Борислав сміється

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борислав сміється
«Борислав сміється». Повість. Перше книжкове видання. 1922
Жанрповість
Формароман
АвторІван Франко
Моваукраїнська мова
Написано1881-1882
Опублікованожурнал Світ

Q:  Цей твір у Вікіцитатах
S:  Цей твір у  Вікіджерелах

«Борислав сміється» — повість українського письменника Івана Яковича Франка, в якій вперше в українській літературі зображено робітничий рух.

Повість друкувалася частинами в львівському журналі «Світ» у 1881—1882 роках[1]. У зв'язку із закриттям журналу, і, можливо, втратою інтересу письменника, «Борислав сміється» залишився незавершеним.

Повість присвячена опису страйку на нафтовому промислі в місті Борислав. На її написання письменника надихнули справжні події. В 60-их роках 19 ст. промислова революція швидкими темпами розвивалася в Австро-Угорській імперії, включно із Західною Україною. Із розвитком промисловості почав виникати також робітничий клас. Під впливом ідей соціалізму стала формуватися організована боротьба робітників за свої права. В 70-их на західній Україні почалися перші страйки, що було новим феноменом у переважно селянській Галичині.

Сюжет

Головний герой твору Бенедьо Синиця, колишній помічник муляра, скалічений на виробництві. Він стає організатором страйку, каси робітничої взаємодопомоги, блокування штрейкбрехерів. Метод організованої боротьби Синиці протиставляється в повісті стихійному бунтарству й насильництву братів Бесарабів.

Примітки

  1. Іван Франко. Борислав сміється : примітки. Процитовано 7 липня 2016.

Посилання