Владо Перлмутер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 08:43, 24 листопада 2021, створена Yuriy Danylov (обговорення | внесок) (вікіфікація)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владо Перлмутер
фр. Vlado Perlemuter
Основна інформація
Дата народження26 травня 1904(1904-05-26)[1][2][3]
Місце народженняКовно, Російська імперія
Дата смерті4 вересня 2002(2002-09-04)[1][2][…] (98 років)
Місце смертіНеї-сюр-Сен[4]
ПохованняSaint-Cloud cemeteryd
Роки активностіз 1919
ГромадянствоФранція
Професіїпіаніст, музичний педагог, професор
ОсвітаПаризька вища національна консерваторія музики й танцю
ВчителіМоріц Мошковський, Альфред Корто[5][6] і Моріс Жозеф Равель[6]
Відомі учніМішель Левінас, Patrick O'Byrned і Christian Zachariasd
Інструментифортепіано і рояль
Жанрикласична музика
ЗакладПаризька вища національна консерваторія музики й танцю
Нагороди
великий офіцер ордена Почесного легіону
vladoperlemuter.com

Владо Перлмутер (фр. Vlado Perlemuter; 26 травня 1904, Каунас, Російська імперія — 4 вересня 2002, Женева) — французький піаніст.

Біографія та творчість

Син рабина. 1907 року батьки Перлмутера емігрували до Франції. Він навчався в Паризькій консерваторії у Моріца Мошковського, а потім у Альфреда Корто, одночасно підробляючи тапером у кінотеатрах. 1924 року Перлмутер близько познайомився з Морісом Равелем і протягом кількох років пройшов разом з композитором всю його фортеп'янну спадщину, завдяки чому надалі був одним з найбільш авторитетних інтерпретаторів музики Равеля, час від часу (вперше — 1929 р.) виступаючи з циклами з двох концертів, що включають весь корпус сольних фортеп'янних п'єс Равеля. Іншим важливим композитором для Перлмутера автором був Фридерик Шопен[7], у зв'язку з чим він багато разів входив до журі конкурсу піаністів імені Шопена. Він також входив до журі конкурсу Паломи О'Ші де Сантандер (1977). Серед записів Перлмутера також всі фортеп'янні сонати Моцарта, твори Бетовена, Шумана, Ліста, Дебюссі, Прокоф'єва та інших композиторів.

Перечекавши роки Другої світової війни у Швейцарії, 1950 року Перлмутер повернувся до Парижа. У 1951—1977 рр.. він викладав у Паризькій консерваторії; серед його учнів Жан Франсуа Ессе. Свій прощальний концерт, що повністю складався з творів Равеля, Перлмутер дав 7 травня 1993 р. у Женеві, у віці 89 років.

Перлмутер про Равеля

1953 року була опублікована книга радіорозмов Перлмутера і французької скрипальки Елен Журдан-Моранж «Равель згідно з Равелем» (фр. Ravel d'après Ravel).

Примітки

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Discogs — 2000.
  4. ↑ Fichier des personnes décédées mirror
  5. ↑ https://web.archive.org/web/20201117184013/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/diemer-school/diemer-school
  6. ↑ а б https://web.archive.org/web/20201119205037/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/diemer-school/vlado-perlemuter
  7. ↑ Improvisation so piano, Jean-Pierre Thiollet, Neva Editions, 2017, p. 27. ISBN 978-2-35055-228-6

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Владо_Перлмутер&oldid=33871505