Клод Дебюссі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Клод Дебюссі
фр. Claude Debussy
Claude Debussy ca 1908, foto av Félix Nadar.jpg
Клод Дебюссі, фото Фелікса Надара, 1908
Основна інформація
Повне ім'я Ашіль-Клод Дебюссі
Дата народження 22 серпня 1862(1862-08-22)
Місце народження Сен-Жермен-ан-Ле
Дата смерті 25 березня 1918(1918-03-25)
Місце смерті Париж
Країна Франція
Професія композитор Франції XX століття, критик
Жанр імпресіонізм
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
Q: Цитати у Вікіцитатах
commons: Файли у Вікісховищі

Клод Ашіль Дебюссі́ (фр. Claude-Achille Debussy; 22 серпня 1862(18620822) — 25 березня 1918) — французький композитор, піаніст, диригент, музичний критик.

Писав у стилі, який називається імпресіонізмом, терміном, який він ніколи не любив. Дебюссі був не тільки одним з найзначніших французьких композиторів, але також однією з найзначніших фігур в музиці на рубежі XIX і XX століть; його музика є перехідною формою від пізньої романтичної музики до модернізму в музиці XX сторіччя.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в містечку Сен-Жермен-ан-Ле, поблизу Парижа. Музичну освіту здобув у Паризькій консерваторії (1872–1884), де займався у А. Ф. Мармонтеля (клас фортепіано), Е. Гіро (клас композиції). У 1881 і 1882 роках відвідав Росію. Після закінчення консерваторії отримав Римську премію (за кантату «Блудний син»), в 1885—86 роках як стипендіат жив у Римі. У 1887 році повернувся до Парижа, зблизився з гуртом поетів і художників — представників символізму й імпресіонізму, очолюваним C. Малларме. Дебюссі виступав як піаніст і диригент з виконання власних творів, а також як музичний критик (з 1901). В останні роки життя багато концертував в Англії, Італії, Росії (у 1913 році — в Петербурзі і Москві) переважно з власними творами. Помер у Парижі.

Творчість[ред.ред. код]

Дебюссі — основоположник музичного імпресіонізму. У своїй творчості спирався на французькі музичні традиції: музика французьких клавесиністів (Ф. Куперен, Ж. Ф. Рамо), лірична опера і романс (Ш. Гуно, Ж. Массне). Значним був вплив російської музики (М. П. Мусоргський, М. А. Римський-Корсаков), а також французької символістської поезії та імпресіоністського живопису. Дебюссі втілив у музиці швидкоплинні враження, якнайтонші відтінки людських емоцій і явищ природи. Свого роду маніфестом музичного імпресіонізму вважали сучасники оркестрову «Прелюдію до „Післяполуденного відпочинку фавна“» (по еклозі З. Малларме; 1894), в якій проявилися характерні для музики Дебюссі хиткість настроїв, витонченість, вишуканість, примхливість мелодики, колористичність гармонії.

Один з найзначніших творів Дебюссі — опера «Пеллеас і Мелізанда» (за драмою М. Метерлінка; 1902 рік), в якій досягнуте повне злиття музики з дією. Дебюссі відтворює суть неясного, символічно-туманного поетичного тексту. Цьому твору, разом із загальним імпресіоністським забарвленням і недомовленістю символіста, властиві тонкий психологізм, яскрава емоційність у вираженні почуттів героїв. Відгомони цього твору виявляються в операх Дж. Пуччіні, Б. Бартока, Ф. Пуленка, І. Ф. Стравінського, C.C. Прокоф'єва. Блискучістю і в той же час прозорістю оркестрової палітри відмічені 3 симфонічних ескізи «Море» (1905) — найкрупніший симфонічний твір Дебюссі. Композитор збагатив засоби музичної виразності, оркестрову і фортепіанну палітру. Він створив імпресіоністську мелодику, що відрізняється гнучкістю нюансів і, в той же час, розпливчатістю.

У деяких творах — «Бергамаська сюїта» для фортепіано (1890 рік), музика до містерії Р. Д'аннунцио «Мучеництво св. Себастьяна» (1911), балет «Ігри» (1912) тощо — виявляються риси, властиві згодом неокласицизму, вони демонструють подальші пошуки Дебюссі в області тембрових фарб, колористичних зіставлень. Дебюссі створив новий фортепіанний стиль (етюди, прелюдії). Його 24 прелюдії для фортепіано (1-й зошит — 1910 рік, 2-й — 1913), з поетичними назвами («Дельфійські танцівниці», «Звуки й аромати розвіваються у вечірньому повітрі», «Дівчина з волоссям кольору льону» тощо), створюють образи м'яких, деколи нереальних пейзажів, імітують пластику танцювальних рухів, навівають поетичні бачення, жанрові картини. Творчість Дебюссі, одного з найбільших майстрів ХХ століття, мала істотний вплив на композиторів багатьох країн.

Версію в електронній музиці твору Дебюссі «Танок сніжинок» зробив японський композитор Томіта Ісао.

Твори[ред.ред. код]

Опера[ред.ред. код]


Для оркестру[ред.ред. код]

  • Le printemps для голосу, 4 солістів і оркестру (1884 рік)
  • Післяполуденний відпочинок фавна (1894)
  • Ноктюрни для оркестру і хору (1899)
  • Dances Sacrée et Profane для арфи з оркестром (1903)
  • Музика для Le roi Lear, 2 п'єси для оркестру (1904)
  • Море, симфонічні ескізи (1905)
  • Images pour orchestre (1905—1911)
  • Le martyre de St. Sébastien, симфонічні фрагменти (from the music for the play by d'Annunzio, 1911)
  • Khamma, балет (1911—1912, оркестровано Charles Koechlin)
  • Jeux, балет (1913)
  • La boîte à joujoux, ballet (1913, orchestrated by André Caplet)

Музика для сольних інструментів з оркестром[ред.ред. код]

  • Фантазія для фортепіано з оркестром (1889—1890 роки)
  • Premiere Rhapsody для кларнету з оркестром (1909—1910)
  • Petite pièce для кларнету з оркестром (1910)
  • Рапсодія для альт-саксофону з оркестром (1901—1911)

Кантати[ред.ред. код]

  • L'enfant prodigue для сопрано, баритону, тенору і оркестру (1884 рік)
  • La demoiselle élue для 2-х солістів, жіночого хору і оркестру (1887—1888, текст Dante Gabriel Rossetti)
  • Ода Франції для сопрано, мішаного хору і оркестру (1916—1917, completion by Marius Francois Gaillard)

Камерна музика[ред.ред. код]

  • Струнний квартет соль-мінор (1893 рік)
  • Музика для Chansons de Bilitis для 2 флейт, 2 арф і челести (1901, текст Pierre Louys)
  • Syrinx для флейти (1913)
  • Соната для віолончелі і фортепіано (1915)
  • Соната для флейти, скрипки і арфи (1915)
  • Соната для скрипки і фортепіано (1917)

Для голосу і фортепіано[ред.ред. код]

Близько 70 творів.

Перекладені українською:

  • «П'єро» L 15, Pierrot: Le bon Pierrot que la foule contem) — переклад Дар'ї Литовченко
  • Романс L 79, L'âme évaporée et souffrante, L. 79 — переклади Ганни Данканич

Для фортепіано[ред.ред. код]

  • Арабески (1888 рік)
  • Маленька сюїта (1889)
  • Бергамаська сюїта (1890)
  • Rêverie (1890)
  • Романтичний вальс (1890)
  • Ноктюрн (1892)
  • Pour Le Piano (1899)
  • Естампи (1903)
  • Острів радості (1904)
  • Образи, зошит 1 і 2 (1905, 1907)
  • Дитячий куточок (1909)
  • Прелюдії, зошит 1 і 2 (1910—1913)
  • La plus que lente (вальс для фортепіано) (1910)
  • Етюди, зошит 1 і 2 (1915)

Для 2 фортепіано або фортепіано в 4 руки[ред.ред. код]

  • Six épigraphes antiques для ф-но в 4 руки (1914, from the music for Chansons de Bilitis)
  • En blanc et noir для 2-х ф-но (1915 рік)

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Vladimir Jankélévitch, Debussy et le mystère, Neuchâtel, La Baconnière, 152 p. ; 1976, Debussy et le mystère de l'instant, Paris, Plon, De la musique au silence, t. 2. (фр.)
  • Дебюсси К. Статьи, рецензии, беседы. М., 1964 (рос.)
  • Яроциньский С. Дебюсси, импрессионизм и символизм. М., 1978 (рос.)
  • Дебюсси К. Избранные письма. Л., 1986 (рос.)
  • Гнатів Т.Ф. Клод Дебюссі - Клод Дебюссі – Реформатор музичного театру // Часопис національної музичної академії України імені П.І. Чайковського

№3 (20) 2014 - с.35-44