Зайцев Василь Олександрович
| Василь Олександрович Зайцев | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Василий Александрович Зайцев | ||||||||||
 | ||||||||||
| Народження | 10 січня 1911 Семибратське | |||||||||
| Смерть | 19 травня 1961 (50 років) Коломна | |||||||||
| Поховання | Коломна | |||||||||
| Країна |  СРСР | |||||||||
| Приналежність | .svg){kind=small} Радянська армія | |||||||||
| Вид збройних сил |  ВПС СРСР | |||||||||
| Рід військ | винищувальна авіація | |||||||||
| Освіта | Луганське вище військове авіаційне училище штурманів (1933) | |||||||||
| Роки служби | 1932–1946 | |||||||||
| Партія | КПРС | |||||||||
| Звання |  Полковник авіації | |||||||||
| Командування | 5-й гвардійський винищувальний авіаційний полк | |||||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
 Зайцев Василь Олександрович у Вікісховищі | ||||||||||
Васи́ль Олекса́ндрович За́йцев (рос. Василий Александрович Зайцев; 10 січня 1911 — 19 травня 1961) — радянський військовий льотчик-винищувач, учасник Другої світової війни, полковник. Двічі Герой Радянського Союзу (1942, 1943).
Біографія
Народився 10 січня 1911 року в селі Семибратське (нині Коломенський район Московської області) в селянській родині. Росіянин. Член ВКП(б) з 1932 року.
У лавах РСЧА з 1932 року. У 1933 році закінчив Луганську військову авіаційну школу пілотів, у 1936 році — курси удосконалення командирів авіаційних ланок у Борисоглєбську. У 1938 році командував авіаланкою в 2-й Борисоглєбській військовій авіаційній школі льотчиків імені В. П. Чкалова. З 1939 року — в 42-у винищувальному авіаційному полку (Великі Луки).
Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року.
Командував ескадрильєю, згодом став заступником командира — штурманом 129-го винищувального авіаційного полку 47-ї змішаної авіаційної дивізії ВПС Західного і Калінінського фронтів. У грудні 1941 року за видатні бойові успіхи полк був перетворений у 5-й гвардійський винищувальний авіаційний полк.
З вересня 1942 року — командир 5-го гвардійського винищувального авіаційного полку (207-а винищувальна авіаційна дивізія, 3-й змішаний авіаційний корпус, 17-а повітряна армія, Південно-Західний, 3-й і 1-й Українські фронти).
Наприкінці 1943 року, під час перельоту на прифронтовий аеродром на неозброєному літаку зв'язку По-2 був атакований двома винищувачами супротивника. Майстерно уникнувши обстрілу, при заході на посадку літак перевернувся й В. О. Зайцев отримав важкі травми. Тривалий час перебував у шпиталі. З березня 1944 року — заступник командира 11-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії. З 24 квітня 1945 року — заступник командира 2-го гвардійського штурмового авіаційного корпусу.
Всього за роки війни здійснив 427 бойових вильотів, у 163 повітряних боях збив особисто 34 та у складі групи — 19 літаків супротивника.
По закінченні війни продовжував військову службу, але 2 жовтня 1045 року у місті Брно потрапив у автомобільну катастрофу, внаслідок чого отримав важкі ушкодження й був визнаний непридатним до льотної служби. У серпні 1946 року звільнений у запас за станом здоров'я.
Мешкав у місті Коломна Московської області. Працював начальником місцевого аероклубу, директором заводу.
Помер 19 травня 1961 року. Похований на Старому цвинтарі Коломни.
Нагороди
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 травня 1942 року за бойові подвиги та виявлені мужність і відвагу, гвардії майору Зайцеву Василю Олександровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 576)[1].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 серпня 1943 року за нові бойові подвиги гвардії майор Зайцев Василь Олександрович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 11/ІІ).
Також нагороджений трьома орденами Червоного Прапора (03.11.1941, 28.03.1943, 18.05.1945), орденами Богдана Хмельницького 2-го ступеня (04.06.1945), Вітчизняної війни 1-го ступеня (16.10.1944), медалями.
Пам'ять
Бронзове погруддя В. О. Зайцева встановлено у місті Коломна Московської області.
На будівлях аероклубу й заводу імені В. В. Куйбишева встановлені меморіальні дошки.
Примітки
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу Красной Армии» от 5 мая 1942 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1942. — 23 мая (№ 18 (177)). — С. 1.
Джерела та література
- Л. М. Хойнацька. Зайцев Василь Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 198. — ISBN 966-00-0610-1.
- Р. В. Руденко. Зайцев Василь Олександрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
Посилання
- Народились 10 січня
- Народились 1911
- Померли 19 травня
- Померли 1961
- Члени КПРС
- Полковники авіації (СРСР)
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Богдана Хмельницького II ступеня (СРСР)
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Уродженці Московської області
- Радянські льотчики-аси Другої світової війни
- Двічі Герої Радянського Союзу
- Померли в Московській області
- Поховані в Московській області
- Герої Радянського Союзу — росіяни