Космічне сміття

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:47, 24 грудня 2021, створена Shiro D. Neko (обговорення | внесок) (оформлення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 24 грудня 2021, заснована на цій версії.
Розподіл сміття в навколоземному просторі

Космічне сміття або орбітальне сміття — некеровані об'єкти антропогенного походження, які більше не виконують свої функції та літають навколо Землі або в меншій мірі навколо інших планет. Ці об'єкти різноманітного походження становлять загрозу космічним апаратам[1]. Є ризик, що сміття почне подрібнюватися у геометричній прогресії внаслідок взаємних зіткнень. На навколоземній орбіті обертається близько 19 000 об'єктів. [2]

Походження

Є кілька джерел утворення космічного сміття:

  • «Мертві супутники». Штучні супутники, які припинили своє функціонування і з певних причин не були знищені (це не передбачалося проектом запуску, супутник передчасно вийшов з ладу тощо).
  • Останні ступені ракет. Після відділення власне корабля чи супутника від ракети-носія, деякі фрагменти ракети-носія залишаються на орбіті.
  • Невеликі шматки. Незначні об'єкти — фрагменти обшивки, інструменти, що випали з рук космонавтів (астронавтів), тощо.
  • Фрагменти знищених супутників. Особливо потенційно шкідливі наслідки військових навчань. Подібні тренування по знищенню своїх відпрацьованих супутників проводили: Китай, США, СРСР

Масштаби засмічення

Кількість некерованих об'єктів (оц.2012-07-06) [3]
Держава Кількість Частка
Росія Росія 4667 34.7 %
США США 3723 27.7 %
КНР КНР 3518 26.2 %
Франція Франція 484 3.6 %
Японія Японія 183 1.4 %
Індія Індія 174 1.3 %
Інші 688 5.1 %

Станом на 2012 рік на навколоземній орбіті обертається близько 19 000 об'єктів. [2] Майже 90 % сміття припадає на продукцію трьох держав: Росії (СРСР), США, КНР.[3]

За даними дослідників, на 2021 рік навколо Землі оберталося 130 млн невеликих об'єктів розміром до 1 см, які перетворилися на сміття[4].

Небезпека вибухів

Причиною вибухів можуть бути електрохімічні реакції, що протікають в акумуляторах супутників. Місце, де стався вибух, огортають цілі хмари уламків. Поступово вони обволікають всю земну кулю. Більшість цих об'єктів знаходиться на орбітах з високим нахилом, площини яких перетинаються, тому середня відносна швидкість їх взаємного прольоту становить близько 10 км / с.

У 1983 році маленька піщинка (менше 1 мм в діаметрі) залишила серйозну тріщину на ілюмінаторі шаттла.

У липні 1996 року на висоті близько 660 км французький супутник зіткнувся з фрагментом третього ступеня французької ж ракети Arian.

10 лютого 2009 комерційний супутник американської компанії супутникового зв'язку Iridium, виведений на орбіту в 1997 році, зіткнувся з військовим російським супутником зв'язку « Космос-2251», запущеним в 1993 році і виведеним з експлуатації в 1995 році

Зони космічного сміття

Виділяють дві зони ущільнення космічного сміття:

  1. Низько-орбітальна зона на висотах 500-1.200 км над поверхнею Землі;
  2. Геостаціонарна зона на висоті приблизно 38.000 км.

Шляхи вирішення проблеми

Кількість сміття за межами Землі стала настільки великою, що уже може завадити космічним місіям. Також, якщо не почнеться процес «прибирання», існує імовірність того, що в процесі накопичення сміття почне падати на Землю, а це уже становить небезпеку. Саме тому британські вчені з університету Суррея запропонували технологію для спалення сміття в атмосфері. Сміттєзбиральний апарат RemoveDebris оснастили гарпуном, сіткою та вітрилом для того, щоб збирати сміття різного розміру і, по закінченню місії, також утилізувати апарат в шарах атмосфери. Раніше подібні засоби не використовувались в космосі, тож апарат проходить тест на ефективність роботи в умовах невагомості. На початку 2018 року апарат відправився на міжнародну космічну станцію, де астронавти готують його до початку роботи.[5]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Японський телескоп Hitomi — загублений у космосі?
  2. ↑ а б Вчені підрахували кількість космічного сміття на орбіті: близько 19 тисяч об’єктів. Дзеркало Тижня. 28 вересня 2012. Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 16 грудня 2012.
  3. ↑ а б Більше за всіх у космосі «насмітила» Росія, — НАСА. Дзеркало Тижня. 20 липня 2011. Процитовано 16 грудня 2012. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=unknown-host (довідка)[недоступне посилання з липня 2019]
  4. ↑ Навколо Землі обертаються мільйони об'єктів, які перетворилися на космічне сміття. РБК-Украина (рос.). Процитовано 24 грудня 2021.
  5. ↑ Британські вчені спалюватимуть космічне сміття у атмосфері. Tokar.ua (укр.). 18 грудня 2017. Процитовано 28 вересня 2018.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Космічне сміття

Посилання

  • Забруднення космосу // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 88.


Космос Це незавершена стаття про космос або космічний політ.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Космічне_сміття&oldid=34166857