Козаченко Антон Іванович (історик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 14:54, 24 січня 2022, створена LastStep (обговорення | внесок) (шаблон, уточнення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Козаченко Антон Іванович
Народився15 лютого 1900(1900-02-15) або 15 серпня 1900(1900-08-15)[1]
Гадяч, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер15 січня 1962(1962-01-15)[1] (61 рік)
Москва, СРСР
Країна УНРСРСР СРСР
Підданство Російська імперія
Національністьукраїнець
Діяльністьісторик, бібліограф
Alma materПолтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка
ЗакладНауково-дослідний інститут історії української культури імені академіка Дмитра Багалія
ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Інститут червоної професури при ВУЦВК
Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України
Інститут етнології та антропології РАН
Аспіранти, докторантиГорленко Володимир Федорович

Козаченко Антон Іванович (нар. 2 (15) лютого 1900(19000215), Гадяч, Полтавська губернія, Російська імперія — 15 січня 1962, Москва, СРСР) — український історик, бібліограф, книгознавець.

Учень Дмитра Багалія.

Життєпис

Народився у Гадячі.

Закінчив Полтавський інститут народної освіти (1924).

Викладав у школах, працював у місцевому архіві. Член Полтавського наукового при ВУАН товариства.

У 1925—1934 роках — аспірант, науковий співробітник, голова Бібліографічної комісії Науково-дослідного інституту історії української культури імені академіка Д.Багалія. Одночасно вчений секретар, голова Центрального бюро статистики друку (1925—1928), завідувач редакційно-бібліографічним відділом Української книжкової палати (1928—1930).

Від 1930 — доцент, вчений бібліограф Українського інституту марксизму-ленінізму, професор Харківського інституту народної освіти, від 1931 — професор Інституту червоної професури при ВУЦВК, науковий співробітник НДІ Т. Шевченка при ВУАН.

Від 1934 працював у Москві в Центральному музеї народів СРСР[2] та НДІ національностей при ЦВК СРСР[3]. У 1936—1939 роках — професор Всесоюзного комуністичного інституту журналістики імені «Правди» при ЦВК СРСР. Від 1939 — завідувач кафедрою історії СРСР, декан історичного факультету Московського обласного індустріально-педагогічного інституту, завідувач кафедрою історії СРСР Вищої школи профспілкового руху, старший науковий співробітник Інституту етнографії АН СРСР.

Автор понад 70 праць з історії України та Росії, книгознавства, бібліографії, джерелознавства, історіографії, краєзнавства.

Помер у Москві.

Примітки

  1. а б Бібліотека КонгресуLibrary of Congress.
  2. Центральний музей народознавства, знищений у 1930-х роках, офіційно закритий 1948 року
  3. рос. Научно-исследовательский институт национальностей Союза ССР при ЦИК Союза ССР в Москве

Джерела та література