Портал:Науки про Землю
Вступ Науки про Землю (Геонауки) — науки, що займаються вивченням планети Земля. Перші системні праці з наук про землю, що з'явилися в античному світі ("Про камені" Теофраста, "Природнича історія" Плінія, "Географія" Страбона), а також праці середньовічних вчених Сходу ("Мінералогія" Аль-Біруні та ін.) були відомі лише обмеженому колу європейських учених, причому їх вивчення зосереджувалось здебільшого в християнських монастирях... У 1544 р. вийшла друком ґрунтовна праця видатного німецького вченого, францисканського монаха Себастьяна Мюнстера "Cosmographia" ("Космографія", рис. 4.252). Серед різноманітних історико-географічних даних, книга містила чимало різноманітної землезнавчої інформації. Розглядались питання видобутку й збагачення корисних копалин, наводились конструкції підйомних, водовідливних, вентиляційних і збагачувальних машин, рушієм яких слугував водний потік. Мюнстер, не маючи професійних знань у гірничій галузі, спирався на праці античних авторів і своїх сучасників (значною мірою на роботи Ґ. Аґріколи), про що шляхетно повідомив читачів. Свідченням великого успіху "Космографії" було 24 перевидання цієї праці впродовж одного століття, як мовою оригіналу (німецькою), так і в перекладах латиною, чеською, французькою, італійською та англійською мовами. Серед ілюстраторів книги були такі видатні майстри, як Ганс Гольбейн, Урс Граф, Давид Кандел та ін...::::::::::::::::читати далі |
.gif)
 Вибрана стаття Розташування і приблизні межі пустелі (показані червоним) Пусте́ля Намі́б (порт. Namibe, англ. Namib) — прибережна пустеля в південно-західній Африці, що має площу біля 310 000 км² і тягнеться на 1900 км вздовж узбережжя Атлантичного океану від міста Намібе в Анголі, через всю Намібію (яка отримала від пустелі свою назву) до гирла річки Уліфантс в Капській провінції Південно-Африканської Республіки. Вона простягається вглиб континенту на відстань від 50 до 160 км до підніжжя внутрішньоконтинентального плато; на півдні вона з'єднується з південно-західною частиною Калахарі. Назва «Наміб» мовою народу нама означає «місце, де нічого немає». Пустеля Наміб надзвичайно суха (вона отримує лише 10-13 мм опадів на рік) і, за винятком кількох прибережних міст, практично ненаселена. Наміб вважається найстарішою пустелею у світі: пустельні чи напівпустельні умови панують тут безперервно вже протягом 80 млн років, тобто пустеля існує ще з часів динозаврів. Внаслідок цього тут виникло декілька ендемічних видів рослин і тварин, що пристосовані до життя в місцевому надзвичайно ворожому кліматі і не зустрічаються більше ніде у світі..::::::::::::::::читати далі |
Землезнавча термінологія  Зато́ка — частина океану, моря, озера, що заходить у суходіл, але має вільний водообмін з основною частиною водойми. Межі затоки визначають по прямій лінії між мисами біля входу або по певній ізобаті. За походженням розрізняють затоки океанічні та морські, за формою — воронкоподібна, витягнута, розгалужена; за властивостями вод — опріснена, солонуватоводна, солона; за глибиною — мілководні та глибоководні. Затоку можна називати бухтою, якщо вона є пристаніщем для кораблів чи суден і має причальні споруди чи, як мінімум, якорну стоянку для суден. Але бухтою може бути не тільки затока, а й частина естуарію..::::::::::::::::читати далі |
 Вибране зображення Сер Вільям Гамільтон на картині Джошуа Рейнольдса |
Обрані мінерали, гірські породи та корисні копалини Землі  Бюст(голова) Аменхотепа III з кварциту Кварцит — метаморфічна гірська порода, що складається переважно з кварцу. Утворилася при метаморфізмi кварцових пісковиків. Характеризується значною твердістю, внаслідок чого складна в обробці. За мінеральним складом виділяють слюдисті, ґранатові, роговообманкові кварцити. Утворення кварциту пов'язане з перекристалізацією істотно кварцових пісковиків у процесі регіонального метаморфізму. Кварцити залягають серед різноманітних метаморфічних гірських порід у вигляді суцільних пластових тіл великої протяжності. Особливо широко кварцити представлені у відкладах протерозою. Багато кварцитів — цінні корисні копалини. Залізисті (магнетитові) кварцити — найважливіша залізна руда (родовища Кривого Рогу, КМА, оз. Верхнього в США, Лабрадору в Канаді і т. д.). Кварцити, в яких вміст SiO2 досягає 98-99%, використовують для виготовлення динасових вогнетривких виробів, для отримання чистого кремнію і його сплавів, а також як флюс у металургії..::::::::::::::::читати далі |
Обрані тектонічні структури Землі Адріатична плита, Апулійська плита —— маленька тектонічна мікроплита, що відкололась від Африканської плити трансформаційним розломом в крейдовому періоді. Має континентальну кору. Північна частина плити зазнала деформації за часів Альпійської складчастості, коли Адріатична плита зазнала колізію із Євразійською плитою. Зазвичай розглядається у складі Євразійської плити. Адріатична плита все ще рухається в бік Євразійської плити. Періадріатичний розлом, що прямує через Альпи відокремлює обидві плити. Євразійська плита (континентальна кора) зазнає субдукцію під А.п. — унікальне явище у тектоніці. Африканська плита (її океанічна кора) зазнає субдукції на південній межі А.п., утворюючи вулкани південної Італії::::::::::::::::читати далі |
Обрані вулкани, кратери та сеймічноактивні зони Землі Везувій (італ. Vesuvio) — активний вулкан на півдні Італії біля Неаполя. Висота 1277 метрів, діаметр кратера дорівнює приблизно 750 метрам. Один з трьох діючих вулканів Італії, єдиний діючий вулкан материкової Європи. Відомий тим, що під час плініанського виверження знищив римські міста Помпеї і Геркуланум у 79 році н. е. Приблизне число загиблих в Помпеях — 2 000 чоловік. Вважається одним із найнебезпечніших вулканів світу. Відомо більше 80 значних вивержень цього вулкана, останнє з яких сталося в 1944 році. В кратері та на свіжих лавових потоках іноді вириваються водяні пари й гази з температурою до 400 °C. Лави й туфи, вивітрюючись, створили родючий ґрунт схилів Везувію. На нижній частині схилів знаходяться фруктові сади та виноградники, вище, до висоти приблизно 800 метрів — соснові гаї. Потужні виверження Везувію як правило чергуються з періодами слабкої активності. Типове виверження Везувію характеризується викиданням великої кількості попелу та газів, які формували великий стовп. Під час вивержень рослинність на схилах та поселення біля підніжжя вулкана нерідко ставали жертвою стихії.::::::::::::::::читати далі |
Обрані орографічні елементи Землі  Ай-Пе́трі (крим. Ay Petri) — одна з мальовничих вершин Кримських гір. Висота 1234,2 м. Розташована на Ай-Петринській яйлі на північ від Алупки і над селищем Кореїз. На плато розташоване село Охотниче. Складається з вапняків. Скелі Ай-Петрі нагадують зуби гігантського дракона, що здіймається над яйлою. Чотири з них мають висоту від 7 до 19 метрів, маленьких піків набагато більше, утворених під час вивітрювання неоднорідних рифових вапняків. Ай-Петрі — викопний кораловий риф, де глибина рифових вапняків 600 м.::::::::::::::::читати далі |
Обрані природні водойми та водостоки Землі  Сіверський Донець впадає до Дону за 218 км від його гирла на висоті 5,5 м над рівнем моря. Таким чином падіння річки становить 195 м, середній ухил 0,18 м/км[1]. Швидкість течії Сіверського Дінця невелика, від 0,15 м/c поблизу Чугуєва до 1,41 м/с у Лисичанську, на деяких ділянках майже нульова,.[2]. На більшій частині течії річка має широку долину: від 8—10 км у верхів'ях до 20—26 км у нижній течії. Долина здебільшого асиметрична. Правий берег високий (інколи зустрічаються крейдяні скелі), дуже розчленований ярами, лівий пологий, у нього розміщується заплава з чисельними старицями, озерами і болотами, найбільше з яких озеро Лиман. Русло річки відрізняється звивистістю, особливо до впадіння річки Оскіл. На річці (у верхній і середній течії) багато перекатів, бистрин, невеликих поріжків, завалів.::::::::::::::::читати далі |
Обрані льодовики та артезіанські басейни Землі Льодовик Ламберта (англ. Lambert Glacier) — льодовик у Східній Антарктиді; ймовірно, є найбільшим у світі льодовиком. Його ширина — 30-120 км, довжина — близько 700 км. Він покриває приблизно п'яту частину льодовикового щита Східної Антарктиди. В ньому зосереджено біля 12% запасів прісної води на Землі. Льодовик Ламберта-Фішера відкритий австралійською експедицією в 1957 р. і названий на честь керівника картографічної служби Австралії Брюса Ламберта. |
Обрані ґрунти Землі Дерново підзолисті грунти — Е-І-диференційовані кислі ґрунти з профілем типу Нл+Н+Е+І+Р. Зональні для південної частини тайгово-лісової зони. У світі вони займають близько 350 млн га, в СНД — 185 млн га, в Україні — 2,5 млн га[3]. Поширені на півночі України, на Поліссі. Також інколи зустрічаються на борових терасах і прируслових валах рік лісостепу і у Карпатах. Великі масиви даних ґрунтів є в Канаді (центральній і східній частині), США (північному сході), середній та східній Європі, Японії, Далекому Сході Євразії. Ці ґрунти сформувались в умовах помірного теплого клімату на супісках, близько до підземних вод. Дерново-підзолисті ґрунти сформувались під мішаними лісами.::::::::::::::::читати далі |
Обрані природні зони та одиниці районування Землі  Сава́на (ісп. sabana «простирадло» або від саван, або з карибських мов) — тип тропічної, субтропічної і субекваторіальної рослинності, що характеризується поєднанням трав'яного покриву з окремими деревами, групами дерев або чагарниками. Савани формуються на червоних і червоно-бурих ґрунтах в умовах тропічного клімату з різко виявленим сухим та вологим періодами. У трав'яному покриві савани переважають злаки (заввишки до 3-5 метрів). Деревна рослинність саван представлена баобабами, евкаліптами, акаціями, пальмами тощо. Савани поширені в Африці, особливо на сході, Південній (льяноси, кампоси) і Центральній Америці, Південно-Східній Азії, Австралії, Індії.::::::::::::::::читати далі |
Обрані об`єкти природно-заповідного фонду Землі Національний парк «Єллоустон» або Єллоустонський національний парк (англ. Yellowstone National Park) — перший у світі національний парк (заснований 1 березня 1872), міжнародний біосферний заповідник, об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО. Єллоустонський національний парк знаходиться в США, на території штатів Вайомінг, Монтана та Айдахо. Парк відомий численними гейзерами та іншими геотермічними об'єктами, багатою живою природою, мальовничими ландшафтами. Площа парку — 898,3 тис. га. Згідно з археологічними даними люди почали жити на території, яку займає парк, 11 000 років тому. Сучасні дослідники вперше з'явилися в регіоні в 1805 році (учасники експедиції Льюїса і Кларка), але до 1860-х років тут не проводилося жодної господарської або наукової діяльності. У перші роки після заснування парку він перебував під управлінням армії США, а в 1917 році його було передано в управління створеної за два роки до цього Служби національних парків..::::::::::::::::читати далі |
Обрані тварини Землі  Довгоголова морська черепаха (Caretta caretta) — єдиний представник роду Довгоголові морські черепахи родини Морські черепахи підряду Морські черепахи. Має 2 підвиди. Інша назва логерхед. Загальна довжина досягає 95 см (іноді 1,3—2,13 м), жива вага до 110 кг (рідше 160), разом з панциром до 450 кг. Голова велика, широка, вкрита зверху великими симетричними щитками. На передніх ластах є по 2 тупих кігтя. Має 5 пар реберних (латеральних) щитків. .::::::::::::::::читати далі |
Обрані рослини Землі Сосна (Pinus L.) — рід хвойних дерев, родини соснових. Це дерева або чагарники, ароматичні, вічнозелені; крона зазвичай конічна у молодих рослин, часто стає округлою або плосковерхою з віком. Відомо близько 115 видів, що поширені переважно у помірній смузі Північної півкулі, сягаючи однак на північ від полярного кола 71°пн.ш. в Норвегії. Також росте у гірських тропічних регіонах, досягаючи широт трохи на південь за екватор в південно-східній Азії (до 2.1° пд.ш., Суматра, Pinus merkusii). Сосни введені в якості декоративних і лісових дерев в багатьох частинах Південної півкулі[4]. В Україні налічується 17 видів, з них окультурено 11. Найпоширенішою є сосна звичайна (Pinus sylvestris L.), до 40 м заввишки. Плодоносить з 10-30 років, у зімкненому лісостані — з 40-60 років. Дерево живе 300–400, іноді й більше років, порівняно з іншими шпильковими росте швидко. Сосна звичайна — світлолюбна, посухо- і холодостійка порода, невибаглива до ґрунтів, росте передусім на пісках, болотах, скелях тощо..::::::::::::::::читати далі |
Обрані антропогенні об`єкти Землі Великий міст протоки Акасі (яп. 明石海峡大橋, акасі кайкьо оохасі) — висячий міст у Японії, що перетинає протоку Акасі (明石海峡, акасі кайкьо) і з'єднує місто Кобе на острові Хонсю з островом Авадзі. Він є частиною магістралі «Хонсю-Шікоку». Центральний проліт мосту — найдовший у світі і має довжину 1991 метр. До будівництва міста через протоку Акасі діяла поромна переправа. В цьому регіоні часто бувають сильні шторми. У 1955 році під час шторму потонули два пороми, жертвами цієї трагедії стали 168 дітей. Заворушення мешканців і загальне невдоволення змусили японський уряд скласти плани будівництва підвісного моста.::::::::::::::::читати далі |
Обрані наукові та освітні установи і заклади в області наук про Землю Інститу́т геогра́фії НАН Украї́ни є провідною науково-дослідною установою з природничо-географічних, суспільно-географічних та картографічних досліджень в Україні. Витоки Інституту географії сягають 1964 p., коли відповідно до Постанови Президії АН УРСР за № 45 від 3 березня 1964 р. «Про розвиток в Академії наук УРСР досліджень у галузі географії» в Інституті геологічних наук АН УРСР було створено сектор географії з відділами економічної географії, фізичної географії та картографії з тим, щоб у майбутньому організувати Інститут географії. За Постановою Президії АН УРСР № 45 від 14 лютого 1967 р. сектор географії було передано до Ради по вивченню продуктивних сил УРСР, крім створеного ще у 1961 р. Відділу фізичної географії та картографії, який був трансформований у відділ палеогеографії і переданий до сектора географії у 1971 р..::::::::::::::::читати далі |
Обрані науково-дослідні експедиції, що досліджували Землю Арктична експедиція на дирижаблі «Італія» (англ. Italia) — експедиція до Північного полюсу 1928 року під керівництвом італійського дослідника Умберто Нобіле. Дирижабль з екіпажем з 16 чоловік вилетів з Ню-Олесунна на Шпіцбергені 23 травня, пролетів над Північним полюсом, але на зворотному шляху зазнав катастрофи. Під час аварії частина екіпажу загинула, а ті, що вижили близько місяця провели на льоду в таборі, відомому під назвою «Червоний намет». Для порятунку вцілілих в різних країнах було організовано кілька експедицій. Останніх членів експедиції Нобіле 12 липня забрав радянський криголам «Красін».::::::::::::::::читати далі |
Списки в області наук про Землю
|
Періодичні видання в області наук про Землю
}} |
Землезнавча література
(рос.)
}} |
 Нові статті
Усього знайдено статей: 267899 (11 вересня 2018) |
| Добра стаття А́нди, А́ндські Кордильє́ри (ісп. Andes; Cordillera de los Andes) — найдовша (довжина біля 9000 км) і одна з найвищих (гора Аконкагуа, 6962 м) гірських систем земної кулі, яка облямовує з півночі та заходу всю Південну Америку; є південною частиною Кордильєр. Анди тягнуться вздовж узбережжя Тихого океану, від Карибського моря до архіпелагу Вогняна Земля, проходять через Колумбію, Венесуелу, Еквадор, Перу, Болівію, Чилі й Аргентину. Ширина системи 200–800 км, середня висота гір 3600 м. Це молода гірська система, тут знаходиться велике число діючих вулканів.::::::::::::::::читати далі |
Вибрані списки в області наук про Землю Територією України протікає близько 23 тис. річок із загальною довжиною близько 170 тис. км, з них близько 3 тис. понад 10 км завдовжки, 116 — понад 100 км. Характер річок, зокрема густота річкової мережі, величина стоку, водоносність, сезонні й багаторічні зміни тощо, залежать від клімату, рельєфу, геологічної основи, рослинного покриву, культурного освоєння місцевості та інших факторів..::::::::::::::::читати далі |
 Обрана ілюстрація |
| Обраний життєпис наук про Землю. Мандрівники та мореплавці Де́від (Давід) Лівінгсто́н (англ. David Livingstone; *19 березня 1813, Блантайр, Шотландія — †1 травня 1873, Читамбо, сучасна Замбія) — шотландський місіонер і знаменитий дослідник Африки, книги про подорожі якого значною мірою сформували погляди та ставлення західного суспільства XIX ст. стосовно Чорного континенту. Лівінгстон ріс в традиційній шотландській родині з притаманною їй атмосферою поваги до побожності, бідності та важкої праці, прагненням до освіти і відчуттям життєвого призначення. Рід його батька походив з острова Алва біля західного узбережжя Шотландії і належав до гірського шотландського клану Маклі; його мати походила з Нижньої Шотландії з родини релігійних пресвітеріан. Обидва були дуже бідні, і Лівінгстон ріс з шістьма іншими дітьми в єдиній кімнаті на горішньому поверсі доходного дому для робітників бавовняної фабрики на березі річки Клайд. .::::::::::::::::читати далі |
| Обраний життєпис наук про Землю. Ландшафтознавці та землезнавці Дубіс Лідія Францівна (* 29 червня 1967) — український геоморфолог, ландшафтознавець, доктор географічних наук, старший науковий співробітник, професор Львівського національного університету імені Івана Франка[5]. Народилась 29 червня 1967 року в Болехові Долинського району Івано-Франківської області. Закінчила 1989 році географічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. У 1989—2008 роках працювала на географічному факультеті, з 1999 року доцентом. З 2008 року працює на географічному факультеті Київського університету старшим науковим співробітником науково-дослідної лабораторії ландшафтної екології та дистанційних методів моніторингу навколишнього середовища. Кандидатська дисертація «Структурна організація і функціонування річкових систем гірської частини басейну Тиси» захищена у 1995 році. Вивчає проблеми еолового та флювіального морфогенезу, застосування аерокосмічних матеріалів у географічних дослідженнях, лабораторні методи дослідження осадових утворень..::::::::::::::::читати далі |
| Обраний життєпис наук про Землю. Палеогеографи та палеонтологи Микола Ізмайлович Дмитрієв (9 квітня 1886 — 8 листопада 1957) — український геоморфолог, палеогеограф, гляціолог, геолог, доктор географічних наук (з 1938 р.), професор (з 1922 р.). Народився 9 квітня 1886 року в селі Улянівка, тепер смт. Білопільського району, на Сумщині. У 1912 р. закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Харківського університету. Ще будучи студентом, у 1909 р. М. І. Дмитрієв здійснив свою першу кругосвітню подорож. Спочатку він мандрував по країнах Західної Європи, а в Альпах навіть зійшов на Монблан. Потім через Атлантичний океан прибув до Північної Америки, де побував у США, відвідав Нью-Йорк, Сан-Франциско та інші міста; згодом через Тихий океан і Гавайські острови, Японію, Владивосток, Маньчжурію та Сибір повернувся до Харкова..::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис наук про Землю. Геологи та мінералоги Едуа́рд Зюсс (нім. Eduard Suess нар. 20 серпня 1831, Лондон — пом.26 квітня 1914, Відень) — австрійський геолог і громадський діяч. У 1852 закінчив Віденський політехнікум. З 1857 по 1901 професор геології Віденського університету. У 1898—1911 президент Віденської Академії Наук. З 1873 був членом рейхсрату. Вивчав геологічну будову і тектоніку Альп, Ломбардскої западини, Апеннін..::::::::::::::::читати далі |
| Обраний життєпис наук про Землю. Геоморфологи та геотектоністи Тутковський Павло Аполлонович (*1 березня 1858, Липовець — † 3 червня 1930, Київ) — український геолог, географ і педагог. Один з основоположників геології й географії України, дійсний член Української (з 1919 року) і Білоруської (з 1928 року) академій наук та Наукового товариства імені Шевченка (з 1923 року). Народився 1 березня 1858 року в селищі Липовці теперішньої Вінницької області в родині службовця. Дитинство Павла та інших дітей в родині пройшло під сильним впливом матері — жінки високої культури, музично обдарованої..::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис наук про Землю. Сейсмологи та вулканологи Стародуб Юрій Петрович (*20 березня 1953, Хабаровськ) — український математик, сейсмолог та геофізик, дійсний член Української нафтогазової Академії. Стародуб Юрій Петрович навчався на фізичному факультеті Львівського державного університету ім.І.Франка. Диплом з відзнакою про закінчення університету отримав у 1975р. З 1975 року працював у Національній Академії наук України (Інститут прикладних проблем механіки і математики ім.Я.С.Підстригача АН України, 1975-1991; Інститут геофізики ім.С.І.Субботіна (ІГФ) НАН України, 1991-2009). Дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата фізико-математичних наук захистив у 1984 р. у Відділі обчислювальної геофізики Інституту фізики Землі ім.О.Ю.Шмідта, м.Москва. У 2002 році захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора фізико-математичних наук на тему "Математичне моделювання в динамічних задачах сейсміки щодо вивчення будови земної кори" в ІГФ НАН України. Четверо молодих вчених захистили кандидатські дисертації у науковій групі (у трьох співробітників − був науковим керівником). У нього в наш час[коли?] навчається аспірант ІГФ НАН України, є науковим консультантом щодо захисту докторської дисертації співшукача ІГФ НАН України.::::::::::::::::читати далі |
| Обраний життєпис наук про Землю. Геофізики Томас Ґолд (англ. Thomas Gold; 22 травня 1920 — 22 червня 2004) — австрійський та американський астроном, біофізик та геофізик, член Лондонського королівського товариства і Національної АН США.
Коло наукових інтересів Голда дуже широке. У космології він є одним з авторів (разом з Г.Бонді та Ф.Хойлом) теорії стаціонарного Всесвіту (1948). Вивчив властивості замкнутого Всесвіту, в якому великомасштабні варіації густини можуть розглядатися як окремі всесвіти — підсистеми нижчого порядку. В рамках загальної теорії відносності обговорив питання, пов'язані з природою часу. Досліджував деякі проблеми динаміки Сонячної системи (рух осі обертання Землі, осьове обертання Меркурія, Венери)..::::::::::::::::читати далі |
| Обраний життєпис наук про Землю. Гляціологи та геокріологи Олексі́й Фе́дорович Трьо́шніков (1 (14) квітня 1914, с. Павловка Симбірської губернії (нині Баришського району Ульяновської області) — 18 листопада 1991, Санкт-Петербург) — радянський океанолог, географ, дослідник Арктики та Антарктики. Доктор географічних наук (1963), професор (1967), академік АН СРСР (1981). Після закінчення географічного факультету Ленінградського державного університету в 1939 році працював в Арктичному і Антарктичному науково-дослідному інституті.::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис наук про Землю. Гідрологи, геогідрологи та океанологи Жак Пікар (в центрі) та Дон Волш (ліворуч) Жак Пікар (фр. Jacques Piccard; * 28 липня 1922 року, Брюссель, Бельгія — † 1 листопада 2008 року, Швейцарія) — швейцарський океанолог, один з трьох людей, хто побував на дні Маріанської западини. Жак Пікар народився в Брюсселі в сім'ї фізика і винахідника Огюста Пікара. Разом з батьком брав участь у будівництві і випробуваннях батискафа «Трієст». Назву апарат отримав на честь міста Трієст, Італія, в якому було виконано основні роботи зі створення апарата. «Трієст» було спущено на воду в серпні 1953 і він зробив кілька занурень у Середземному морі з 1953 до 1957 року..::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис наук про Землю. Метеорологи та кліматологи.jpg) Борис Ізмаїлович Срезневський (19 (31) березня 1857, Санкт-Петербург — 24 березня 1934, Київ) — російський і український метеоролог і кліматолог, професор, дійсний член АН УРСР (з 19 квітня 1920 року), 1920), організатор метеорологічної служби в Україні, директор Київської метеорологічної обсерваторії (1919—1934), засновник геофізичної комісії (згодом кафедра геофізики) АН УРСР, кафедри сільськогосподарської метрології при Народному комісаріаті освіти УРСР, ряду періодичних українських метеорологічних наукових видань. Народився 31 березня 1857 року в Санкт-Петербурзі у родині філолога-славіста Ізмаїла Срезневського. З-поміж восьми дітей тільки Борис обрав природознавчий напрям своєї діяльності, інші зробили свій внесок до світової культурної скарбниці як гуманітарії. У 1879 році він закінчив фізико-математичний факультету Петербурзького університету і обрав метеорологію та кліматологію.::::::::::::::::читати далі |
| Обраний життєпис наук про Землю. Геохіміки та хіміко-географи Шнюков Євген Федорович — вчений-геолог, академік НАН України (1982), заслужений діяч науки і техніки України (1991), двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1989, 2000), дійсний член Міжнародної академії наук (МАН) Євразії. Народився 23 березня 1930 року в м. Архангельську в родині службовців. Школу закінчив із золотою медаллю в м. Одесі. У 1953 з відзнакою закінчив Київський університет ім. Т. Г. Шевченка, здобувши освіту за фахом «геолог-геохімік». У 1953–1956 навчався в аспірантурі Інституту геологічних наук АН УРСР. У 1958 успішно захистив кандидатську дисертацію. Її основою стали дослідження.::::::::::::::::читати далі |
| Обраний життєпис наук про Землю. Зоологи та зоогеографи Дже́ральд Ма́лкольм Да́ррелл (англ. Gerald Durrell; *7 січня 1925 — †30 січня 1995) — британський вчений-зоолог, засновник Джерсійського тресту збереження диких тварин, письменник-анімаліст, молодший брат Лоуренса Даррелла.  Статуя Додо охороняє вхід до Джерсійського зоопарку Джеральд Даррелл народився в 1925 році в індійському місті Джамшедпур. За свідченням родичів, вже у дворічному віці Джеральд захворів «зооманією», а його мати навіть стверджувала, що його першим словом було не «мама», а «zoo» (зоопарк). У 1928 році після смерті батька сім'я переїхала до.::::::::::::::::читати далі |
| Обраний життєпис наук про Землю. Ботаніки, геоботаніки та фітогеографи Фредеріку Карлус Гьоне (порт. Frederico Carlos Hoehne, 1882–1959) — бразильський ботанік німецького походження.
У 1907 році Гьоне одружився з Карлою Аугусте Фріду Кульман. У них народилися четверо дітей. Починаючи з 1908 року Гьоне регулярно відправлявся у експедиції для вивчення бразильської флори. З 1917 року він жив і працював у Сан-Паулу. З 1923 року він був працівником ботанічного відділення Музею Сан-Паулу, з 1928 року — агро-біологічного інституту, майбутнього Ботанічного інституту Сан-Паулу. З 1942 по 1952 Гьоне працював директором цього інституту. У 1929 році Геттінгенський університет присвоїв Хене почесну ступінь доктора наук за його заслуги перед ботанічною наукою..::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис наук про Землю. Біогеоценологи, екологи та ґрунтознавці Георгій Миколайович Висоцький (*7 (19) лютого 1865, с. Микитівка Глухівського повіту Чернігівської губернії — 6 квітня 1940 року, м. Харків, УРСР) — видатний український вчений у галузі лісівництва, ґрунтознавства, геоботаніки, фізичної географії і гідрології, академік НАНУ, основоположник науки про ліс і лісову дослідницьку справу. Автор понад 200 наукових праць. Учений вивчав вплив лісу на водний режим місцевості, заклав основи ґрунтової гідрології посушливих районів, розробив теорію трансгресивної ролі лісів, класифікацію дібров; заслужено визнаний корифеєм степового лісорозведення. Велике значення мають розроблені Г. М. Висоцьким для степових умов деревно-чагарниковий і деревно-тіньовий типи лісових насаджень.::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис наук про Землю. Геоекологи та природоохоронці Жак-Ів Кусто́ (фр. Jacques-Yves Cousteau; *11 червня 1910, Сент-Андре-де-Кюбзак, Бордо — †25 червня 1997, Париж) — французький дослідник Світового океану, природоохоронець, фотограф, режисер, винахідник, автор великої кількості книг і фільмів, першовідкривач. Був членом Французької академії. Командор Ордена Почесного легіону. Відомий як Капітан Кусто (фр. Commandant Cousteau). Разом з Емілем Ган'яном розробив і випробував акваланг.::::::::::::::::читати далі |
| Обраний життєпис наук про Землю. Конструктивні географи та геоінженери Володимир Миколайович Дмитрієв (1838—1904) — доктор медицини, громадський діяч і кореспондент Миколаївської головної фізичної обсерваторії. Після закінчення курсу на медичному факультеті Московського університету служив два роки на флоті, потім служив земським лікарем в Ялті, де вивчив Південний берег Криму в кліматичному і кліматолікувальному відношенні. За задумом Дмитрієва в Ялтинському повіті були організовані метеорологічні спостереження в декількох пунктах. Зібрані їм дані розроблені в його «Нарисі кліматичних і санітарних умов південного берега Криму» (Ялта, 1890)..::::::::::::::::читати далі |
| Обраний життєпис наук про Землю. Картографи, топографи та геодезисти Ірйо Вяйсяля (фін. Yrjö Väisälä; 6 вересня 1891 — 21 липня 1971) — фінський астроном і геодезист, член Фінської АН і Академії Фінляндії (1951). Народився в Контіолахті. З юних років захоплювався астрономією. Освіту здобув у Гельсінкському університеті. Після закінчення університету працював математиком у страховій компанії, у 1918—1923 — у Фінському геодезичному інституті; з 1923 працевлаштувався в університеті міста Турку (у 1925—1951 — професор фізики, у 1927—1961 також виконував обов'язки професора астрономії). 1951 року заснував при університеті в Турку Астрономо-оптичний інститут (Дослідницький інститут Туорла) і був його довічним директором. Основні наукові роботи присвячені вдосконаленню класичних методів геодезичної астрономії й розробці принципово нових методів.::::::::::::::::читати далі |
| Обраний життєпис наук про Землю. Космічні дослідники Землі Ю́рій Олексі́йович Гага́рін (нар. 9 березня 1934 — пом. 27 березня 1968) — перший у світі космонавт, Герой Радянського Союзу (1961), полковник. Народився 9 березня 1934 року у селі Клушино Гжатського району Смоленської області, недалеко від міста Гжатськ, яке нині перейменоване в Гагарін. Походження з селян: батько — Олексій Іванович Гагарін, тесляр; матір — Ганна Тимофіївна (дівоче прізвище Матвєєва), доярка 9 грудня 1959 роки Гагарін написав заяву з проханням зарахувати його в групу кандидатів в космонавти. Вже через тиждень його викликали до Москви для проходження всебічного медичного обстеження в Центральному науково-дослідному авіаційному госпіталі. На початку наступного року була ще одна спеціальна медкомісія, яка визнала старшого лейтенанта Гагаріна придатним для космічних польотів. 3 березня 1960 року наказом Головнокомандувача ВВС К. Вершиніна зарахований до групи кандидатів в космонавти, а з 11 березня почав тренування...::::::::::::::::читати далі |
| Обраний життєпис наук про Землю. Суспільні географи та народознавці Фрі́дріх Ра́тцель (* 30 серпня 1844, Карлсруе — † 9 серпня 1904, Аммерланд) — німецький зоолог і географ. Вважається основоположником антропогеографії та політичної географії, і заклав початок в розвитку геополітичної науки. Він уперше в 1901 році вжив термін «життєвий простір» (нім. Lebensraum) на означення важливого географічного фактору середовища проживання, що впливає на діяльність людини, зумовлює хід і напрямок розвитку конкретних суспільств[6]. Фрідріх Ратцель був наймолодшим з чотирьох дітей Карла Ратцеля, який служив камердинером при графському дворі у Карлсруе. Навчався в середній школі в Карлсруе протягом 6 років. У віці 15 років його віддали на науку до аптекарів. У 1863 році він відправився до Рапперсвіля, що коло озера Цюрих у Швейцарії, де почав вивчати антикознавство. Згодом, після ще одного року в якості аптекаря у місті Мерс поблизу Крефельда (1865–1866), він провів деякий час в середній школі в Карлсруе і став студентом зоології в університетах Гейдельбергу, де прослухав курс лекцій професора Ернста Геккеля (автора терміна «екологія»), Єні та Берліні..::::::::::::::::читати далі |
 Категорії |
 Телепрограми та кінофільми про Землю «Життя́ пі́сля люде́й» (англ. Life After People) — науково-популярний фільм, знятий для каналу History Channel, в якому вчені міркують на тему того, що станеться з територією США, тваринами та рослинами на ній, якщо людина зникне, а також про те, як довго після зникнення людства існуватимуть створені ним пам'ятники і артефакти. Цей фільм заснований на результатах дослідження територій, раптово покинутих людьми, а також можливих наслідків припинення догляду за будівлями і міською інфраструктурою. Гіпотеза про покинутий світ ілюстрована цифровими зображеннями, що показують подальшу долю таких архітектурних шедеврів, як Емпайр-Стейт-Білдінг, Букінгемський палац, Сірс-Тауер, Спейс Нідл, міст Золоті ворота, Ейфелева вежа, Біг-Бен, Крайслер Білдінг, Статуя Свободи, Гора Рашмор, Бурдж Халіфа, Тайбей 101 і Собор Василія Блаженного. .::::::::::::::::читати далі |
Корисні шаблони
 Вікіпроекти |
 Братні портали |
Головна сторінка • Поточні події • Портал спільноти • Список порталів
Архітектура... • Анархізм • Антропологія • Біографії • Науки про життя... • Війна... • Вільне програмне забезпечення • Гастрономія • Економіка • Енергетика • Етнологія • Ігри • Інформаційні технології • Історія... • Книги • Комунізм • Культура • ЛГБТ • Математика • Медицина • Мистецтво... • Міфологія • Наука • Науки про Землю... • Освіта • Пиво • Пластунство • Політологія • Право • Природничі науки... • Програмування • Психологія • Релігія... • СНІД • Соціологія • Спорт... • Техніка... • Туризм • Фемінізм • Філософія
—
Україна... • Регіони... • Діаспора • Українська повстанська армія • АТО • Географія • Наука • Мистецтво • Література • Сучасна література • Мова • Музика • Рок • Кінематограф • Спорт • Чемпіонат Європи з футболу 2012 • Караїми
—
Географія... • Австралія • Океанія • Азія • Антарктика • Африка • Європа • Південна Америка • Північна Америка • Країни світу...
|
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик
<ref>: для виносокГидроХарьковне вказаний текст - ↑ Вишневский В. І. Гідрологічні характеристики річок України, «Ніка-Центр», Київ, 2003
- ↑ Пізнавальний сайт «Географія»
- ↑ The Gymnosperm Database
- ↑ Працівники кафедри геоморфології і палеогеографії Львівського національного університету.
- ↑ (англ.) Smith, Woodruff D. «Friedrich Ratzel and the Origins of Lebensraum», German Studies Review, vol. 3, No. 1 (February 1980), pp. 51-68.
