Бажбеук-Меліков Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бажбеук-Меліков Олександр Олександрович
AM-2016-Ag-100dram-Bajbeuk-Melikian-b.png
Народження 30 серпня (11 вересня) 1891
Тифліс, Російська імперія
Смерть 20 липня 1966(1966-07-20) (74 роки)
  Тбілісі, СРСР
Національність вірмени
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність художник

Бажбеук-Меліков Олександр Олександрович у Вікісховищі?

Олександр Олександрович Бажбеук-Меліков (Бажбеук-Мелікян; 1891—1966) — радянський живописець, художник і колорист армянського походження, заслужений художник Грузинської ССР (1961).[1]

У 1906-10 роках Бажбеук-Меліков навчався у тифліському Мистецькому училищі, а з 1911 року в петербурзькой Академії Мистецтв. У 1922—1929 роках він викладав у Народній мистецький студії М. І. Тоїдзе, з 1929 по 1938 рік у тбіліській Академії Мистецтв.[2]

Біографія[ред. | ред. код]

Олександр Олександрович Бажбеук-Меліков народився в Тифлісі в 1891 році в сім'ї службовця. Бажбеук-Мелікові були корінними тбілісцями.

У 1903 році Бажбеук-Меліков після відвідин вечірніх занять художньої школи вступає до Училища живопису і скульптури Кавказького Товариства заохочення мистецтв.

У 1910 році Олександр Олександрович їде в Москву, де навчається в студії художника В. Н. Мєшкова, і потім переїжджає до Петербурга і вступає до Академії мистецтв.

У 1913 році Бажбеук-Меліков призивається в армію, а з 1914 по 1918 р. знаходиться на фронті в Одеському Окрузі. 

В 1917 р. він повертається в Тбілісі, і цей рік став початком його самостійної художньої діяльності.

З 1922 по 1929 рр. Бажбеук-Меліков викладає в студії М. Тоїдзе і до 1937 р. — в Академії мистецтв Грузії.

Його картини виставлялися:

  • 1918 — разом з грузинським художником Ладо Гудіашвілі, в Тифлісі
  • У 1935 р. в Єревані
  • У 1968 р.- посмертна виставка — в Тбілісі, Москві та Єревані.

Остання виставка стала «відкриттям» творчості Олександра Олександровича відвідувачам, які відчули «несподіванку ненавмисної Радості», що виходить із його творів.

Бажбеук-Меліков жив з родиною, що складається, крім нього, з трьох осіб в одній кімнаті, яка служила йому водночас майстернею, спальнею і кухнею. Але важкі матеріальні і побутові умови не позначилися на його творчості. Незважаючи ні на що, він невпинно працював, вважаючи, що митцю, крім фарб і полотна — нічого не потрібно. Поглинений творчою роботою, художник міг перенести будь-які труднощі.

Все життя художника проходило у важких матеріальних нестатках, чому в значній мірі виною був сам художник. Він насилу розлучався зі своїми роботами, навіть якщо їх купували музеї. Створюючи свої картини з великими творчими потугами, він любив їх і розставання з ними було болісно.

Думки,  почуття Бажбеук-Мелікова були поглинені мистецтвом. Життя поза мистецтва для нього не існувало. Години, проведені за мольбертом були кращими годинами в його житті.

Ця вражаюча пристрасть множилася жагою до життя. Бажбеук-Меліков був суворим суддею свого мистецтва, у результаті чого ним же самим було знищено близько тисячі своїх робіт. Він залишив близько двохсот творів.

Нехтуючи життєвими негараздами, Бажбеук-Меліков пронесе вірність своєму яскравому і своєрідному мистецтву до кінця життя. Всі прагнення художника — це оспівування краси жінки.

Його живопис вражає своєю емоційністю, темпераментом, а в останні двадцять років життя радістю.

Освітлення фігур довільне, а джерело світла — невідоме. Створюється враження незвичайної «самосвітності» і фантастичної нереальності.

Мистецтво Бажбеук-Мелікова не знало перерв, було весь час на підйомі. Навіть будучи тяжко хворим, художник створював твори, вражають не тільки майстерністю, але і дивовижною свіжістю.

Родина[ред. | ред. код]

  • Перша дружина — Нектар. Дочка: Лавінія.
  • Друга дружина — Лідія Мешкорудникова. Дочка: Зулейка. Син: Вазген.[3]

Література[ред. | ред. код]

  • Популярная художественная энциклопедия / Под ред. Полевого В. М. М. : Советская энциклопедия, 1986.
  • Государственный Русский музей. Живопись. Первая половина XX века. Каталог А-В. СПб. : Palace Edition, 1997. Т. 8. С. 36.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]