Тимківський Георгій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 09:24, 20 січня 2022, створена Venzz (обговорення | внесок) (зайве, київську академію він не закінчив)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тимківський Георгій Федорович
Народився 23 квітня (4 травня) 1790[1]
Золотоніський повіт, Київське намісництво, Російська імперія
Помер 9 (21) лютого 1875[2] (84 роки)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Країна  Російська імперія
Діяльність дипломат, мандрівник-дослідник
Alma mater МДУ (1811)
Науковий ступінь кандидат університету

Георгій (Юрій, Єгор) Федорович Тимківський (23 квітня 1790, село Єгорська Тимківщина Золотоніського повіту Полтавської губернії — 9 лютого 1875, Петербург) — український дворянин, синолог і мандрівник[3]. Російський дипломат і письменник.

Біографія

Походив з українського дворянського роду. Правнук козацького старшини Василя Тимченка, козака Переяславського полку (1740) і син Федора Назаровича Тимківського (1739—1790), полкового осавула, переяславського поштмайстра. Георгій Федорович навчався Переяславі[4], а згодом в Київській духовні академії.

У 1811 закінчив Московський університет. У 1813—1820 секретар ради Головного управління шляхів сполучення в Петербурзі. У 1820—1821 супроводжував до Пекіну Російську духовну місію. У 1821—1830 начальник відділення Азіатського департаменту МЗС, в 1830—1836 консул в Яссах. З 1845 по 1875 (в 1836—1845 у відставці) був керуючим Санкт-Петербурзьким головним архівом міністерства іноземних справ і членом ради цього міністерства.

У тритомному творі «Подорож до Китаю через Монголію в 1820 і 1821 роках» Георгій Федорович описав побут, господарство, звичаї та релігію монголів, повідомив великі відомості про Китайців і їх столицю. Праця Тимківського перекладена англійською, французькою та німецькою мовами. Зберігає цінність як джерело з історії монголів.

«Спогади» Тимківського надруковані в «Київській старовині», 1894, т. 44 і 45, з передмовою Н. В. Шугурова, що дає біографічні відомості про автора.

Автор праць

  • «Подорож до Китаю через Монголію в 1820 і 1821 роках» (ч. 1—3, 1824)[5]

Примітки

Посилання