Порошенко Олексій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Порошенко Олексій Іванович
Народився11 червня 1936(1936-06-11)
Саф'яни, Q12738178?, Ізмаїл, Бессарабія в складі Румунії, Румунське королівство
Помер16 червня 2020(2020-06-16)[1] (84 роки)
Київ, Україна
ПохованняЗвіринецьке кладовище
Країна Румунське королівство
 СРСР
 Україна
Діяльністьгосподарський та політичний діяч
Alma materЛьвівський національний університет природокористування
БатькоІван Євдокимович Порошенко (1902-?)
МатиЄвдокія Євдокимівна Порошенко (Руденко) (1907-?)
У шлюбі зЄвгенія Сергіївна Порошенко (Григорчук)
ДітиМихайло Олексійович Порошенко (1957—1997), Петро Олексійович Порошенко (1965)
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «Знак Пошани»
Медаль «За трудову відзнаку»
Медаль «За трудову відзнаку»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Заслужений працівник сільського господарства України
Заслужений працівник сільського господарства України

Олексі́й Іва́нович Пороше́нко (нар. 11 червня 1936, Саф'яни, Україна (на той час жудець Ізмаїл, Королівство Румунія) — 16 червня 2020) — український господарський та політичний діяч. Герой України, заслужений працівник сільського господарства України. Батько п'ятого Президента України Петра Порошенка.

Біографія

Рід Порошенків документально фіксується в Саф'янах Ізмаїльського повіту Бесарабської губернії вже в переписі 1835 року, де Порошенки записані міщанами української громади[2].

Олексій Іванович народився в селі Саф'яни Ізмаїльського жудеця Королівства Румунія в родині румунських громадян Івана Євдокимовича Порошенка (1902-?) та Євдокії Євдокимівни Порошенко (у дівоцтві Руденко) (1907-?). Закінчив семирічну школу в Саф'янах і середню школу в Ізмаїлі, вступив до Львівського сільськогосподарського інституту. У період навчання одружився 1956 з Євгенією Сергіївною Григорчук (після заміжжя — Порошенко) (19372004). 28 серпня 1957 народився старший син Михайло (19571997).

Закінчив інститут 1959, здобувши фах інженера-механіка механізації трудомістких процесів у сільському господарстві. Після завершення навчання поїхав на малу батьківщину в Болград Одеської області інженером Держтехнагляду. 1962 став головним інженером Болградського районного об'єднання сільгосптехніки. У Болграді народився другий син Петро Порошенко — майбутній Президент України.

1974 переїхав із Болграда в Бендери Молдавської РСР на Бендерський дослідницький експериментально-ремонтний завод. Із 26 вересня 1974 по 1 грудня 1983 — директор заводу, за його директорства було збудовано заводську поліклініку та багатоквартирний будинок для працівників заводу.

З 1983 працював у Тирасполі начальником спеціалізованої пересувної механізованої колони (СПМК-7) тресту «Молдсільгоспмонтаж».

9 листопада 1985 Олексія Порошенка було затримано міським відділом внутрішніх справ Бендер за розкрадання матеріальних цінностей в особливо великих розмірах, санкцію на його арешт було видано 2 грудня 1985. Наступні півроку досудового слідства Олексій Порошенко просидів у слідчому ізоляторі Бендер. 20 липня 1986 його було засуджено вироком колегії з кримінальних справ Верховного Суду Молдавської РСР за статтями 155-1, 123 ч.2, 220 ч.2, 227 ч.1 Кримінального кодексу МРСР до 5 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудовій колонії загального режиму, конфіскацією майна та позбавленням права займати керівні посади терміном на 5 років (кримінальна справа № 2-121/86). Судимість Олексія Порошенка було скасовано достроково актом амністії згідно ст. 1 п. «б» Указу Президії Верховної Ради СРСР від 18 червня 1987 (на волю він вийшов 21 серпня)[3][4][5][6][неавторитетне джерело].

1992, після здобуття незалежності України й у зв'язку з війною в Придністров'ї переїхав у Київ, де навчався в аспірантурі Київського державного університету імені Шевченка молодший син Петро. Того ж року став заступником генерального директора АТ «Біржовий дім „Україна“» (генеральним директором був Петро Порошенко), 1993 — заступником генерального директора ЗАТ «Український промислово-інвестиційний концерн» (генеральний директор Петро Порошенко). Після того, як Петро 1998 обраний народним депутатом України, Олексій Порошенко став гендиректором концерну Укрпромінвест.

Із 2005 року — керівник ПАТ ЗНКІФ «Прайм Ессетс Кепітал».

У 2012 році журнал «Фокус» розмістив бізнесмена у списку 20 найуспішніших аграріїв України, де він посів дев'яте місце[7].

Помер у Києві 16 червня 2020 року, через п'ять днів після свого 84-го дня народження. Причиною смерті став гемарогічний інсульт[8][9]. Був похований 19 червня в родинному склепі на Звіринецькому кладовищі.

Політична діяльність

Депутат Вінницької обласної ради (20062010) від партії «Наша Україна». Член постійної комісії з питань агропромислового комплексу.

На виборах до Вінницької обласної ради 2010 року пройшов за списком «Української партії „Єдність“».[10]

На виборах до Верховної ради 2012 року кандидат у народні депутати у окрузі № 16[11], але у вересні за рішенням родини припинив участь у перегонах[12].

Родина

  • Дружина — Євгенія Сергіївна Порошенко (у дівоцтві Григорчук), померла у 2004 році.
  • Діти:
    • Старший син Михайло трагічно загинув 1997 року в автомобільній катастрофі за нез'ясованих обставин. Похований разом із матір'ю в родинному склепі на Звіринецькому кладовищі Києва.
    • Молодший син Петро, народився в 1965 році — 5-й президент України (у 2014—2019 роках).

Нагороди

Примітки

  1. а б Помер батько Петра Порошенка
  2. Ревізька казка с.Саф'яни 1835 року.
  3. Земляки Порошенка з Придністров'я: злість, образи, надії та співчуття, Павєл Шеремет УП, 23 червня 2015
  4. Порошенко, Пётр Алексеевич, Генштабъ
  5. Коррупция. Корни и крона. Тайна семьи Порошенко, Четверта влада, 14 ноября 2005
  6. Отца президента Украины Петра Порошенко на нары … привела водка, Антикор
  7. 20 самых успешных аграриев Украины. Рейтинг Фокуса. «Фокус». 15.06.2012. Архів оригіналу за 22.09.2012. Процитовано 06.09.2019.
  8. Помер батько Петра Порошенка. 5 канал (uk-UK) . Процитовано 16 червня 2020.
  9. Батько Петра Порошенка помер через інсульт. Club-tourist (амер.). Процитовано 18 червня 2020.
  10. Результати виборів депутатів ради (Вінницька область, Вінницька обласна рада). Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Місцеві вибори". 23 жовтня 2014. Процитовано 10 листопада 2015.
  11. Кандидати в депутати в одномандатному виборчому окрузі (Одномандатний виборчий округ №16). Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Вибори народних депутатів України 2012". 2012. Процитовано 10 листопада 2015.
  12. Батько Порошенка припинив виборчу кампанію у 16 виборчому окрузі на Вінниччині
  13. Указ Президента України № 481/2009 від 23 червня 2009 року «Про присвоєння О. Порошенку звання Герой України»
  14. Указ Президента України № 21/2007 від 18 січня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України»
  15. Указ Президента України № 571/2001 від 26 липня 2001 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій»

Джерела

Шаблон:Герої України