозиту, в якому FeO значно більше Fe2O3),
- шамозит окиснозалізистий (різновид шамозиту, в якому Fe2O3 значно більше FeO),
- септешамозит (бертьєрин).
Див. також
Примітки
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Шамозит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Шамозит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
