Портал:Науки про Землю

Розділ Вікіпедії: Землезнавство
Проект  |  Портал

Вступ Науки про Землю (Геонауки) — науки, що займаються вивченням планети Земля. Перші системні праці з наук про землю, що з'явилися в античному світі ("Про камені" Теофраста, "Природнича історія" Плінія, "Географія" Страбона), а також праці середньовічних вчених Сходу ("Мінералогія" Аль-Біруні та ін.) були відомі лише обмеженому колу європейських учених, причому їх вивчення зосереджувалось здебільшого в християнських монастирях... У 1544 р. вийшла друком ґрунтовна праця видатного німецького вченого, францисканського монаха Себастьяна Мюнстера "Cosmographia" ("Космографія", рис. 4.252). Серед різноманітних історико-географічних даних, книга містила чимало різноманітної землезнавчої інформації. Розглядались питання видобутку й збагачення корисних копалин, наводились конструкції підйомних, водовідливних, вентиляційних і збагачувальних машин, рушієм яких слугував водний потік. Мюнстер, не маючи професійних знань у гірничій галузі, спирався на праці античних авторів і своїх сучасників (значною мірою на роботи Ґ. Аґріколи), про що шляхетно повідомив читачів. Свідченням великого успіху "Космографії" було 24 перевидання цієї праці впродовж одного століття, як мовою оригіналу (німецькою), так і в перекладах латиною, чеською, французькою, італійською та англійською мовами. Серед ілюстраторів книги були такі видатні майстри, як Ганс Гольбейн, Урс Граф, Давид Кандел та ін...::::::::::::::::читати далі

Вибрана стаття Бурі водорості в переважній більшості належать до морських біотопів, їхні зарості трапляються у літоральній та субліторальній зонах, до глибин 40—100 м. Представників класу Phaeophyceae можна побачити в усіх морях земної кулі, однак найбільша їхня концентрація — у приполярних та помірних широтах, де вони домінують на глибині від 6 до 15 м. Зазвичай бурі водорості ростуть прикріплено до скель та каміння різної величини, і лише в тихих місцях та на великій глибині вони можуть утримуватись на стулках молюсків або гравію. Серед усього розмаїття бурих водоростей представники лише 4 родів Heribaudiella, Pleurocladia, Bodanella та Sphacelaria можуть траплятися у прісних водоймах. Деякі морські види можуть потрапляти до прибережних солонуватих вод, де нерідко є одним з основних компонентів флори солончакових боліт..::::::::::::::::читати далі

Землезнавча термінологія Зато́ка — частина океану, моря, озера, що заходить у суходіл, але має вільний водообмін з основною частиною водойми. Межі затоки визначають по прямій лінії між мисами біля входу або по певній ізобаті. За походженням розрізняють затоки океанічні та морські, за формою — воронкоподібна, витягнута, розгалужена; за властивостями вод — опріснена, солонуватоводна, солона; за глибиною — мілководні та глибоководні. Затоку можна називати бухтою, якщо вона є пристаніщем для кораблів чи суден і має причальні споруди чи, як мінімум, якорну стоянку для суден. Але бухтою може бути не тільки затока, а й частина естуарію..::::::::::::::::читати далі

Вибране зображення Сер Вільям Гамільтон на картині Джошуа Рейнольдса

Обрані мінерали, гірські породи та корисні копалини Землі Бюст(голова) Аменхотепа III з кварциту Кварцит — метаморфічна гірська порода, що складається переважно з кварцу. Утворилася при метаморфізмi кварцових пісковиків. Характеризується значною твердістю, внаслідок чого складна в обробці. За мінеральним складом виділяють слюдисті, ґранатові, роговообманкові кварцити. Утворення кварциту пов'язане з перекристалізацією істотно кварцових пісковиків у процесі регіонального метаморфізму. Кварцити залягають серед різноманітних метаморфічних гірських порід у вигляді суцільних пластових тіл великої протяжності. Особливо широко кварцити представлені у відкладах протерозою. Багато кварцитів — цінні корисні копалини. Залізисті (магнетитові) кварцити — найважливіша залізна руда (родовища Кривого Рогу, КМА, оз. Верхнього в США, Лабрадору в Канаді і т. д.). Кварцити, в яких вміст SiO2 досягає 98-99%, використовують для виготовлення динасових вогнетривких виробів, для отримання чистого кремнію і його сплавів, а також як флюс у металургії..::::::::::::::::читати далі

Обрані тектонічні структури Землі Адріатична плита окунтурена Адріатична плита, Апулійська плита —— маленька тектонічна мікроплита, що відкололась від Африканської плити трансформаційним розломом в крейдовому періоді. Має континентальну кору. Північна частина плити зазнала деформації за часів Альпійської складчастості, коли Адріатична плита зазнала колізію із Євразійською плитою. Зазвичай розглядається у складі Євразійської плити. Адріатична плита все ще рухається в бік Євразійської плити. Періадріатичний розлом, що прямує через Альпи відокремлює обидві плити. Євразійська плита (континентальна кора) зазнає субдукцію під А.п. — унікальне явище у тектоніці. Африканська плита (її океанічна кора) зазнає субдукції на південній межі А.п., утворюючи вулкани південної Італії::::::::::::::::читати далі

Обрані вулкани, кратери та сеймічноактивні зони Землі Везувій (італ. Vesuvio) — активний вулкан на півдні Італії біля Неаполя. Висота 1277 метрів, діаметр кратера дорівнює приблизно 750 метрам. Один з трьох діючих вулканів Італії, єдиний діючий вулкан материкової Європи. Відомий тим, що під час плініанського виверження знищив римські міста Помпеї і Геркуланум у 79 році н. е. Приблизне число загиблих в Помпеях — 2 000 чоловік. Вважається одним із найнебезпечніших вулканів світу. Відомо більше 80 значних вивержень цього вулкана, останнє з яких сталося в 1944 році. В кратері та на свіжих лавових потоках іноді вириваються водяні пари й гази з температурою до 400 °C. Лави й туфи, вивітрюючись, створили родючий ґрунт схилів Везувію. На нижній частині схилів знаходяться фруктові сади та виноградники, вище, до висоти приблизно 800 метрів — соснові гаї. Потужні виверження Везувію як правило чергуються з періодами слабкої активності. Типове виверження Везувію характеризується викиданням великої кількості попелу та газів, які формували великий стовп. Під час вивержень рослинність на схилах та поселення біля підніжжя вулкана нерідко ставали жертвою стихії.::::::::::::::::читати далі

Обрані орографічні елементи Землі Ай-Пе́трі (крим. Ay Petri) — одна з мальовничих вершин Кримських гір. Висота 1234,2 м. Розташована на Ай-Петринській яйлі на північ від Алупки і над селищем Кореїз. На плато розташоване село Охотниче. Складається з вапняків. Скелі Ай-Петрі нагадують зуби гігантського дракона, що здіймається над яйлою. Чотири з них мають висоту від 7 до 19 метрів, маленьких піків набагато більше, утворених під час вивітрювання неоднорідних рифових вапняків. Ай-Петрі — викопний кораловий риф, де глибина рифових вапняків 600 м.::::::::::::::::читати далі

Обрані природні водойми та водостоки Землі Сіверський Донець впадає до Дону за 218 км від його гирла на висоті 5,5 м над рівнем моря. Таким чином падіння річки становить 195 м, середній ухил 0,18 м/км. Швидкість течії Сіверського Дінця невелика, від 0,15 м/c поблизу Чугуєва до 1,41 м/с у Лисичанську, на деяких ділянках майже нульова,.. На більшій частині течії річка має широку долину: від 8—10 км у верхів'ях до 20—26 км у нижній течії. Долина здебільшого асиметрична. Правий берег високий (інколи зустрічаються крейдяні скелі), дуже розчленований ярами, лівий пологий, у нього розміщується заплава з чисельними старицями, озерами і болотами, найбільше з яких озеро Лиман. Русло річки відрізняється звивистістю, особливо до впадіння річки Оскіл. На річці (у верхній і середній течії) багато перекатів, бистрин, невеликих поріжків, завалів.::::::::::::::::читати далі

Обрані льодовики та артезіанські басейни Землі Льодовик Ламберта-Фішера Льодовик Ламберта (англ. Lambert Glacier) — льодовик у Східній Антарктиді; ймовірно, є найбільшим у світі льодовиком. Його ширина — 30-120 км, довжина — близько 700 км. Він покриває приблизно п'яту частину льодовикового щита Східної Антарктиди. В ньому зосереджено біля 12% запасів прісної води на Землі. Льодовик Ламберта-Фішера відкритий австралійською експедицією в 1957 р. і названий на честь керівника картографічної служби Австралії Брюса Ламберта.

Обрані ґрунти Землі Профіль дерново-підзолистого ґрунту Дерново підзолисті грунти — Е-І-диференційовані кислі ґрунти з профілем типу Нл+Н+Е+І+Р. Зональні для південної частини тайгово-лісової зони. У світі вони займають близько 350 млн га, в СНД — 185 млн га, в Україні — 2,5 млн га. Поширені на півночі України, на Поліссі. Також інколи зустрічаються на борових терасах і прируслових валах рік лісостепу і у Карпатах. Великі масиви даних ґрунтів є в Канаді (центральній і східній частині), США (північному сході), середній та східній Європі, Японії, Далекому Сході Євразії. Ці ґрунти сформувались в умовах помірного теплого клімату на супісках, близько до підземних вод. Дерново-підзолисті ґрунти сформувались під мішаними лісами.::::::::::::::::читати далі

Обрані природні зони та одиниці районування Землі Савана у заповіднику Нґоронґоро, Танзанія Сава́на (ісп. sabana «простирадло» або від саван, або з карибських мов) — тип тропічної, субтропічної і субекваторіальної рослинності, що характеризується поєднанням трав'яного покриву з окремими деревами, групами дерев або чагарниками. Савани формуються на червоних і червоно-бурих ґрунтах в умовах тропічного клімату з різко виявленим сухим та вологим періодами. У трав'яному покриві савани переважають злаки (заввишки до 3-5 метрів). Деревна рослинність саван представлена баобабами, евкаліптами, акаціями, пальмами тощо. Савани поширені в Африці, особливо на сході, Південній (льяноси, кампоси) і Центральній Америці, Південно-Східній Азії, Австралії, Індії.::::::::::::::::читати далі

Обрані об`єкти природно-заповідного фонду Землі Національний парк «Єллоустон» або Єллоустонський національний парк (англ. Yellowstone National Park) — перший у світі національний парк (заснований 1 березня 1872), міжнародний біосферний заповідник, об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО. Єллоустонський національний парк знаходиться в США, на території штатів Вайомінг, Монтана та Айдахо. Парк відомий численними гейзерами та іншими геотермічними об'єктами, багатою живою природою, мальовничими ландшафтами. Площа парку — 898,3 тис. га. Згідно з археологічними даними люди почали жити на території, яку займає парк, 11 000 років тому. Сучасні дослідники вперше з'явилися в регіоні в 1805 році (учасники експедиції Льюїса і Кларка), але до 1860-х років тут не проводилося жодної господарської або наукової діяльності. У перші роки після заснування парку він перебував під управлінням армії США, а в 1917 році його було передано в управління створеної за два роки до цього Служби національних парків..::::::::::::::::читати далі

Обрані тварини Землі Довгоголова морська черепаха (Caretta caretta) — єдиний представник роду Довгоголові морські черепахи родини Морські черепахи підряду Морські черепахи. Має 2 підвиди. Інша назва логерхед. Загальна довжина досягає 95 см (іноді 1,3—2,13 м), жива вага до 110 кг (рідше 160), разом з панциром до 450 кг. Голова велика, широка, вкрита зверху великими симетричними щитками. На передніх ластах є по 2 тупих кігтя. Має 5 пар реберних (латеральних) щитків. .::::::::::::::::читати далі

Обрані рослини Землі Біло́тка альпі́йська (лат. Leontopodium alpinum) інші назви — едельвейс, гуцули називають цю квітку — шовкова косиця. Росте на вапнякових скелях в альпійському та субальпійському поясах. Трапляється дуже рідко в Українських Карпатах, зокрема на вершинах гір Близниці, Ненєски, у найбільш важкодоступних місцях, на стрімких скелях, але і там зазнає винищення. Білотка альпійська зростає не тільки в Карпатах; росте в горах Західної Європи (зокрема Альпах), на Балканах. Близькі види трапляються в горах Середньої Азії, на Далекому Сході. Багаторічна трав'яниста рослина з родини складноцвітих.::::::::::::::::читати далі

Обрані антропогенні об`єкти Землі Міст Акасі-Кайкьо Великий міст протоки Акасі (яп. 明石海峡大橋, акасі кайкьо оохасі) — висячий міст у Японії, що перетинає протоку Акасі (明石海峡, акасі кайкьо) і з'єднує місто Кобе на острові Хонсю з островом Авадзі. Він є частиною магістралі «Хонсю-Шікоку». Центральний проліт мосту — найдовший у світі і має довжину 1991 метр. До будівництва міста через протоку Акасі діяла поромна переправа. В цьому регіоні часто бувають сильні шторми. У 1955 році під час шторму потонули два пороми, жертвами цієї трагедії стали 168 дітей. Заворушення мешканців і загальне невдоволення змусили японський уряд скласти плани будівництва підвісного моста.::::::::::::::::читати далі

Обрані наукові та освітні установи і заклади в області наук про Землю Інститу́т геологі́чних нау́к НАН Украї́ни — заснований 1926 року в Києві. Розробляє теоретичні питання геологічної науки на основі всебічного вивчення будови та історії геологічного розвитку території України, досліджує корисні копалини, проблеми морської геології. Найстаріший геологічний заклад в Україні, теоретичний центр геологічної науки в країні, родоначальник наукових установ геологічного профілю, що входять до складу Відділення наук про Землю НАН України. Інститут започатковано від Українського науково-дослідного геологічного інституту Народного Комісаріату освіти УРСР, створеного в 1926 р. в Києві на базі геологічних установ, які існували в системі Академії наук УРСР та Наркомосу УРСР. .::::::::::::::::читати далі

Обрані науково-дослідні експедиції, що досліджували Землю Арктична експедиція на дирижаблі «Італія» (англ. Italia) — експедиція до Північного полюсу 1928 року під керівництвом італійського дослідника Умберто Нобіле. Дирижабль з екіпажем з 16 чоловік вилетів з Ню-Олесунна на Шпіцбергені 23 травня, пролетів над Північним полюсом, але на зворотному шляху зазнав катастрофи. Під час аварії частина екіпажу загинула, а ті, що вижили близько місяця провели на льоду в таборі, відомому під назвою «Червоний намет». Для порятунку вцілілих в різних країнах було організовано кілька експедицій. Останніх членів експедиції Нобіле 12 липня забрав радянський криголам «Красін».::::::::::::::::читати далі

Списки в області наук про Землю Аджигьоль-Невшехір Список мінералів Список вулканів Антарктики Список найвищих водоспадів Землетруси в Іспанії Список вершин Анд Вулкани Туреччини Список найглибших озер світу Гіреколь-тепе Списки річок за країною Список вулканів в Колумбії * Список викопних птахів Список найбільших озер світу Рослини Червоної книги України за природоохоронним статусом‎ Список родів мезозойських ссавців Карапінар (вулканічне поле) Землетруси 2012 року Списки озер за країною Список річок Корсики Списки рослин Списки комах‎ Список річок України Списки птахів‎ Список найвищих гір Антарктики Адміністративний поділ Антарктики Списки риб‎ Список вулканів світу Списки плазунів‎ Списки ссавців‎ Треакартер Піллар-Рокк Стюрдевант Рокк

Періодичні видання в області наук про Землю https://en.wikipedia.org/wiki/Category:Earth_and_atmospheric_sciences_journals Nature Geoscience Imago Mundi National Geographic (журнал) www.geo.1september.ru (cайт газети "География" Первое Сентября); www.nationalgeographic.ru/ (сайт журналу «.Nationalgeographic»); www.vokrugsveta.ru (сайт журналу «Вокруг Света»); www.geo.ru (сайт журнала "GEO"); Российский географический журнал Геология Геоморфология (журнал) География и природные ресурсы Известия Русского географического общества Записки Императорского Русского географического общества Functional Ecology (журнал) Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія Фізична географія та геоморфологія Гидрология, гидрохимия и гидроэкология журнал "Путешествие по Свету" Scripta Geologica Земля и Вселенная Oecologia (журнал) Plant Ecology Boletin Geológico y Minero Географія та туризм Экология (журнал) Landscape Ecology (журнал) Journal of Ecology Экология (журнал) Геология нефти и газа (журнал) Природа (журнал) Ecology (журнал) Український географічний журнал - http://ukrgeojournal.org.ua/ Écoscience (журнал) Геодинаміка (журнал) Вестник зоологии Світова географія (журнал) Тектонофізика (журнал) Bulletin of the Geological Society of America - GSA Earth and Planetary Science Letters Geodinamica Acta Geochemistry, Geophysics, Geosystems (G3; electronic journal) Earth-Science Reviews Geological Journal Geological Abstracts Geology - GSA Geology Today (UK) Global and Planetary Change Sedimentary Geology Annals of the Association American Geographers Geoderma Permafrost and Periglacial Processes RadioCarbon The Holocene - Arnold Physical Geography The Professional Geographer Soils Journals Catena Journal of Quaternary Science Quaternary Science Journals Quaternary International Quaternary Research Quaternary Perspectives (newsletters) Quaternary Science Reviews International Journal of Remote Sensing International Journal of Applied Earth Observation and Geoinformation Remote Sensing and Photogrammetry Journals Palaeogeography Palaeoclimatology Palaeoecology Journal of the Geological Society (UK) http://ci.nii.ac.jp/vol_issue/nels/AN00333248_en.html Hydrological Processes Journal of Hydrology Journal of the American Water Resources Association (formerly Water Resources Bull.) Journal of Hydrologic Engineering Water Resources Research - AGU Glaciology and Glacial Geomorphology Journals Arctic, Antarctic, and Alpine Research Journal of Glaciology Annals of Glaciology (UK) Geoarcheology Anthropology and Archeology Journals Anthropology Today Archaeological Prospection Oxford Journal of Archaeology }}

Землезнавча література Жупанський Я. І. Історія географії в Україні: навчальний посібник. — К, 2006. Canal Apaza, Luis (2007). Geografía Regional. CBT. Cuadrat, J.M; PITA, Mº.F. (2000). Climatología, Segunda edición, Madrid: Cátedra Geografía. Ferreras, C.; Fidalgo, C.E. (1999). Biogeografía y edafología. Madrid: Síntesis. López Bermúdez, Francisco y Otros (1992). Geografía física. Madrid: Cátedra Geografía. Méndez, Ricardo (1997). Geografía económica. La lógica espacial del capitalismo. Barcelona: Ariel Geografía. Puyol, Rafael; Estébanez, José; Méndez, Ricardo (1995). Geografía humana. Madrid: Cátedra Geografía. http://leksika.com.ua/19450819/ure/kriologiya Хромов С. П. Метеорология и климатология для географических факультетов. — Л.: Гидрометеорологическое изд-во, 1964. Гончаренко С. У. Фізика атмосфери. К., 1990. 124 с. Стехновський Д. І. Навігаційна гідрометеорологія 1977р Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013. (рос.) Войтковский К. Ф. Основы гляциологии. — М.: Наука, 255 с. (рос.) Гляциологический словарь. Под ред. В. М. Котлякова. Л., ГИМИЗ, 1984, 528 с. (рос.) Калесник С. В. Очерки гляциологии. — М.: Государственное издательство географической литературы, 1963. 551 с. (рос.) Котляков В. М. Снежный покров Земли и ледники. — Л.: ГИМИЗ, 1968. 480 с. (рос.) Попов А. И., Розенбаум Г. Э., Тумель Н. В. Криолитология. — М.: Издательство Московского университета, 1985. 239 с. (рос.) Баранский Н. Н. Научные принципы в географии. // Избранные труды. — М.: Лепсель, 1980. Назаренко І.І., Польчина С.М. Нікорич В.А. Грунтознавство. Методологія і методи дослідження грунту Позняк С. П. Ґрунтознавство і географія ґрунтів: підручник. У двох частинах. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. — 270 і 286 с. Сукачёв В. Н., О географической среде в лесном производстве, Л., 1940; Основы лесной биогеоценологии, под ред. В. Н. Сукачёва и Н. В. Дылиса, М., 1964; Дылис Н. В. Основы биогеоценологии. (Учебное пособие для географических специальностей университетов). М., 1978 — 151 с. Программа и методика биогеоценологических исследований, под ред. В. Н. Сукачева и Н. В. Дылиса, М., 1966; Идеи биогеоценологии в лесоведении и лесоразведении: к 125-летию со дня рождения акад. В.Н. Сукачёва / [отв. ред. С.Э.Вомперский]; Ин-т лесоведения РАН. - М.: Наука, 2006. - 260 с. Valencia Rangel, Francisco (1987). Introducción a la Geografía Física, 13a edición, México: Herrero. Hanno Beck: Geographie. Europäische Entwicklung in Texten und Erläuterungen. (Orbis academicus. Problemgeschichten der Wissenschaft in Dokumenten und Darstellungen. Band II/16). Karl Alber, Freiburg / München 1973, ISBN 3-495-47262-2 Hans Gebhardt, Rüdiger Glaser, Ulrich Radtke, Paul Reuber (plus 130 Autoren): Geographie — Physische Geographie und Humangeographie. Spektrum Akademischer Verlag in Elsevier, Heidelberg 2006/2007, ISBN 3-8274-1543-8. Hans Heinrich Blotevogel: Geographie. In: E. Brunotte, H. Gebhardt, M. Meurer, P. Meusberger, J. Nipper (Hrsg.): Lexikon der Geographie. Spektrum, Heidelberg 2002, ISBN 3-8274-0416-9. Hartmut Leser (Hrsg.): Wörterbuch Allgemeine Geographie. DTV und Westermann, München 2005, ISBN 3-423-03422-X. Katharina Fleischmann; Ulrike Meyer-Hanschen, Stadt Land Gender: Einführung in feministische Geographien. Helmer, Königstein/Taunus 2005, ISBN 1-4051-0186-5 http://hohlopedia.org.ua/slovnyk_inshomovnyk_sliv/page/kriologiya.9715/ Проблемы биогеоценологии. М. Наука. 1973. 232 с. Тлумачний словник із сільськогосподарської екології/ Укладачі: Л. Л. Товажнянський, Г. І. Гринь, А. А. Лісняк та інші. — Харків: НТУ «ХПІ». — 2009. — 220 с. Джигерей В. С., Сторожук В. М., Яцюк Р. А. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища (Екологія та охорона природи). Навчальний посібник. — Вид. 2-ге, доп. — Львів, Афіша, 2000 — 272 с. Джигерей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. — К.: «Знання», 2002.-203 с. Ганна Васюкова, Олександра Грошева. Екологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів. — К. : Кондор, 2009. — 524 с. В. Грицик, Ю. Канарський, Я. Бедрій. Екологія довкілля. Охорона природи : навчальний посібник для студентів вузів — К. : Кондор, 2009. — 290 с. Микола Клименко, Алла Прищепа, Наталія Вознюк. Моніторинг довкілля : Підручник — К. : Академвидав, 2006. — 359 с. : табл. — (Сер. «Альма-матер») Сергій Сухарев, Степан Чундак, Оксана Сухарева. Основи екології та охорони довкілля : Навчальний посібник. Мін-во освіти і науки України, Ужгородський нац. ун-т. — К. : Центр навчальної літератури, 2006. — 391 с. : табл. Біланюк В. І. Практикум із загальної гідрології Максимович Н. И. Днепр и его бассейн. — К.:, 1901; Огиевский А. В. Гидрология суши (Общая и инженерная). — М.: Государственное издательство сельскохазяйственной литературы, 1952; Глушков В. Г. Вопросы теории и методы гидрологических исследований. — М.:, АН СССР, 1961; Матушевский Б. Ф., Прох Л. З., Гидрометеорологическая служба Украины за 50 лет Советской власти. — Ленинград:, Главное управление гидрометеорологическоі службы при Совете Министров СССР. Гидрометеорологическое издательство, 1970; Чеботарев А. И. Гидрологический словарь. — Ленинград:, Гидрометеоиздат, 1978; Гидрология и гидрохимия Днепра и его водохранилищ / А. И. Денисова, В. М. Тимченко, Е. П. Нахшина и др. — К.: Наукова думка, 1989. ISBN 5-12-000805-4; Вишневський В. І. Річки і водойми України. Стан і використання. — К.:, Вікол, 2000; Українські гідрологи, гідрохіміки, гідроекологи: Довідник / За ред. В.К. Хільчевського. -  К.: Ніка-Центр, 2004. Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія : Збірник наукових праць — 2004, Т.6; Гідрологія / Енциклопедія сучасної України. — К.: Поліграфкнига, 2006, Т.5; Гідрологія / Екологічна енциклопедія. — К.:, Центр екологічної освіти та інформації, 2007, Т.1; Загальна гідрологія: Підручник. / за ред. В. К. Хільчевського і О. Г. Ободовського. — К.:, ВПЦ «Київський університет», 2008; Гребінь В. В. Сучасний водний режим річок України (ландшафтно-гідрологічний аналіз). — К.:, Ніка-Центр, 2010. Хільчевський  В. К., Осадчий В. І., Курило С. М. Основи гідрохімії. -К., 2012. (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. В 2 книгах./ В. П. Максаковский. — 3-е издание, исправленное. — М.: Дрофа, 2006. — 495 с. (рос.) Мересте У. Н., Ныммик С. Я. Современная география: вопросы теории. — М.: Мысль, 1984. (рос.) Саушкин Ю. Г. Географическая наука в прошлом, настоящем, будущем. — М.: Мысль, 1973. (рос.) Саушкин Ю. Г. История и методология географической науки. — М.: Издательство Московского университета, 1976. (рос.) Хореев Б. С. Некоторые методологические вопросы науковедения и развития теории географической науки // География в системе наук. — Л.: Наука, 1987. Словник-довідник з економічної географії. 9-10 класи / Т. В. Буличева, К. О. Буткалюк, Т. А. Гринюк та ін. За наук. ред. В. Г. Щабельської. — Х.: Видавнича група «Основа», 2004. — 112 с. Кравцова В. И. Космические методы картографирования. — М.: Изд-во МГУ, 1995. Кравцова В. И. Методы космических съемок и их использование в географических иследованиях. — М: МГУ, 1980. Киенко Ю. П. Основы космического землеведения. М.: Картгеоцентр: Геоиздат, 1999. Аковецкий В. И. Дешифрирование снимков. М.: Недра, 1983. Нові методи в аерокосмічному землезнавстві / Під. Ред. В. І. Лялька. — К., 1999. Виноградов Б. В., Кондратьев К. Я. Космические методы землеведения. — Л: Гидрометеоиздат, 1971. Григорьев А. А. Кондратьев К. Я. Космическое землеведение. — М.: Наука, 1985. Кронберг. Дистанционное изучение Земли. Перевод с нем. — М.: Мир, 1988. 343 с. Куприянов В. В., Прокачева В. Г. Спутниковая информация и изучение вод суши. — Л: Гидрометеоиздат, 1976. Космічні дослідження в Україні. 1998–2000. — К.: «АДЕФА — Україна», 2001, с. 55-63. Мелуа А. И. Космические снимки рассказывают. — К: Радянська школа, 1987. Сидоренко А. В., Кондратьев К. Я., Григорьев А. А. Космические исследования окружающей среды и природных ресурсов. — М.: Знание, 1982. (рос.) Океанографическая энциклопедия. Под ред. З. И. Мироненко : Гидрометеоиздат , 1974 - 632 c. Вершинский Николай В. Загадки океана Парамонов А.Н., Кушнир В.М., Забурдаев В.И. Современные методы и средства измерения гидрологических параметров океана.- 1979. Твердый переплет. 248 с. Океан - Атмосфера. Энциклопедия. Л. Гидрометеоиздат 1983г. 464 с. Белинский Н.А., Истошин Ю.В. Моря, омывающие берега Советского Союза. – М :Военное изд – во мин – ва обороны СССР. – 1956. – 195с. Беляев Б.И. Прикладные океанологические исследования. – Л :Гидрометеоиздат. – 1986. – 143с. Бекятев К.А., Середряков В.В. Международные морские организации. – Л :Гидрометеоиздат. – 1979. – 601с Богданов К.Т. Приливы мирового океана. – М : Наука. – 1975. – 115с. Боровиков П. Лаборатория на морском дне. – Л : Гидрометеоиздат. – 1977. – 135с. Бортковский Р.С. Тепло – и влагообмен атмосферы и океана при шторме.– Л : Гидрометеоиздат. – 1983. – 158с. Брамсон М.А. Морская рефрактометрия. – Л : Гидрометеоиздат. – 1986. – 247с. – Библиогр : стр. 237 – 243. Бреховских Л.М., Лысанов Ю.П. Теоретические основы акустики океана. – Л :Гидрометеоиздат. – 1982. – 262с. Бурков В.А. Общая циркуляция мирового океана. – Л :Гидрометеоиздат. – 1980. – 250с. Бычкова И.А., Викторов С.В. Дистанционное определение температуры моря. – Л :Гидрометеоиздат. – 1988. – 220с. Васильев К.П. Что должен знать судоводитель о картах погоды и состояния моря. – Л : Гидрометеоиздат. – 1980. – 229с. Питер Вейль Популярная океанография. – Л : Гидрометеоиздат. – 1977. – 500с. Ветер, волны и морские порты. – Л : Гидрометеоиздат. – 1986. – 247с. Вилькицкий А. Северный морской путь. – С – Петербург. – 1912. Влияние загрязнения поверхностного слоя на тепло–, газо– и влагообмен океана с атмосферой. – Проблемы химического загрязнения вод Мирового океана. Том 3.– Л : Гидрометеоиздат. – 1985. – 128с. Вольцингер Н.Е. Длинноволновая динамика прибрежкой зоны. – Л :Гидрометеоиздат. – 1989. – 263с. Вольцингер Н.Е. Основные океанологической воды. – Л :Гидрометеоиздат. – 1968. – 280с Вольцингер Н.Е. Теория мелкой воды. Океанологические задачи и численные методы. – Л : Гидрометеоиздат. – 1977. – 206с. Герлах Себастьян Загрязнение морей. Диагноз и терапия. – Л :Гидрометеоиздат. – 1985. – 262с. Герман В.Х., Левиков С.П. Вероятностный анализ и моделирование колебаний уровня моря. – Л : Гидрометеоиздат. – 1988. – 229с. Гершанович Д.Е., Муромцев А.М. Океанологические основы биологической продуктивности мирового океана. – Л : Гидрометеоиздат. – 1982. – 319с. – Библиогр : стр. 311– 318. Гидро–акустическая техника исследования и освоения океана. – Л : Гидрометеоиздат. – 1984. – 263с. Глаголева М.Г., Скриптунова. Прогноз температуры воды в океане. – Л :Гидрометеоиздат. – 1979. – 165с. Глобальный водообмен. – М : Наука, 1975. – 125с. Глуховский Б.Х. Исследование морского ветрового волнения. – Л :Гидрометеоиздат. – 1966. – 282с. Давидан И.Н., Лопатухин Л.И. Ветровое волнение в Мировом океане. – Л :Гидрометеоиздат. – 1985. – 256с. – Библиогр : с. 245 –252. Дерюгин К.К., Степанюк И.А. Морская гидрометрия. – Л : Гидрометеоиздат. – 1974. –387с. Дерягин В. Каспий, его прошлое, настоящее и будущее. – Баку :Азерб. Гос. изд – во. – 1977. – 115с. Джеймс Р. Прогноз термической структуры океана. – Л :Гидрометеоиздат. – 1971. – 153с. Динамика гидрографической сети неприливных устьев рек. – М : Моск. отд. Гидрометеоиздат. – 1977. – 295с. Динамика океана. – Л : Гидрометеоиздат. – 1980. – 302с. Доронин Ю.П. Взаимодействие атмосферы и океана. – Л :Гидрометеоиздат. – 1981. – 287с. Доронин Ю.П., Хейсин Д.Е. Морской лед. – Л : Гидрометеоиздат. – 1975. – 307с. Доронин Ю.П. Региональная океанология. – Л : Гидрометеоиздат. – 1986. – 303с. – Библиогр : с. 296 – 298 Драган Я.П. Методы вероятностного анализа ритмики океанологических процессов. – Л : Гидрометеоиздат. –1987. – 317с. Дуванин А.И. Волновые движения в море. – Л : Гидрометеорологическое изд – во. – 1968. – 221с. Евгенов Н.И. Морские течения. – Л : Гидрометеорологическое изд –во. – 1957. – 109с. Егоров Н.И. Физическая океанография. – Л : Гидрометеоиздат. – 1974. – 452с. Ерлова Н.Г. Оптика моря. – Л : Гидрометеоиздат. – 1980. – 237с Жуков Л.А. Общая океанология. – Л : Гидрометеоиздат. – 1976. – 376с Зубов И.И. Основы учения о проливах мирового океана. – М : Гос. изд – во географ. лит – ры. – 1956. – 236с. Зырянов В.И. Теория установивщихся океанических течений. – Л : Гидрометеоиздат. – 1985. – 225с }}

Сайти в області наук про Землю Ви можете додати сюди посилання на веб-сайти в області наук про Землю↓ http://www.dmoz.org/World/Fran%C3%A7ais/Sciences/Sciences_de_la_Terre/ http://geografica.net.ua/ http://geosite.com.ua/ http://www.mes.msu.ru/ http://www.geograf.com.ua/ http://www.ukrmap.com.ua/ http://geo-teacher.at.ua/ http://www.digitalglobe.com/ http://compas.ucoz.com/ http://planetolog.ru/ http://www.ikd.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=category&id=10&Itemid=11&lang=uk http://www.usno.navy.mil/oceanography (англ.) http://oceanworld.tamu.edu/resources/glossary.htm (англ.) http://www.ecy.wa.gov/programs/sea/swces/products/glossary.htm(англ.) http://www.whoi.edu/science/instruments/glossaryv2.htm (англ.) http://stommel.tamu.edu/~baum/paleo/ocean/node1.html (англ.) http://www.ecy.wa.gov/programs/sea/swces/products/publications/glossary/words/U_Z.htm#WAVE.html http://databib.org/repository/404 (англ.) http://www.ices.dk/marine-data/data-portals/Pages/ocean.aspx (англ.) http://www.usnan.org.ua/ua/organization/index.html?setActiveOrganization=92 http://www.kdpu-nt.gov.ua/content/za-tsikl-robit-%E2%80%9Cregionalna-okeanologiya-stan-seredovishcha-ta-mineralno-sirovinni-resursi-at http://pubs.poi.dvo.ru/subjects/%D0%BE%D0%BA%D0%B5%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D1%8F?page=9 http://wdc.org.ua/uk/partners/marine-hydrophysical-institute-nas-ukraine http://odeku.edu.ua/ua/struktura-un/instituti-/-fakulteti/kafedra-okeanolog%D1%96%D1%97-ta-morskogo-prirodokoristuvannya http://www.twirpx.com/files/earth_science/oceanology/ft.paper/ https://scripps.ucsd.edu/ (англ.) http://www.oceanologyinternational.com/Site-map/ (англ.) http://www.oceanologyinternational.com/ (англ.) Freeview Video 'Voyage to the Bottom of the Deep Deep Sea' Oceanography Programme by the Vega Science Trust and the BBC/Open University. (англ.) Atlas of Spanish Oceanography by InvestigAdHoc. (англ.) Glossary of Physical Oceanography and Related Disciplines by Steven K. Baum, Department of Oceanography, Texas A&M University (англ.) Barcelona-Ocean.com Inspiring Education in Marine Sciences (англ.) Océanographie sur le site du Service hydrographique et océanographique de la marine (фр.) Cours d'Oceanographie - L'Ocean en mouvement sur le site de l'Institut français de recherche pour l'exploitation de la mer (фр.) [1] - Masters et Doctorat en sciences de la mer sur le site de L'Institut Universitaire Européen de la Mer (фр.) Laboratoire de Physique des océans (Brest) (фр.) Formation en Sciences de la Planète Terre (фр.) Observatoire global du Saint-Laurent - OGSL (фр.) Site de la spécialité Océanographie et Environnements Marins (OEM) du Master de l'UPMC (фр.) Site de l'observatoire océanologique de Banyuls sur mer (UPMC) (фр.) Site de l'observatoire océanologique de Villefranche sur mer (UPMC) (фр.) Site de la station biologique de Roscoff (UPMC) (фр.) Mercator Océan - Le centre français d'analyses et de prévisions océaniques (фр.) PREVIMER - Observations et prévisions côtières (фр.) NEMO - Modèle numérique d'océan utilisé en recherche et en océanographie opérationnelle (фр.) Société Actimar - Océanographie Opérationnelle (фр.) André Toulmond, 2007, Les scientifiques sur les chemins des mers : une brève histoire illustrée de l'océanographie (фр.) Qu'est ce que l'océanographie ? sur le site de la Médiathèque de La Cité de la Mer (фр.) http://www.ocean.ru/(рос.) http://www.geogr.msu.ru/cafedra/ocean/ (рос.) http://www.oceanography.narod.ru/ (рос.) http://www.ocean.ru/disser/index.php/glavnaya/institut-okeanologii-ran.html (рос.) http://www.oceanographers.ru/ (рос.) http://www.mirgeografii.ru/ http://geograf.lnu.edu.ua/ http://geoinfo.if.ua/ https://vk.com/geo_f http://onu.edu.ua/uk/structure/faculty/ggf/ http://www-geology.univer.kharkov.ua/ http://www.ggf-dnu.org.ua/ http://lviv-online.com/ua/study/university/heohrafichnyj-fakultet-lnu-im-ivana-franka/ http://www.dnu.dp.ua/view/ggf http://pgf.udpu.org.ua/ http://www.uzhnu.edu.ua/uk/cat/faculty-geograph http://geo.chnu.edu.ua/index.php?page=ua http://geo-tnpu.org.ua/ http://pgf.rv.ua/ http://www.rshu.ru/university/faculty/ocean/ (рос.) https://www.facebook.com/oceanologyOSENU (рос.) http://www.nigmatulin.ru/institut-okeanologii-ran-im.p.p.shirshova.html (рос.) http://atlantic.ocean.ru/content/view/19/47/ (рос.) http://www.nts-tv.com/sciense/20540-problemy-okeanologii.html (рос.) http://revival2012nataliz.blogspot.com/ http://danylovych60.blogspot.com/ http://geo.pnpu.edu.ua/ http://geopom.at.ua/ http://rozumniki.net/catalog/products/geografiya/ http://vadilla.in.ua/ http://geo-teacher.at.ua/ http://www.zippo.net.ua/index.php?page_id=315 http://geoknigi.com/ http://www.geokyiv.org/ http://www.scholarly-societies.org/watersci_soc.html (англ.) https://sites.google.com/site/mrsbonesenvironmentalscience/ (англ.) https://sites.google.com/site/mrsowsleyclasssite/oceanology/oceanology-calendar (англ.) http://www.imarest.org/events-courses/events-conferences/oceanology-international-china-2015(англ.) NASA Jet Propulsion Laboratory - Physical Oceanography Distributed Active Archive Center (PO.DAAC). A data center responsible for archiving and distributing data about the physical state of the ocean.(англ.) Scripps Institution of Oceanography. One of the world's oldest, largest, and most important centers for ocean and Earth science research, education, and public service. (англ.) Woods Hole Oceanographic Institution (WHOI). One of the world's largest private, non-profit ocean research, engineering and education organizations. (англ.) British Oceanographic Data Centre. A source of oceanographic data and information. (англ.) NOAA Ocean and Weather Data Navigator. Plot and download ocean data. (англ.) http://geo-bav.at.ua/ http://geo-klass.at.ua/ http://www.geo.univ.kiev.ua/uk/ http://www.geography.pp.ua/2013/04/blog-post_7.html http://ippo.org.ua/index.php?option=com_content&task=blogcategory&id=48&Itemid=96 http://geography.in.ua/ http://www.rgo-speleo.ru/books/DVN_80_let/DVN_chast_2.htm http://geo.web.ru/ http://www.geo.gov.ua/ http://geoinf.kiev.ua/ http://geology.lnu.edu.ua/index_u.html http://www.geo.komisc.ru/ http://dynamo.geol.msu.ru/ http://www.ggf-dnu.org.ua/ http://geology.gov.kz/ru/ http://geo.web.ru/db/top_geo.html http://www.stratigraphy.org/ http://www.izdatgeo.ru/ http://oilbook-bagrad.hoter.ru/ http://www.ginras.ru/ http://hydro-geo.com.ua/geologiya http://www.geonews.ru/ http://www.jurassic.ru/ http://www.webois.org.ua/jewellery/stones/magia-kamney.htm http://www.bibliofond.ru/view.aspx?id=437822 http://geo.mfvsegei.ru/200k/index.html http://www.mining-enc.ru/ http://smach.narod.ru/ http://www.aag-gsg.org/resources/journals.shtml https://www.facebook.com/pages/%D0%93%D0%B5%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B5%D1%82-%D0%9A%D0%9D%D0%A3-%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96-%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B0-%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0/173867142765138?fref=nf http://pubs.poi.dvo.ru/subjects/%D0%BE%D0%BA%D0%B5%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D1%8F?page=9 (рос.) http://chinaclub.ua/education/university.php?ELEMENT_ID=562 (рос.) http://www.scimagojr.com/journalsearch.php?q=28420&tip=sid http://podaac.jpl.nasa.gov/ http://www.okeanavt.ru/ (рос.) http://www.mirf.ru/Articles/print5669.html http://www.gubkin.ru/faculty/geology_and_geophysics/chairs_and_departments/geology/Studentu_Geotektonika_Geomorfologiya.pdf http://900igr.net/prezentatsii/biologija/Rastenija-v-vode/005-Klassifikatsija-rastenij-Gidatofity.html http://www.phys.msu.ru/rus/about/sovphys/ISSUES-2002/1(26)-2002/26-9/ (рос.) http://geographyofrussia.com/problema-mirovogo-okeana/ (рос.) http://schools.keldysh.ru/school1413/eco1/ocean.htm (рос.) http://www.ocean-fcp.ru/problem.php (рос.) http://1001qfo.info/content/view/1227/141/ (рос.) https://archive.org/stream/glossaryofoceano00unit/glossaryofoceano00unit_djvu.txt (англ.) https://quizlet.com/5015578/oceanography-terms-flash-cards/(англ.) }

Нові статті Династія Каркота — почато 4 квітня 2018 користувачем Haida Ердекан — почато 4 квітня 2018 користувачем Mcoffsky Арборист — почато 4 квітня 2018 користувачем Lxlalexlxl Dryocopus pileatus — почато 4 квітня 2018 користувачем Mykola Swarnyk Жовтодзьобий буйволовий шпак — почато 3 квітня 2018 користувачем ДмитроСавченко Грбаваць — почато 3 квітня 2018 користувачем Леонід Панасюк Міхаляни — почато 3 квітня 2018 користувачем Леонід Панасюк Монастир святого Миколая (Завалів) — почато 3 квітня 2018 користувачем Roks.lana Цішацін Малий — почато 3 квітня 2018 користувачем Oleh z Kalusha Нуг — почато 3 квітня 2018 користувачем Mcoffsky Цішацін Великий — почато 3 квітня 2018 користувачем Oleh z Kalusha Воля Рокитницька — почато 3 квітня 2018 користувачем Oleh z Kalusha Рокитниця (Підкарпатське воєводство) — почато 3 квітня 2018 користувачем Oleh z Kalusha Челятичі — почато 2 квітня 2018 користувачем Oleh z Kalusha Сечень (Ноград) — почато 2 квітня 2018 користувачем Vity OKM Тулиголови (Підкарпатське воєводство) — почато 2 квітня 2018 користувачем Oleh z Kalusha Вяцковичі — почато 2 квітня 2018 користувачем Oleh z Kalusha Воля Угорська — почато 2 квітня 2018 користувачем Oleh z Kalusha Держава-покровителька — почато 2 квітня 2018 користувачем Tohaomg Макоше (значення) — почато 2 квітня 2018 користувачем Леонід Панасюк Мали Каменец — почато 2 квітня 2018 користувачем Леонід Панасюк Усього знайдено статей: 246583 (4 квітня 2018)

Добра стаття Парк-па́м'ятка садо́во-па́ркового мисте́цтва загальнодержа́вного зна́чення «Красноку́тський» — один із найстаріших дендропарків України, історія якого налічує понад 200 років. За однією з версій, заснований у 1793 році. Розташований у мальовничій місцевості Харківської області на околиці селища Краснокутськ в селі Основинці. Підпорядкований Краснокутській станції садівництва. Заклав парк поміщик Іван Назарович Каразін, брат засновника Харківського університету. Спочатку Краснокутський дендропарк був пам'яткою архітектури місцевого значення — охоронний № 717 Списку пам'яток, до якого був включений дендропарк, було затверджено рішенням Харківського обласного виконавчого комітету від 5 березня 1992 року (№ 61). Згодом парк отримав статус пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Зараз дослідники намагаються отримати для нього статус національного парку.::::::::::::::::читати далі

Вибрані списки в області наук про Землю Територією України протікає близько 23 тис. річок із загальною довжиною близько 170 тис. км, з них близько 3 тис. понад 10 км завдовжки, 116 — понад 100 км. Характер річок, зокрема густота річкової мережі, величина стоку, водоносність, сезонні й багаторічні зміни тощо, залежать від клімату, рельєфу, геологічної основи, рослинного покриву, культурного освоєння місцевості та інших факторів..::::::::::::::::читати далі

Обрана ілюстрація Острови Малий Діомід (США ліворуч) і Великий Діомід (Росія праворуч)

Обраний життєпис наук про Землю. Мандрівники та мореплавці Фасянь (кит. 法顯, пиньінь: Fǎxiǎn; 337-420) — китайський чернець — буддист і мандрівник, перекладач епохи династії Цзінь, перший китайський прочанин (пілігрім) до буддийських святинь на території сучасних Індії та Непалу. З 399 по 414 рік відвідав велику частину внутрішньої та південної Азії. Залишив про свій похід записки «Сіюй цзі» («Записки про західні країни»). Відомо, що Фасянь народився в провінції Шеньсі, а дитинство провів у буддійському монастирі. З китайської мови його буддийське ім'я перекладається як «Той, хто просунувся в Ученні». Ставши ченцем і знайшовши білі плями в законах буддійського вчення, яке було тоді відоме в Китаї, Фасянь вирішив здійснити паломництво в Індію за повними копіями законів, сподіваючись привезти додому копії справжньої «Віная-пітаки» — частини священного палійського канону, що являє собою звід правил поведінки для буддійських ченців і черниць..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис наук про Землю. Ландшафтознавці та землезнавці Дубіс Лідія Францівна (* 29 червня 1967) — український геоморфолог, ландшафтознавець, доктор географічних наук, старший науковий співробітник, професор Львівського національного університету імені Івана Франка. Народилась 29 червня 1967 року в Болехові Долинського району Івано-Франківської області. Закінчила 1989 році географічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. У 1989—2008 роках працювала на географічному факультеті, з 1999 року доцентом. З 2008 року працює на географічному факультеті Київського університету старшим науковим співробітником науково-дослідної лабораторії ландшафтної екології та дистанційних методів моніторингу навколишнього середовища. Кандидатська дисертація «Структурна організація і функціонування річкових систем гірської частини басейну Тиси» захищена у 1995 році. Вивчає проблеми еолового та флювіального морфогенезу, застосування аерокосмічних матеріалів у географічних дослідженнях, лабораторні методи дослідження осадових утворень..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис наук про Землю. Палеогеографи та палеонтологи Шухерт Чарльз (1858–1942) — американський геолог, палеонтолог, палеограф, професор Єльського університету (з 1904) і Шеффілдської наукової школи, хранитель геологічної колекції Музею природничої історії Пібоді при Єльському університеті. Укладач атласу палеогеографічних карт Північної Америки та автор праць з історичної геології. Висловив думку, що геологічний вплив людства досяг такої сили, що сучасну епоху цілком можна вважати «психозойською»..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис наук про Землю. Геологи та мінералоги Жорж-Луї Леклерк де Бюффон (фр. Georges-Louis Leclerc de Buffon), також просто Бюффон, нар. 7 вересня 1707, Монбар, Бургундія — пом. 16 квітня 1788, Париж) — французький натураліст, біолог, математик, геолог, письменник і перекладач XVIII століття . Основна праця Бюффона — «Природнича історія» в 36 томах. Висловив ідею про єдність рослинного і тваринного світу. Автор так званої задачі Бюффона. Член Паризької академії наук. Бюффон народився 7 вересня 1707 року в бургундському містечку Монбар як старший син Бенжамена-Франсуа Леклерка, що був головою Соляної палати (фр. président du grenier à sel) в Монбарі. Мати Бюффона — Анн-Крістін Марлен — була освіченою жінкою й походила з дуже заможної родини. Зразу після народження сина вона одержала великий спадок. У 1714 році помер її дядько, Жорж Луї Блазон, який був збирачем податків для герцога Савойського. Після смерті вдови Блазон мати Бюффона одержала ще один великий спадок. Тож у 1718 році її чоловік вклав гроші, придбавши неподалік від Монбара садибу Бюффон. Невдовзі він також купив посаду парламентського радника в Діжоні, куди родина й переїхала..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис наук про Землю. Геоморфологи та геотектоністи Тутковський Павло Аполлонович (*1 березня 1858, Липовець — † 3 червня 1930, Київ) — український геолог, географ і педагог. Один з основоположників геології й географії України, дійсний член Української (з 1919 року) і Білоруської (з 1928 року) академій наук та Наукового товариства імені Шевченка (з 1923 року). Народився 1 березня 1858 року в селищі Липовці теперішньої Вінницької області в родині службовця. Дитинство Павла та інших дітей в родині пройшло під сильним впливом матері — жінки високої культури, музично обдарованої..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис наук про Землю. Сейсмологи та вулканологи Олександр Герст (нім. Alexander Gerst; нар. 3 травня 1976, Кюнцельзау, Баден-Вюртемберг, ФРН) — німецький вчений, геофізик, вулканолог, астронавт ФРН, астронавт ЄКА. З травня 2009 року по листопад 2010 року Олександр Герст проходив курс загальнокосмічної підготовки (ЗКП) в Європейському космічному агентстві..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис наук про Землю. Геофізики Томас Ґолд (англ. Thomas Gold; 22 травня 1920 — 22 червня 2004) — австрійський та американський астроном, біофізик та геофізик, член Лондонського королівського товариства і Національної АН США. Народився у Відні. 1942 року закінчив Трініті-коледж Кембриджського університету (Англія). У 1942–1946 займався радарними дослідженнями в Британському адміралтействі, в 1948–1952 викладав в Кембриджському університеті, в 1952–1956 — старший помічник королівського астронома в Грінвіцькій обсерваторії. З 1957 живе в США. До 1959 — професор астрономії Гарвардського університету, з 1959 — професор астрономії Корнелського університету і директор Центру радіофізики і космічних досліджень цього університету. Коло наукових інтересів Голда дуже широке. У космології він є одним з авторів (разом з Г.Бонді та Ф.Хойлом) теорії стаціонарного Всесвіту (1948). Вивчив властивості замкнутого Всесвіту, в якому великомасштабні варіації густини можуть розглядатися як окремі всесвіти — підсистеми нижчого порядку. В рамках загальної теорії відносності обговорив питання, пов'язані з природою часу. Досліджував деякі проблеми динаміки Сонячної системи (рух осі обертання Землі, осьове обертання Меркурія, Венери)..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис наук про Землю. Гляціологи та геокріологи Олексі́й Фе́дорович Трьо́шніков (1 (14) квітня 1914(19140414), с. Павловка Симбірської губернії (нині Баришського району Ульяновської області) — 18 листопада 1991, Санкт-Петербург) — радянський океанолог, географ, дослідник Арктики та Антарктики. Доктор географічних наук (1963), професор (1967), академік АН СРСР (1981). Після закінчення географічного факультету Ленінградського державного університету в 1939 році працював в Арктичному і Антарктичному науково-дослідному інституті.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис наук про Землю. Гідрологи, геогідрологи та океанологи Жак Пікар (в центрі) та Дон Волш (ліворуч) Жак Пікар (фр. Jacques Piccard; * 28 липня 1922 року, Брюссель, Бельгія — † 1 листопада 2008 року, Швейцарія) — швейцарський океанолог, один з трьох людей, хто побував на дні Маріанської западини. Жак Пікар народився в Брюсселі в сім'ї фізика і винахідника Огюста Пікара. Разом з батьком брав участь у будівництві і випробуваннях батискафа «Трієст». Назву апарат отримав на честь міста Трієст, Італія, в якому було виконано основні роботи зі створення апарата. «Трієст» було спущено на воду в серпні 1953 і він зробив кілька занурень у Середземному морі з 1953 до 1957 року..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис наук про Землю. Метеорологи та кліматологи Га́рольд Дже́ффріс (англ. Sir Harold Jeffreys; 22 квітня 1891 — 18 березня 1989) — англійський геофізик, метеоролог, астроном, математик і статистик, член Лондонського королівського товариства (1925). Народився в Фетфілд, графство Дарем. Закінчив Кембриджський університет в 1914. У 1917–1922 працював в метеорологічній службі, в 1922–1958 — в Кембриджському університеті (з 1946 — професор астрономії). Основні наукові роботи присвячені вивченню руху, будови і розвитку Землі. Займався питаннями походження Сонячної системи і теорією коливань широт. Розвинув запропоновану Дж. Г. Джинсом приливну теорію еволюції Сонячної системи, оцінив вік її згідно з цією теорією в кілька мільярдів років. Вивчаючи еволюцію системи Земля-Місяць, обчислив, що пройшло 4 млрд років, перш ніж Місяць досяг свого сучасного стану. Визначив параметри річного руху полюсу обертання і полюса інерції Землі як за астрономічними, так і за метеорологічними даними. .::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис наук про Землю. Геохіміки та хіміко-географи Шнюков Євген Федорович — вчений-геолог, академік НАН України (1982), заслужений діяч науки і техніки України (1991), двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1989, 2000), дійсний член Міжнародної академії наук (МАН) Євразії. Народився 23 березня 1930 року в м. Архангельську в родині службовців. Школу закінчив із золотою медаллю в м. Одесі. У 1953 з відзнакою закінчив Київський університет ім. Т. Г. Шевченка, здобувши освіту за фахом «геолог-геохімік». У 1953–1956 навчався в аспірантурі Інституту геологічних наук АН УРСР. У 1958 успішно захистив кандидатську дисертацію. Її основою стали дослідження.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис наук про Землю. Зоологи та зоогеографи Іва́н Іва́нович Пуза́нов (* 13 (25) квітня 1885(18850425), Курськ, Росія — 22 січня 1971, Одеса) — український і російський зоолог і зоогеограф. Доктор біологічних наук (1938). Заслужений діяч науки УРСР (1965). Народився в Курську. «Велику роль у розвитку моєї особистості, — згадував Пузанов, — зіграла наша перша поїздка в Крим, яка розкрила переді мною зовсім новий, яскравий світ…» 1904 року закінчив Курську класичну гімназію. І того ж року вступив на природниче відділення Московського університету. Великий вплив на формування особистості Пузанова мали лекції Климента Тімірязєва, Михайла Мензбіра. 1911 року закінчив Московський університет. Працював у ньому до 1917 року.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис наук про Землю. Ботаніки, геоботаніки та фітогеографи Фредеріку Карлус Гьоне (порт. Frederico Carlos Hoehne, 1882–1959) — бразильський ботанік німецького походження. Фредеріку Карлус Гьоне народився 1 лютого 1882 року у Жуїз-ді-Фора в родині іммігрантів з Німеччини. Батько Гьоне був господарем багатої колекції орхідей, що багато в чому посприяло виникненню у Фредеріку інтересу до ботаніки. Навчався Фредеріку Карлус у Жуїз-ді-Фора, потім самостійно вивчав ботаніку. У 1907 році був призначений головним садівником в Національному музеї Ріо-де-Жанейро. У 1907 році Гьоне одружився з Карлою Аугусте Фріду Кульман. У них народилися четверо дітей. Починаючи з 1908 року Гьоне регулярно відправлявся у експедиції для вивчення бразильської флори. З 1917 року він жив ​​і працював у Сан-Паулу. З 1923 року він був працівником ботанічного відділення Музею Сан-Паулу, з 1928 року — агро-біологічного інституту, майбутнього Ботанічного інституту Сан-Паулу. З 1942 по 1952 Гьоне працював директором цього інституту. У 1929 році Геттінгенський університет присвоїв Хене почесну ступінь доктора наук за його заслуги перед ботанічною наукою..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис наук про Землю. Біогеоценологи, екологи та ґрунтознавці Георгій Миколайович Висоцький (*7 (19) лютого 1865(18650219), с. Микитівка Глухівського повіту Чернігівської губернії — 6 квітня 1940 року, м. Харків, УРСР) — видатний український вчений у галузі лісівництва, ґрунтознавства, геоботаніки, фізичної географії і гідрології, академік НАНУ, основоположник науки про ліс і лісову дослідницьку справу. Автор понад 200 наукових праць. Учений вивчав вплив лісу на водний режим місцевості, заклав основи ґрунтової гідрології посушливих районів, розробив теорію трансгресивної ролі лісів, класифікацію дібров; заслужено визнаний корифеєм степового лісорозведення. Велике значення мають розроблені Г. М. Висоцьким для степових умов деревно-чагарниковий і деревно-тіньовий типи лісових насаджень.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис наук про Землю. Геоекологи та природоохоронці Жак-Ів Кусто́ (фр. Jacques-Yves Cousteau; *11 червня 1910, Сент-Андре-де-Кюбзак, Бордо — †25 червня 1997, Париж) — французький дослідник Світового океану, природоохоронець, фотограф, режисер, винахідник, автор великої кількості книг і фільмів, першовідкривач. Був членом Французької академії. Командор Ордена Почесного легіону. Відомий як Капітан Кусто (фр. Commandant Cousteau). Разом з Емілем Ган'яном розробив і випробував акваланг.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис наук про Землю. Конструктивні географи та геоінженери Назаров Віктор Олександрович (18 березня 1893 — 26 вересня 1961) — український радянський інженер-гідролог, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри гідрології суші Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Народився 18 березня 1893 року в місті Сатка, тепер Челябінської області, Росія. Закінчив 1922 року Петроградський інститут інженерів шляхів сполучення. Працював у системі Гідрометслужби України, займався гідрологічними прогнозами, у 1946–1949 роках очолював Київський науково-дослідну гідрологічну обсерваторію..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис наук про Землю. Картографи, топографи та геодезисти Ірйо Вяйсяля (фін. Yrjö Väisälä; 6 вересня 1891 — 21 липня 1971) — фінський астроном і геодезист, член Фінської АН і Академії Фінляндії (1951). Народився в Контіолахті. З юних років захоплювався астрономією. Освіту здобув у Гельсінкському університеті. Після закінчення університету працював математиком у страховій компанії, у 1918—1923 — у Фінському геодезичному інституті; з 1923 працевлаштувався в університеті міста Турку (у 1925—1951 — професор фізики, у 1927—1961 також виконував обов'язки професора астрономії). 1951 року заснував при університеті в Турку Астрономо-оптичний інститут (Дослідницький інститут Туорла) і був його довічним директором. Основні наукові роботи присвячені вдосконаленню класичних методів геодезичної астрономії й розробці принципово нових методів.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис наук про Землю. Космічні дослідники Землі Ю́рій Олексі́йович Гага́рін (нар. 9 березня 1934 — пом. 27 березня 1968) — перший у світі космонавт, Герой Радянського Союзу (1961), полковник. Народився 9 березня 1934 року у селі Клушино Гжатського району Смоленської області, недалеко від міста Гжатськ, яке нині перейменоване в Гагарін. Походження з селян: батько — Олексій Іванович Гагарін, тесляр; матір — Ганна Тимофіївна (дівоче прізвище Матвєєва), доярка 9 грудня 1959 роки Гагарін написав заяву з проханням зарахувати його в групу кандидатів в космонавти. Вже через тиждень його викликали до Москви для проходження всебічного медичного обстеження в Центральному науково-дослідному авіаційному госпіталі. На початку наступного року була ще одна спеціальна медкомісія, яка визнала старшого лейтенанта Гагаріна придатним для космічних польотів. 3 березня 1960 року наказом Головнокомандувача ВВС К. Вершиніна зарахований до групи кандидатів в космонавти, а з 11 березня почав тренування...::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис наук про Землю. Суспільні географи та народознавці Фрідріх Ратцель Фрі́дріх Ра́тцель (* 30 серпня 1844, Карлсруе — † 9 серпня 1904, Аммерланд) — німецький зоолог і географ. Вважається основоположником антропогеографії та політичної географії, і заклав початок в розвитку геополітичної науки. Він уперше в 1901 році вжив термін «життєвий простір» (нім. Lebensraum) на означення важливого географічного фактору середовища проживання, що впливає на діяльність людини, зумовлює хід і напрямок розвитку конкретних суспільств. Фрідріх Ратцель був наймолодшим з чотирьох дітей Карла Ратцеля, який служив камердинером при графському дворі у Карлсруе. Навчався в середній школі в Карлсруе протягом 6 років. У віці 15 років його віддали на науку до аптекарів. У 1863 році він відправився до Рапперсвіля, що коло озера Цюрих у Швейцарії, де почав вивчати антикознавство. Згодом, після ще одного року в якості аптекаря у місті Мерс поблизу Крефельда (1865–1866), він провів деякий час в середній школі в Карлсруе і став студентом зоології в університетах Гейдельбергу, де прослухав курс лекцій професора Ернста Геккеля (автора терміна «екологія»), Єні та Берліні..::::::::::::::::читати далі

Категорії ▼ Науки про Землю ► Землезнавці за країною ► Зображення:Науки про Землю ► Геоботаніка ► Географія ► Геологія ► Геофізика ► Гідрологія ► Гірничі науки ► Дистанційне зондування ► Екологія ► Земля ► Кріологія ► Метеорологія ► Палеонтологія ► Портал:Науки про Землю ► Установи Відділення наук про Землю НАН України

Телепрограми та кінофільми про Землю Життя (англ. Life) — телевізійний документальний фільм, вперше показаний на телеканалі BBC з жовтня по грудень 2009 року. Life створений BBC Natural History Unit спільно з Discovery Channel, Skai TV та Відкритим університетом. Оригінальний сценарій, використаний в британській і канадській версіях, був написаний і розказаний Девідом Аттенборо. На телеканалі BBC серіал був представлений із десяти 50-хвилинних епізодів. Перша серія дає загальне введення в телефільм, друга показує рослини, а інші призначені для основних груп тварин. Їх метою було показати загальні риси, які зробили свій внесок в успіх кожної групи, а також інтимні та драматичні моменти у житті окремих видів, які були обрані завдяки їх видатним досягненням або харизмі. Наприкінці кожної серії показано десятихвилинний making-of із найцікавішими моментами зйомки, в результаті чого загальний час серії досяг 60 хвилин.::::::::::::::::читати далі

Корисні шаблони {{Інтерес:Портал:Природничі науки}}  {{Інтерес:Геологія}}  {{Інтерес:Географія}}  {{Інтерес:Метеорологія}}  {{Інтерес:Геоморфологія}}  {{Інтерес:Гідрологія}}  {{Інтерес:Океанологія}}  {{Інтерес:Геологія}}  {{Інтерес:Мінералогія}}  {{Інтерес:Екологія}}  {{Інтерес:Географія України}}  {{Корисні копалини країн світу}}  {{Геологія України}}  {{Незавершені статті з землезнавчих наук}}  {{Учасник проекту:Природничі науки}}  {{Учасник проекту:Землезнавство}}  {{Учасник проекту:Гідрологія}}  {{Учасник проекту:Метеорологія та кліматологія}}  {{Учасник проекту:Океанологія}}

Вікіпроекти

Братні портали Наука Природничі науки Антропологія Медицина Астрономія Фізика Хімія Науки про Землю Географія • Метеорологія та кліматологія • Геологія • Мінералогія • Біологія • Ботаніка • Екологія • Біологія океану • Іхтіологія • Океанологія

Головна сторінка • Поточні події • Портал спільноти • Список порталів

---

Архітектура... • Анархізм • Антропологія • Біографії • Науки про життя... • Війна... • Вільне програмне забезпечення • Гастрономія • Економіка • Енергетика • Етнологія • Ігри • Інформаційні технології • Історія... • Книги • Комунізм • Культура • ЛГБТ • Математика • Медицина • Мистецтво... • Міфологія • Наука • Науки про Землю... • Освіта • Пиво • Пластунство • Політологія • Право • Природничі науки... • Програмування • Психологія • Релігія... • СНІД • Соціологія • Спорт... • Техніка... • Туризм • Фемінізм • Філософія
—
Україна... • Регіони... • Діаспора • Українська повстанська армія • АТО • Географія • Наука • Мистецтво • Література • Сучасна література • Мова • Музика • Рок • Кінематограф • Спорт • Чемпіонат Європи з футболу 2012 • Караїми
—
Географія... • Австралія • Океанія • Азія • Антарктика • Африка • Європа • Південна Америка • Північна Америка • Країни світу...

Що таке Портали? | Список порталів | Нові портали

Довідка · Пісочниця · Кнайпа · Портали · Проекти · Запити · Портал спільноти