Urva edwardsii

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 21:37, 14 листопада 2021, створена SashkoR0B0T (обговорення | внесок) (https://lcorp.ulif.org.ua/dictua/)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Herpestes edwardsii

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Котовиді (Feloidea)
Родина: Мангустові (Herpestidae)
Рід: Herpestes
Вид: H. edwardsii
Herpestes edwardsii
É. Geoffroy Saint-Hilaire, 1818
поширення виду Herpestes edwardsii
поширення виду Herpestes edwardsii
Посилання
Вікісховище: Herpestes edwardsii
Віківиди: Herpestes edwardsii
EOL: 922678
ITIS: 726266
МСОП: 41611
NCBI: 39705
Fossilworks: 236581

Herpestes edwardsii (мангуста індійська сіра[1]) — рід ссавців, представник ряду хижих із родини мангустових. Знаходиться з Саудівської Аравії, Бахрейні, Кувейті, Ірані, Афганістані, Пакистані, Індії, Шрі-Ланці, Непалі, Індонезії, був введений в Японію. Зустрічається на островах Рюкю і Маврикій. Діапазон висот: від 0 до приблизно 2500 м над рівнем моря. Записаний у порушених місцях проживання, в сухих вторинних лісах, чагарникових лісах, часто реєструються поблизу людських поселень, був помічений поруч із сміттєвими баками, сміттєвими звалищами.[2]

Етимологія

Вид названий на честь британського ілюстратора, орнітолога, натураліста Джорджа Едвардса (англ. George Edwards, 1697-1773).[3]

Поведінка

Живиться комахами та зміями.[2]

Загрози та охорона

Немає серйозних загроз в межах діапазону. Його часто полоняють і продають як домашню тварину. М'ясо вживається кількома племенами; волосся використовується для виготовлення пензликів для гоління, пензлів і амулетів удачі. У центральній частині Індії люди вважають мангусту священною, а тому не вбивають його. Цей вид присутній в багатьох охоронних районах.[2]

Джерела

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. а б в Вебсайт МСОП
  3. Bo Beolens, Michael Watkins, Michael Grayson The eponym dictionary of mammals — JHU Press, 2009, p. 121