Зебровий дуїкер
| Зебровий дуїкер | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Cephalophus zebra Gray, 1838 | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Зебровий дуїкер (Cephalophus zebra) — вид парнокопитних ссавців родини Бикові (Bovidae). Це невелика антилопа, що живе у Західній Африці.
Опис
Зебровий дуїкер довжиною від 70 до 90 см, висота в холці становить від 40 до 50 см, довжина хвоста від 10 до 15 см. Вага може сягати від 9 до 20 кг. Спина має характерний для всіх дуїкерів вигин, тіло кремезне і мускулисте. Роги і ноги короткі. Копита широко розставлені. Обидві статі мають роги. Шерсть світло-оранжевого забарвлення. На спині виділяється малюнок з 12-15 чорних «зебрових» смуг. Вони проходять вертикально від спини з боків вниз. Окрас нижньої сторони, а також спини варіюється від білого до майже чорного кольору. Роги довжиною до 5 см у самців, і вдвічі менші у самок.
Зубна формула:
0/3 I, 0/1 C, 3/2-3 P 3/3 M = 30-32 total[1]
Ареал
Область поширення виду обмежена дуже маленькою територією Західної Африки. Він населяє густі тропічні незаймані людиною ліси Берегу Слонової Кістки, Гвінеї, Либерії і Сьєрра-Леоне.
Спосіб життя
Переважно веде денний спосіб життя. Ця боязлива і потайна тварина мешкає в густому підліску, чудово маскуючись завдяки забарвленню тіла. Вона живиться переважно листям і продуктами рільництва, але також не нехтує і тваринною їжею. Для прикладу: в Франкфуртскому зоопарку зеброві дуїкери отримували мертвих мишей.
Розмноження
Період вагітності — 221-229 днів. Після цього на світ з’являється одне дитинча, вага якого при народженні — приблизно 1.8 кг, а шерсть має блакитний відтінок. Характерні смуги помітні вже у новонароджених особин, вони розташовані близько одна біля одної. Новонароджені ховаються від 2-ох до 3-ох тижнів на місці в густому підліску. Вже через 30 хвилин після народження вони п’ють молоко матері, а через 120 днів вони відучуються від нього. Через 7-9 місяців діти набувають забарвлення шерсті дорослих тварин. Через два роки самці стають статевозрілими.
Збереження
IUCN вважає зебрового дуїкера, як такого, що знаходиться під загрозою. Їм загрожують вирубування лісів, знищення середовища існування, полювання на бушміт. Зеброві дуїкери- звичайна здобич для леопардів, золотих кішок, золотих кішок, пітонів, вінценосних орлів. Чисельність зебрових дуїкерів оцінюють в 28 000 голів, і, скоріш за все, ця цифра завищена. Колись широко поширений вид, тепер він живе більшою мірою в природоохоронних зонах, таких як Національний парк тропічних лісів Гола, Національний парк Сапо і Національний парк Таї.[2] В ході досліджень, проведених для виявлення районів, найбільш необхідних до збереження, один зебровий дуїкер був знайдений в незахищеній зоні Массіф-дю-Зіама в Гвінеї. Цей район розглядається для класифікації в якості національного парка, і є домом для багатьох рідкісних видів.[3]
Література
- ↑ http://reocities.com/rainforest/3881/stripedduiker.htm
- ↑ Wilson, D.E. & Mittermeier R. A. eds. (2011) Handbook of the Mammals of the World. Vol. 2. Hoofed Mammals. Lynx Edicions, Barcelona.
- ↑ David Brugiere, Identifying Priority Areas for the conservation of antelopes in the Republic of Guinea, West Africa, using the complementary approach. Fauna and Flora International, Oryx, 46(2), 253-259; 2012
- Chris & Tilde Stuart: Field Guide to the Larger Mammals of Afrika. Struik, 2000, ISBN 1-86872-534-0