Бажбеук-Меліков Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 00:26, 22 лютого 2022, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бажбеук-Меліков Олександр Олександрович
Народження30 серпня (11 вересня) 1891[1][2]
Тифліс, Російська імперія[1][2]
Смерть20 липня 1966(1966-07-20)[3][4][…] (74 роки) або 1966[5][6][7]
 Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР[1][2]
Країна Російська імперія
 СРСР
 Росія
НавчанняПетербурзька академія мистецтв (1912)[1]
Діяльністьхудожник
Напрямоксимволізм
ПрацівникТбіліська академія мистецтв[1]
У шлюбі зNecktar Bazhbeouk-Melikyand
ДітиБажбеук-Мелікян Лавінія Олександрівна, Vazgen Aleksandrovitsj Bazjbeoek-Melikjand і Zuleika Bazhbeuk-Melikyand
Роботи в колекціїХудожній інститут Чикаго, Національна галерея Вірменії і Hovhannes Tumanyan Museumd
Нагороди
CMNS: Бажбеук-Меліков Олександр Олександрович у Вікісховищі

Олександр Олександрович Бажбеук-Меліков (Бажбеук-Мелікян; 1891—1966) — радянський живописець, художник і колорист армянського походження, заслужений художник Грузинської ССР (1961).[8]

У 1906-10 роках Бажбеук-Меліков навчався у тифліському Мистецькому училищі, а з 1911 року в петербурзькой Академії Мистецтв. У 1922—1929 роках він викладав у Народній мистецький студії М. І. Тоїдзе, з 1929 по 1938 рік у тбіліській Академії Мистецтв.[9]

Біографія

Олександр Олександрович Бажбеук-Меліков народився в Тифлісі в 1891 році в сім'ї службовця. Бажбеук-Мелікові були корінними тбілісцями.

У 1903 році Бажбеук-Меліков після відвідин вечірніх занять художньої школи вступає до Училища живопису і скульптури Кавказького Товариства заохочення мистецтв.

У 1910 році Олександр Олександрович їде в Москву, де навчається в студії художника В. Н. Мєшкова, і потім переїжджає до Петербурга і вступає до Академії мистецтв.

У 1913 році Бажбеук-Меліков призивається в армію, а з 1914 по 1918 р. знаходиться на фронті в Одеському Окрузі. 

В 1917 р. він повертається в Тбілісі, і цей рік став початком його самостійної художньої діяльності.

З 1922 по 1929 рр. Бажбеук-Меліков викладає в студії М. Тоїдзе і до 1937 р. — в Академії мистецтв Грузії.

Його картини виставлялися:

  • 1918 — разом з грузинським художником Ладо Гудіашвілі, в Тифлісі
  • У 1935 р. в Єревані
  • У 1968 р.- посмертна виставка — в Тбілісі, Москві та Єревані.

Остання виставка стала «відкриттям» творчості Олександра Олександровича відвідувачам, які відчули «несподіванку ненавмисної Радості», що виходить із його творів.

Бажбеук-Меліков жив з родиною, що складається, крім нього, з трьох осіб в одній кімнаті, яка служила йому водночас майстернею, спальнею і кухнею. Але важкі матеріальні і побутові умови не позначилися на його творчості. Незважаючи ні на що, він невпинно працював, вважаючи, що митцю, крім фарб і полотна — нічого не потрібно. Поглинений творчою роботою, художник міг перенести будь-які труднощі.

Все життя художника проходило у важких матеріальних нестатках, чому в значній мірі виною був сам художник. Він насилу розлучався зі своїми роботами, навіть якщо їх купували музеї. Створюючи свої картини з великими творчими потугами, він любив їх і розставання з ними було болісно.

Думки,  почуття Бажбеук-Мелікова були поглинені мистецтвом. Життя поза мистецтва для нього не існувало. Години, проведені за мольбертом були кращими годинами в його житті.

Ця вражаюча пристрасть множилася жагою до життя. Бажбеук-Меліков був суворим суддею свого мистецтва, у результаті чого ним же самим було знищено близько тисячі своїх робіт. Він залишив близько двохсот творів.

Нехтуючи життєвими негараздами, Бажбеук-Меліков пронесе вірність своєму яскравому і своєрідному мистецтву до кінця життя. Всі прагнення художника — це оспівування краси жінки.

Його живопис вражає своєю емоційністю, темпераментом, а в останні двадцять років життя радістю.

Освітлення фігур довільне, а джерело світла — невідоме. Створюється враження незвичайної «самосвітності» і фантастичної нереальності.

Мистецтво Бажбеук-Мелікова не знало перерв, було весь час на підйомі. Навіть будучи тяжко хворим, художник створював твори, вражають не тільки майстерністю, але і дивовижною свіжістю.

Родина

  • Перша дружина — Нектар. Дочка: Лавінія.
  • Друга дружина — Лідія Мешкорудникова. Дочка: Зулейка. Син: Вазген.[10]

Література

  • Популярная художественная энциклопедия / Под ред. Полевого В. М. М. : Советская энциклопедия, 1986.
  • Государственный Русский музей. Живопись. Первая половина XX века. Каталог А-В. СПб. : Palace Edition, 1997. Т. 8. С. 36.

Примітки

  1. ↑ а б в г д е Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
  2. ↑ а б в Ով ով է. հայեր / за ред. Հ. Այվազյան — Երևան: Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 2005. — Т. 1. — С. 192.
  3. ↑ Sokolov M. N. Bazhbeuk-Melik‘yan, Alek‘sandr // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T007067
  4. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  5. ↑ Artnet — 1998.
  6. ↑ Invaluable.com — 1989.
  7. ↑ MutualArt.com — 2008.
  8. ↑ Армянские художники Тбилиси [Архівовано 2007-09-16 у Wayback Machine.]. Газета «Ноев ковчег».
  9. ↑ Дрампян Р. Г. Бажбеук-Меликян. М., 1971.
  10. ↑ Бажбеук-Меликян Александр — Энциклопедия фонда «Хайазг». Архів оригіналу за 12 лютого 2013. Процитовано 4 лютого 2013.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бажбеук-Меліков_Олександр_Олександрович&oldid=34712507