Тод Броунінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 22 лютого 2022, заснована на цій версії.
Тод Броунінг
Charles Albert Browning, Jr.
Зображення
Зображення
Дата народження12 липня 1880(1880-07-12)[1][2][3]
Місце народженняЛуїсвілл, Кентуккі, США
Дата смерті6 жовтня 1962(1962-10-06)[1][2][3] (82 роки)
Місце смертіСанта-Моніка, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США
Похованняцвинтар Ангелус-Роуздейлd
Громадянство США
Професіяактор, кінорежисер, сценарист, кіноактор, кінопродюсер, актор театру, театральний режисер, артист цирку, кіносценарист, режисер
Magnum opusЛондон після півночі (фільм, 1927)
Нагороди
IMDbID 0115218
CMNS: Тод Броунінг у Вікісховищі

Чарлз Альберт Броунінг-молодший (англ. Charles Albert Browning, Jr.), більш відомий як Тод Броунінг (англ. Tod Browning; 12 липня 1880 — 5 жовтня 1962) — американський кінорежисер, актор і сценарист, один з основоположників жанру фільмів жахів.

Біографія

Чарлз Альберт Броунінг-молодший народився 12 липня 1880 в Луїсвіллі, штат Кентуккі. З дитинства захоплювався самодіяльним театром. У віці 16 років втік з дому з бродячим цирком і взяв псевдонім «Тод Броунінг». Працював закликальником, клоуном, виконував номер «живий труп» (його закопували в землю в труні на дві доби). Потім кілька років виступав у вар'єте як актор, фокусник і танцюрист, згодом — як режисер. У цій якості він познайомиться в 1909 році з Д. У. Гріффітом і почав грати невеликі ролі в короткометражних кінокомедіях студії Biograph.

В 1913 році Броунінг слідом за Гріффітом переїхав в Каліфорнію і продовжував грати ролі другого плану у фільмах студії Reliance-Majestic, у тому числі одну з цих ролей — в «Нетерпимості» (1916). В 1915 році почав працювати також як постановник короткометражних фільмів, проте незабаром почав пити, в червні 1915 потрапив через це в важку автомобільну аварію і зміг повернутися до роботи режисера тільки в 1917 році.

Першим повнометражним фільмом Броунінга став «Джим Бладсо» (Jim Bludso, 1917), тепло прийнята публікою історія про самовідданого капітана пароплава, який загинув, рятуючи пасажирів. Потім послідували декілька більш-менш успішних постановок для студії Metro. В 1918 році став співпрацювати зі студією Universal, де познайомився з продюсером Ірвінгом Тальбергом, який запропонував йому попрацювати з актором Лоном Чейні. Першим їх спільним фільмом стала мелодрама «Зіпсована милашка» (The Wicked Darling, 1919), в якій Чейні грав злодія, який залучив дівчину з нетрів у злочин.

Кар'єра Броунінга йде вгору, однак після смерті батька він знову починає пити та втрачає роботу в Universal. Вилікувавшись від алкоголізму, Броунінг повертається до режисури та ставить кілька фільмів для студії «Metro Goldwyn Mayer». В 1925 році він відновлює контакти з Universal і робить надзвичайно успішний фільм «Нечестива трійця» (The Unholy Three, 1925) з Лоном Чейні. Їх співпраця триває і надалі у фільмах «Чорний дрізд» (1926), «Дорога на Мандалай» (1926), «Невідомий» (1927), «На захід від Занзібару» (West of Zanzibar, 1928) та інших. У фільмі Броунінга «Лондон після півночі» (1927) Чейні грав фальшивого вампіра, що навело їх на думку поставити екранізацію роману Брема Стокера «Дракула». В 1929 році Броунінг починає ставити звукові фільми, першим з яких стає «Тринадцятий стілець» (The Thirteenth Chair, 1929).

Чейні готувався до зйомок в головній ролі в «Дракулу», проте в 1930 році помер. Постановка фільму була доручена студією Броунінг, і він (під тиском продюсерів) запросив на головну роль Белу Лугоші, який вже грав Дракулу у театральній постановці. Фільм, що вийшов на екран у лютому 1931 року, користувався грандіозним успіхом у глядачів, витримавши кілька повторних релізів. Його успіх не тільки дозволив зробити згодом кілька тематичних продовжень, але й відкрив дорогу цілої хвилі фантастичних фільмів жахів.

Після постановки «боксерської» спортивної драми «Залізна людина» (The Iron Man, 1931), Броунінг починає працювати над «Виродком» (Freaks, 1932) — фільмом, який вважається його головним художнім досягненням і найбільшим комерційним провалом. Це була мелодрама з життя циркової трупи, в якій різноманітні потвори виступають разом з «нормальними» акторами. Красуня-гімнастка закохує в себе карлика, який успадкував великий стан. Після весілля вона намагається його отруїти. Однак виродки розкривають її задум і жорстоко мстяться. Фільм, в якому знімалася сама вражаюча група акторів з фізичними відхиленнями за всю історію кінематографа, ніс гуманістичний і моральний заряд найвищого напруження, але публіка виявилася не готова до запропонованого Броунінгом рівню відвертості. Ніякі скорочення не могли врятувати фільм від провалу в прокаті й він на три десятиліття виявився похований в студійному архіві.

Після «виродків» Броунінг зумів поставити лише кілька фільмів, серед яких слід згадати містичні трилери «Знак вампіра» (Mark of the Vampire, 1935), «Диявольська лялька» (The Devil Doll, 1936) і детектив «Чудеса на продаж» (Miracles for Sale, 1939), який став його останньою режисерською роботою в кіно. Згодом Броунінг займався лише написанням сценаріїв. В 1942 році він пішов на спочинок, оселився в Малібу і жив настільки усамітнено, що в 1944 році в пресі навіть з'явилися повідомлення про його смерть. Відомо, що в 1950-х роках він переніс операцію на мові з приводу раку горла, і після цього не показувався на очі навіть найближчим родичам.

Тод Броунінг помер 5 жовтня 1962 року.

Фільмографія

Література

Примітки

  1. ↑ а б Barson M. Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Babelio — 2007.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тод_Броунінг&oldid=34356099