Залюбовський Ілля Іванович

|портрет= |Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Чоловік= |Мати=

Залюбовський Ілля Іванович
Народився	15 червня 1929(1929-06-15) с. Бутенки, Кобеляцький район, Полтавська область, УРСР
Помер	21 лютого 2013(2013-02-21) (83 роки) Харків, Україна
Поховання	Міське кладовище № 2
Країна	СРСР, Україна
Діяльність	фізик
Alma mater	Харківський державний університет імені О. М. Горького
Галузь	ядерна фізика
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук (1966)
Науковий керівник	Вальтер Антон Карлович
Аспіранти, докторанти	Шматко Євген Степанович
Нагороди	Нагорода Ярослава Мудрого (1994)

Залюбовський Ілля Іванович (*15 червня 1929, с. Бутенки, Кобеляцький район, Полтавська область, Україна — 21 лютого 2013, Харків) — український вчений у галузі експериментальної ядерної фізики, член-кореспондент Національної академії наук України (1988), доктор фізико-математичних наук (1966), заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії УРСР (1971) та Державної премії України (1993) в галузі науки і техніки.

Біографія

Народився Ілля Залюбовський у с. Бутенки Кобеляцького району Полтавської області.

По закінченні середньої школи 1949 року вступив до Харківського державного університету імені О. М. Горького, на фізико-математичний факультет.

З 1952 року розпочав займатися науковою діяльністю під керівництвом завідувача кафедри експериментальної ядерної фізики ядерного відділення фізико-математичного факультету академіка А. К. Вальтера. По закінченні університету (1954) вступає до аспірантури. В цей же час розпочав викладацьку діяльність.

У 1962 році молодий доцент Ілля Залюбовський стає першим деканом фізико-технічного факультету, створеного на базі ядерного відділення фізико-математичного факультету.

У 1963–1965 роках у відрядженні до Арабської Республіки Єгипет, де очолював групу вчених, що займалися науковою роботою і підготовкою спеціалістів вищої кваліфікації в Атомному центрі.

Вже тяжко хворий А. К. Вальтер особисто запропонував ректору університету В. Ф. Лаврушину кандидатуру нового завідувача кафедри — І. Залюбовського. 1965 року обіймає посаду завідувача кафедри експериментальної ядерної фізики фізико-технічного факультету. Очоливши кафедру зробив її найпотужнішою в університеті.

У 1966 році народилась дочка, Ольга.

1966 року захистив докторську дисертацію, з 1967 — професор.

З 1967 року перший проректор з наукової роботи університету.

У 1967 р. співробітниками кафедри під керівництвом І. І. Залюбовського було відкрито явище радіовипромінювання широких атмосферних злив космічних променів. Цикл робіт відзначений Державною премією УРСР у галузі науки і техніки (1971).

У 1968 брав участь у наукових дослідженнях та читав лекції в Резерфордівській лабораторії в Англії.

За цикл робіт «Визначення структури атомних ядер за допомогою магнітних моментів вибудованих атомів» у 1983 вчений був відзначений премією АН УРСР імені К. Д. Синельникова. а у 1999 удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки.

Обраний членом-кореспондентом АН УРСР 15 січня 1988 року.

Ілля Іванович викладає у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна, а також читає лекції на запрошення університетів інших країн.

У 1993 році І. Залюбовського та А. Вальтера (останнього посмертно) було удостоєно Державної премії України у галузі науки і техніки за підручник «Ядерна фізика» (четверте видання).

Почесний громадянин м. Харкова (2006).

Наукова діяльність

Після того, як Ілля Іванович очолив кафедру, він сприяв відкриттю в університеті нових напрямків досліджень, пов'язаних із космічною фізикою, радіаційною фізикою твердого тіла та біофізикою. З його ініціативи розвиваються експериментальні методи дослідження взаємодії космічного випромінювання з атмосферою та магнітосферою Землі.

Перший цикл наукових робіт І. Залюбовського пов'язаний з дослідженням процесів взаємодії прискорених частинок з атомними ядрами.

Після серії експериментів під його керівництвом, було відкрито ефект радіовипромінювання широких атмосферних злив космічних променів (1967), а також докладно досліджено механізм його виникнення. Цю роботу було відзначено Державною премією УРСР у галузі науки і техніки (1971).

З початку 70-х років відбувався значний розвиток кафедри: колектив отримав нові приміщення у селищі П'ятихатки; зросли чисельність наукових співробітників, кількість винаходів, захищених авторськими свідоцтвами.

Іллі Івановичу, одному з перших у світі, вдалося розв'язати задачу стосовно вимірювання статистичних електромагнітних моментів атомних ядер. Ці роботи, які в 1983 р. було відзначено премією АН України ім. К. Д. Синельникова, знаходять подальший розвиток на сучасних прискорювачах.

Під його керівництвом в університеті створено потужну експериментальну базу для розв'язання фундаментальних задач радіаційної фізики твердого тіла, радіаційного матеріалознавства, біофізики та медицини, радіаційних випробувань та розробки нових технологій.

На основі його лекцій написано підручники «Ядерна фізика» (чотири видання), «Ядерна спектроскопія» (1980).

Під керівництвом Іллі Івановича створено потужну експериментальну базу для розв'язання фундаментальних задач радіаційної фізики твердого тіла, радіаційного матеріалознавства, біофізики та медичної фізики, радіаційних випробувань та технологій, а також мікроаналізу речовини. При комплексних експериментальних дослідженнях процесів взаємодії випромінювання різного походження і енергії з речовинами та матеріалами виявлено нові закономірності та ефекти, пов'язані з радіаційним впливом на фізичні властивості металів, сплавів, напівпровідникових і полімерних матеріалів та біологічних об‘єктів.

Завдяки І.Залюбовському вдосконалена організація наукових досліджень. Створені структурні підрозділи, які очолюють висококваліфіковані спеціалісти, продовжують розпочаті дослідження у співпраці з установами НАН та Національного космічного агентства України, а також з провідними науковими ядерно-фізичними центрами інших країн. У межах міжнародної співпраці досліджується структура екзотичних атомних ядер, на розроблених спільно з Інститутом ядерних досліджень РАН експериментальних установках досліджується природа нейтрино, успішно проходить випробування на російському супутнику унікальний телескоп енергійних заряджених частинок (проект «КОРОНАС-ФОТОН»).

Серед опублікованих І. І. Залюбовським наукових робіт, загальна кількість яких перевищує 400, 5 монографій, підручник «Ядерна фізика» і єдиний в нашій країні навчальний посібник «Ядерна спектроскопія» для студентів університетів.

І. Залюбовському належить значна заслуга в організації та подальшому розвитку фізико-технічного факультету. Серед учнів І. І. Залюбовського 8 докторів та близько 40 кандидатів наук.

Ілля Іванович є головою експертної ради природничих наук при Міністерстві освіти і науки України, був членом комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки. Член наукової ради НАН України з ядерної фізики та фізики високих енергій. Багато років був повноважним представником уряду України в Об'єднаному інституті ядерних досліджень (м. Дубна, Росія).

Головний редактор журналів «Ядра, частинки, поля», «Фізична інженерія поверхні», член редколегії «Українського фізичного журналу».

Відзнаки

Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора (1976, 1986), є повним кавалером ордену «За заслуги» III, II та І ступенів. Цикл робіт з комплексного дослідження атомних ядер і процесів взаємодії частинок, ядер та випромінювання різної енергії з речовиною в 1994 році було відзначено премією імені Ярослава Мудрого.

Джерела

• Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т./ Редкол.:…А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.— 2-ге вид.— К.: Голов. ред. УРЕ. 1987 — Т. 1. А — Калібр. 752 с.— С. 644.
• Таньшина А. В. Светлой памяти Ильи Ивановича Залюбовского // Вісник НАН України. — 2013. — № 7. — С. 87-90.
• Тарасова Л. Илья Залюбовский: «Без науки у государства нет перспектив» // Вечерний Харьков. — 19.05.2012.
• Горелкина А. (22.02.2013). Ушел из жизни харьковский ученый Илья Залюбовский. Медиа-группа Объектив. Процитовано 28 травня 2016.(рос.)

Посилання

• У космосі — український «СТЕП»^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Харківська обласна універсальна наукова бібліотека
• Кафедра експериментальної ядерної фізики. Школа експериментальної ядерної фізики І. І. Залюбовського^{[недоступне посилання з квітня 2019]}